Курсовая работа: Зовнішня політика Німеччини в 30-х рр. ХХ ст.
Вступ
Розділ І Відносини Німеччини з Радянським Союзом
Розділ ІІ Політика Німеччини по відношенню до країн Західної Європи
Розділ ІІІ Вісь „Рим – Берлін – Токіо”.
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Актуальність теми дослідження. Напередодні Другої світової війни на євроазіатському континенті відбулися зміни і події, головною причиною яких була зовнішня політика Німеччини. Прихід до влади Гітлера виглядає зовні чисто німецьким явищем. Насправді ж історія знає небагато подій, які мали б міжнародні наслідки такої ваги. З приходом Гітлера владу в Німеччині не просто захопив найзапекліший націоналіст, але й утвердився новий підхід у галузі міждержавних відносин. І хоча західні демократії помітили все це поступово, зміни, про які йдеться, були цілком реальні. „ Для Гітлера ідея рівноправності народів, що превалювала в Женеві, мала не більше вартості, ніж ідея рівноправності окремих людей ” [ 5;136 ].
Актуальність теми дослідження полягає у тому, що зовнішня політика Німеччини в 30-х рр. ХХ ст. призвели до однієї з найбільших трагедій людства – до Другої світової війни. Тому дуже важливо ознайомитись з державою, політика якої вплутала увесь світ у воєнні роздори та чвари.
Об’єктом дослідження є безпосередньо сама зовнішня політика Німеччини в 30-х рр. ХХ ст., особливості цієї політики, її витоки та підґрунтя.
Предметом дослідження є ті процеси, які відбувались в результаті зовнішньої політики Німеччини, а саме підписання договорів, що мали важливе стратегічне значення. Ці договори підписувалися не тільки Німеччиною з іншими державами, а й інші держави в результаті політики Німеччини розробляли і підписували нові договори, розвивали нові відносини. Предметом дослідження є й процес розторгнення зв’язків і відношень між державами, який відбувався також в результаті політики Німеччини.
Територіальні межі роботи охоплюють євроазіатський континент, а саме території таких країн як Німеччина, СРСР, Франція, Англія, Японія та Італія з урахуванням їх кордонів на 1930-40 рр..
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 1933 по 1939 рр.. Це обумовлено тим, що у 1933 р. Гітлер прийшов до влади і розпочав конкретні дії по втіленню в життя своїх планів. Ці дії продовжувались на протязі усіх 30-х р. і мали логічне завершення 1 вересня 1939 р..
Мета курсової роботи полягає в тому, щоб на основі наукового аналізу історичного матеріалу об’єктивно розкрити особливості та обставини розвитку зовнішньої політики Німеччини в 30-х рр. ХХ ст..
Для досягнення мети необхідно виконати наступні завдання :
- вивчити особливості зовнішньої політики Німеччини з СРСР;
- дізнатися чим відрізнялась політика Німеччини по відношенню до політики Франції та Англії;
- ознайомитися із відносинами Німеччини та Японії;
- вивчити характерні особливості проведення зовнішньої політики Німеччини по відношенню до вище зазначених держав;
- дізнатися основи та підґрунтя спрямованості політики Німеччини.
Методична основа включає в себе принципи історизму, об’ єктивності, системності та логізму. При дослідженні був використан, в першу чергу, метод збору інформації та даних. Після цього завдяки методу обробки даних зібраний матеріал був проаналізован та опрацьован. І в кінці, завдяки аналізу матеріалу були отримані логічні висновки.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній зовнішня політика Німеччини розглядається як особистісне спрямоване прагнення Гітлера, а не країни. Через одну постать розглядається історія Німеччини в 30-ті рр. ХХ ст..
Історіографія. Проблему зовнішньої політики Німеччини у 30-ті рр. ХХ ст. Розглядало багато дослідників та вчених, з огляду на те, що це проблема, по-перше, безпосередньо стосується кожної держави світу та її історії, а по-друге, мала велике значення в історії всієї планети. Майже всі історики звинувачують Гітлера у його надмірній жорстокості, називаючи його агресором та загарбником. Це можна побачити в працях Мельникова, Цвєткова. Дюрозель називає Гітлера людиною, яка „ не відступить перед нехтуванням договорів, ні перед війною, ні перед справедливістю ” [ 5;136 ].
Трохи інший погляд на політику Німеччини має Майський, який у своїй праці „ Хто допомагав Гітлеру? ” висловлює думку про те, що західні держави Європи якимсь чином самі спровокували Гітлера до такої політики. Якщо сказати точніше, то ніби надали Німеччині „зелений світ” у зовнішньополітичних діях: „ Стало цілком ясно, що створення дійсно ефективного триєдиного бар’єру проти фашистського агресора стало неможливим завдяки саботажу Чемберлена та Даладьє ” [ 10;260 ].
З думкою Майського згоден радянський історик професор Овсяний. Він піднімає питання про виправданість жертв, які понесла країна під час Другої світової війни, кажучи про те, що війну можна було уникнути: „ Протягом всіх передвоєнних років СРСР жагуче призиває до створення системи колективної безпеки. Це відповідало б інтересам всіх народів, яким загрожує фашистська агресія. Радянська дипломатія прагне забезпечити безпеку країни шляхом зміцнення безпеки всіх країн. Інші настрої в правлячих колах «західних демократій». В 1937 році англійський міністр лорд Галифакс, відвідавши Гітлера на його віллі в Баварських Альпах, хвалить його за те, що той перетворив Німеччину в „бастіон проти комунізму”. Через рік – ганебна угода з агресорами в Мюнхені. Чехословаччина віддана на розтерзання Гітлерові, шлях для його „походу на Схід” відкритий ” [ 10;261 ].
Але якщо розглядати політику Німеччини збоку політиків, то можна помітити, що вони оправдовують дії Гітлера, як виправдані на той час. Хрущов, наприклад, заявив, що пакт про ненапад був „ історично вимушений у ситуації, що склалася ” [ 10;239 ].
З мети та завдань дослідження формується структура курсової роботи. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків, літератури та додатків. У вступі подано обґрунтування доцільності теми, її актуальність, вказано мету та завдання, окреслено хронологічні і просторові межі, розкрито практичне значення, проаналізовано історіографічну базу. Підсумки дослідження подані в висновках. В додатках подані схеми, копії пактів та договорів.
Перший розділ – „ Відносини Німеччини з Радянським Союзом ” включає в себе інформацію про ставлення Гітлера до СРСР, про його плани щодо цієї держави. В цьому розділі подані данні про взаємовідносини між Німеччиною та СРСР у 30-х рр. ХХ ст., основні особливості та етапи цих відносин, їх індивідуальний розвиток.
У другому розділі „ Політика Німеччини по відношенню до країн Західної Європи ” міститься інформація про особливості сприйняття Гітлера у своїх планах двох сильних держав Західної Європи – Англія та Франція. Як Німеччина використовувала політику цих країн для досягнення своєї поставленої цілі. В цьому розділі подані також данні про основні угоди між цими країнами і про Мюнхенську змову 1938 р..
Третій розділ – „ Вісь Рим – Берлін – Токіо ” розкриває основні напрямки взаємовідносин між трьома державами – Італія, Німеччина та Японія. Цей розділ розповідає про формування цієї осі та основних завданнях, які вона намагалася виконати.
--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--