Курсовая работа: Застосування водолікувальних процедур в реабілітації хворих при захворюваннях травної системи
Хлор у підземних водах утворюється з хлориду натрію і сильвініту. При питному лікуванні іон хлору стимулює секреторну і моторну функції шлунка, жовчовиділення і панкреатичну секрецію, видільну функцію нирок. Він є вихідним субстратом утворення хлористоводневих кислот шлункового соку і стимулює утворення її в шлунку. Хлоридні води показані при хронічних гастритах із секреторною недостатністю, при ряді інших захворювань травного апарата (хронічні коліти і ентероколіти, хронічні холецистити, гепатити та ін.).
З хлоридів у мінеральних водах зустрічаються хлориди натрію (найчастіше),кальцію, калію, значно рідше – хлорид магнію.
До хлорид них вод відносяться: мінеральні води джерела № 2 курорти Трускавець, Друскининкай, Миргородська Куяльник і інші; розсольні джерела №6 курорту Моршин, джерела Усольє, Мальта (Іркутська область), Бар бара (курорту Трускавець).
Сульфати в підземних водах утворюються в результаті вилужування порід, що містять гіпс, і при розщепленні органічних речовин, багатих з,єднаннями сірки. Ряд анаеробних бактерій редукують іони сульфату до сірководню. Сульфати в мінеральних водах зустрічаються у виді сульфатів кальцію (Країнка, Кисловодський сульфатний нарзан, Слов,янське і Смирновське джерела), натрію (Феодосія), магнію (Баталінська в Ставропольському краї).
Сульфатні мінеральні води впливають на функціональний стан печінки, вони сприяють відновленню функції гепатоцитів, підсилюють моторику жовчного міхура, сприяючі його спорожненню, попереджаючи застій жовчі, поліпшують холестериновий білковий обміни. Варто особливо підкреслити, що холекінетичний ефект настає поступово, не викликаючи больових відчуттів. Сульфатні мінеральні води сприяють процесам усмоктування в кишках, перистальтику і секрецію, що обумовлює проносну дію.
Натрій відіграє важливу роль у регуляції водяного обміну й осмотичного тиску в тканинах, робить стимулюючу дію на секреторну функцію залоз травної системи, підсилює перистальтику кишок, стимулює жовчотворну і жовчовидільну функції гепатобіліарної системи.
Калій є основним мінеральним катіоном, що міститься в кожній живій клітці. Гідрокарбонати калію відіграють важливу роль у регуляції осмотичного тиску. Іон калію активізує ряд ферментів, підсилює тонус і моторну функцію шлунку і кишок, бере участь у процесі синтезу глікогену в печінці, що є одним з основних депо калію. Важлива роль належить калію і у регуляції секреції хлористоводневої кислоти.
Зниження вмісту калію в організмі супроводжується порушеннями з боку харчового каналу – зниженням апетиту, блювотою, зниженням перистальтики кишок.
Мінеральна вода, що містить калій, надходить зі скважини №6 курорту Моршин, джерела Келечін.
Магній у мінеральних водах зустрічається рідше і у менших кількостях, чим інші катіони. Він є складовою частиною рідин тканини організму. Іони магнію всмоктуються в шлунку й у початкових відділах тонкої кишки, попадають у печінку, де частково депонуються. Сприятливий вплив магнію на функціональний стан гепатобіліарної системи пов,язано з його жовчогінною дією і здатністю знижувати рівень холестерину в крові і у жовчі. Солі магнію володіють спазмолітичною дією на жовчний міхур і сфінктер Одді. Магній бере участь у всіх важливих для клітинного метаболізму ферментативних процесах, зокрема відкладаючись в м,яза, активізує анаеробний обмін вуглеводів. Розчини солей магнію каналізують діяльність ряду ферментів травного каналу – трипсину і ери псина, знижують збудливість центральної нервової системи, роблять виражений послаблюючий ефект.
З вод, що містять понад 20 мг/л магнію, відзначимо Баталінську, Кримський нарзан, Московську, води типу кисловодських.
Кальцій у підземних водах утворюються з вапняку і порід, що містять хлорид натрію і сильвініт.
При захворюваннях травної системи показані мінеральні води, що містять кальцій, лікувальна дія якого багато в чому пов,язана з анти спастичним ефектом. Відіграють визначну роль і в,язкі властивості кальцію, його зневоднюючи дія. Мінеральні води, що містять кальцій, активізують ряд ферментів, знижують проникність клітинних мембран за рахунок їхнього ущільнення, перешкоджаючі утворенню ексудату. Вони також підвищують діурез. До вод, що містять кальцій, відносяться: Краінка (Тульська область), Буковинська, Амурська (Амурська область), Железноводські води, Іжевські мінеральні води.
Мінеральні води, що містять мікроелементи, відносяться до спеціальних вод. Незважаючи на те що у водах мікроелементи присутні в невеликих кількостях, фармакодинамічна дія їх значна. Виділено дві групи мікроелементів, що по характеру фармакологічної дії чітко відрізняються. До першого відносять миш,як, залізо, кобальт, мідь, марганець, і інші важки метали, до другого – йод і бром.
