Курсовая работа: Вплив морфологічних показників дівчаток 11-12 років, що займаються художньою гімнастикою, на техніку виконання змагальних вправ

Кістяк дітей відрізняється значною кількістю хрящової тканини, надмірно рухливими суглобами, зв'язковим апаратом, що легко растягується.

Унаслідок зміни в будівлі зв'язкового апарата, хрящових і кісткових елементів хребта поступово формуються вигини хребта: до 7 років установлюється шийна і грудна кривизна, до 12- поперекового, хребет найбільш рухливий до 8-9 років[4].

У підлітковому віці кісткова система знаходиться в стані посиленого росту. Особливо швидко зростають довгі трубчасті кості верхніх і нижніх кінцівок, прискорюється ріст у висоту хребців. У ширину же приріст костей незначний. Процес окостеніння кістяка продовжується. Після окостеніння зап'ястя і п’ясті в эпіфізарных хрящах і меж хребтових дисках лише з'являються зони окостеніння. Мікроструктура основних елементів опорно-рухового апарата ще не досягла рівня дорослих людей. У цьому періоді хребет як і раніше дуже рухливий і податливий. Тому, у зв'язку з відставанням розвитку м'язової тканини від росту кісткового кістяка, при несприятливих умовах у цьому віці можуть виникнути різні порушення постави чи деформації хребта. Застосування надмірних м'язових навантажень прискорює процес окостеніння і може викликати уповільнений ріст трубчастих костей у довжину[21].

1.2.5 Склад тіла

Одним із самих мінливих морфологічних параметрів людського організму є склад тіла – кількісне співвідношення метаболічне активних (м'язових) і малоактивних (жирових) тканин. Жировий компонент маси тіла в різних вікових групах піддається значним змінам, що обумовлені варіабельністю інтенсивності росту всього організму й енергетичних витрат. Починаючи з самого раннього віку, у складі маси тіла спостерігаються полові розходження, що багато в чому залежать від харчування і рухової активності. У дітей в перші 5 років відбувається абсолютне зменшення підшкірно-жирового шару. З 5 до 10 років у дівчинок жирова складка зменшується більш чітко, ніж у хлопчиків. Після 10 років відзначається інтенсивне збільшення підшкірного жиру, що починається раніш у дівчинок і протікає більш енергійно[19].

Між загальним і підшкірним жиром в організмі існує статистично достовірний взаємозв'язок. Тому товщина шкірно-жирових складок може служити кількісним критерієм жирового компонента маси тіла.

Відомо, що кількість активної маси в людини тісно корелює з його аеробними можливостями. Це визначає великий інтерес до дослідження жирової і худої фракцій маси тіла.

Поверхня тіла залежить від морфологічних і функціональних властивостей індивіда і є одним з інформативних параметрів його фізичного розвитку. Аналізувати слід не абсолютні, а відносні величини поверхні тіла. Так, співвідношення маси і поверхні тіла дає представлення про масивність чи міцность статури. Між цими співвідношеннями і фізичним розвитком установлений прямий зв'язок.

1.3 Технічна підготовка гімнасток на етапі поглибленої спеціалізації

На даному етапі охоплює всі організаційно-методичні моменти, пов’язані з навчанням вправ без предмета і з предметами та досягненням запланованого рівня спортивної майстерності. На технічну підготовку в кожному занятті відводиться 20-30% тренувальних годин. Основними завданнями технічної підготовки є удосконалення техніки, досягнення високої надійності у володінні предметами та високого рівня хореографічної підготовленості й досконалої техніки вправ без предмету, забезпечення високої надійності техніки виконання змагальних комбінацій та їх адекватності функціональним можливостям організму спортсменок, а також стійкості техніки до дії збиваючих чинників в умовах змагальної діяльності[11].

1.3.1 Завдання хореографічної підготовки

Завдання хореографічної підготовки - шляхом доцільно дібраних, постійно повторюваних вправ, що варіюються та ускладнюються, допомогти гімнасткам розвинути своє тіло і навчитися вільно управляти своїми рухами.

Окремі елементи класичного танцю біля опори та на середині залу виконуються в комбінаціях. Окрім класичного танцю, використовуються народні танці у вигляді екзерсису біля опори та етюдів на середині залу.

1.3.2 Підготовка без предмета

Підготовка без предмета буває спрямована на удосконалення стрибків, рівноваги та обертання. Удосконалюючи стрибки, застосовують вправи, що дають змогу набути уміння відштовхуватися за різних умів( з двох ніг, з однієї, з місця, з розгону тощо),виконувати дії у без опорному положенні та приземлятися.

Під час підготовки з метою удосконалення рівноваги та обертання вправи виконуються навколо вертикальної осі: власне повороти треба виконувати на ногах, а також обертальним рухом тіла з послідовним торканням опори( акробатичні та напівакробатичні рухи). Підготовка без предмету спирається на практику балету.

1.3.3 Підготовка з предметами

Підготовка з предметами ґрунтується на оволодінні базовими елементами на безпредметній основі, а також класифікаційними, службовими та модельними елементами.

Базові елементи є ключовими для опанування близьких до них за структурою рухів.

Класифікаційні елементи –вправи, що входять до обов’язкової програми та для набирання складності в довільній комбінації.

Службові елементи – сполучні(різні танцювальні рухи, стрибки), а також елементи, що несуть енергоутворюючу функцію(розгін перед стрибком).

Модальні елементи -показники технічної оснащеності вправ(потрійний перекид, серія кидків з ловлею за спиною)[11].

1.4 Спеціально-рухова підготовка

Спеціально-рухова підготовка здійснюється за допомогою вправ, спрямованих на виховання координаційних здібностей, уміння оцінювати рухи в просторі, часі, по ступенях м'язових зусиль, а також функціональний розвиток вестибулярного аналізатора.

1.4.1 Розвиток координаційних здібностей

Для розвитку координаційних здібностей рекомендується добрі засвоїти: послідовні та одночасні рухи двома руками і ногою, які виконуються в різних напрямках; рухи, що виконуються в різному ритмі; переключення з одних рухів на інші.

1.4.2 Розвиток просторової точності

Для розвитку просторової точності та сприйняття тривалості руху треба застосовувати вправи на точність у різних площинах, повільні та швидкі вправи в певних градусах-45, 65, 85, 105, 125, 145, 165, а також вправи на оцінювання тривалості рухових актів[17].

1.4.3 Розвиток вестибулярного апарату