Марганець виявляється у всіх тканинах організму, він бере участь в окисно – відновних процесах і регуляції кровотворення, білковому і вуглеводному обмінах, сприяє виділенню азотистих речовин, впливає на вміст таких вітамінів, як аскорбінова і нікотинова кислоти. Мають дані про сприятливий вплив його на статевий розвиток. Терапевтичний ефект мінеральних вод, що містять марганець, при патології травного апарата обумовлений і тим, що він входить до складу протеолітичних ферментів.
До мінеральних вод, що містять марганець, відносяться води курортів Кваси, Шаян, Келечін (Закарпатська область).
Як відомо, бор знижує окисні процеси, що варто враховувати при призначенні мінеральних вод, що містять цей елемент. З мінеральних вод, що містять цей елемент. З мінеральних вод, що містять бор, слід зазначити такі, як Поляна Квасова, Драговська, Свалявська (Закарпатська область).
Кремнієва кислота в мінеральних водах знаходиться в калоїдній недісоційованій формі, чим підрозуміваються адсорбційні, в,язкі, протизапальні властивості цих вод. У слабомінералізованих термальних водах прийнятий критерій змісту кремнієвої кислоти – 50 мг/л. Вони показані при патології травної системи.
До кременистих мінеральних вод відносяться Березовська, Харківська №2, води курортів Рай – Єлєновка (Харківська область), Шаян, Кваси (Закарпатська область), Капал – Арасан.
В оцінці лікувальної дії мінеральних вод велике значення належить газовому складу і їх газонасиченості. В усіх мінеральних водах містяться природні гази.
Найчастіше зустрічаються вуглекислі води (містять вугільний ангідрид СО2), сульфідні (містять сульфіди Н2S – НS), сірководневі при рН <6,5 (при рН 6 практично всі сульфіди знаходяться у формі молекулярного сірководню, при рН 8,0 – у виді гідро сульфідного іону). Азотні (містять N2).
Для питного лікування основне значення мають води, що містять двоокис вуглецю; використання радонових вод обмежено.
В оцінці лікувальної дії мінеральних вод особливу роль грає ступінь газонасиченості мінеральних вод - вміст газів у 1 л даної води. Так, вода вважається сульфідною, якщо кількість сульфідів у ній не нижче 10 мг/л.
Критерії вмісту двоокису вуглецю у водах для питного лікування – не менше0,5 г/л. Кількість вуглекислого газу в шлунку збільшується за рахунок гідрокарбонатних іонів, що майже завжди знаходяться у вуглекислих водах. Пляшкові мінеральні води газують, насичуючи їх двоокисом вуглецю, що дає можливість протягом тривалого часу зберігати хімічний склад води і підвищувати їхні смакові якості (двоокис вуглецю обумовлює велику розчинність солей і запобігає випаданню їх в осад). При прийомі усередину вуглекислі води стимулюють секреторну функцію шлунку, підвищують рухову функцію шлунку і кишок. Тому при хронічних гастритах із секреторною недостатністю показані вуглекислі хлоридно-натрієві води. При підвищеному рівні кисло утворення показані лужні мінеральні води.
Вуглекислі води численні і різноманітні. Води типу Нарзан (сульфатно – гідрокарбонатно – магнієво – кальцієві і магнієво – кальцієві) – курорт Кисловодськ (Ставропольський край); джерела Аршан №6 (Читинська область). Води типу Боржомі (гідрокарбонатно – натрієві) – Поляна Квасова, Свалява, Лужаньська, Плосковська (Закарпатська область). Води гідрокарбонатно – сульфатно – натрієві – кальцієві – Смирновська, Слав,яновська. Води типу Єсентуки (гідрокарбонатно – хлоридно – натрієві) – Єсентуки №4, №17, джерела №14 П,ятигорська (Ставропольський край), джерела Істі – Су (верхній), Драговська. Води джульфінського типу (вуглекислі мишковисті – Квасовська (Закарпатська область); Авадхара. Води типу Арені (хлоридно – гідрокарбонатно – натрієві) більш високої мінералізації – Яворницька (Закарпатська область) Анкаван, Сойми (Закарпатська область).
Фізіологічна і терапевтична дія мінеральних вод визначається характером активної реакції (рН) мінеральних вод, що має особливе значення при призначенні їх усередину.
Важливе значення в лікувальній дії мінеральних вод мають температурний фактор, газовий склад, вміст сірководню, радіоактивності та ін. Температура мінеральної води є обов,язковим критерієм її оцінки. Температура підземних мінеральних вод залежить від умов формування і циркуляції їх у надрах земної кори – вони можуть бути на глибині від декількох метрів до декількох кілометрів. Генетично з високою температурою пов,язаний ряд властивостей мінеральних вод і їх склад – висока лужність, збагачення кремнієвою кислотою, перенасиченість азотом і ін.
З великої кількості мінеральних вод для питного лікування, зрошень, промивань шлунку і кишок, крім мінералізованих вод, що містять фізіологічно активні елементи й органічні речовини, застосовуються найчастіше лужні, солоно-лужні, солоні, сульфатно-кальцієві води.
1.2 Механізм дії мінеральних вод при внутрішньому їх застосуванні
Мінеральні води відносяться до числа складних фізико-хімічних подразників і підкоряються загальним і фізіологічним закономірностям, установленим вітчизняною фізіологічною школою.