Курсовая работа: Зовнішня політика Речі Посполитої в другій половині XVI ст. – першій половині XVII ст.

Вступ

Розділ І Відносини Речі Посполитої з Московською державою в другій половині XVI – першій половині XVI століття

Розділ ІІ Політичні відносини Польщі з країнами Південної і Східної Європи в другій половині XVI – першій половині XVI століття

2.1 Стосунки Речі Посполитої зі Швецією

2.2 Відносини з імперією Габсбургів

2.3 Польсько-турецькі відносини другій половині XVI – першій половині XVI століття

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Вступ

Очевидно, не існує в історичній науці проблематики більш складної, ніж вивчення зовнішньої політики Речі Посполитої. Попри наявність величезного корпусу фахової літератури, створеної зусиллями не одного покоління дослідників, проблематика зовнішньої політики Речі Посполитої в др. пол. XVI – п. пол. XVIІ продовжує залишатися в центрі уваги істориків - спеціалістів.

Річ Посполита в др. пол. XVI – п. пол. XVII ст. увійшла в епоху “золотої доби”. Об’єднання після Люблінської унії на федеративних началах Річ Посполита була державою, яка за розмірами території уступала в Європі тільки Росії і Османській імперії. Польське королівство і Велике князівство Литовське, включно васальні території – Прусське князівство і Курляндія, займали більш ніж 8000 тис. кв. км. Населення цих земель складало 8 млн. чоловік.

Зовнішня політика створеної за Люблінською унією Речі Посполитої була єдиною для Корони і Литви, її засади і напрями розроблялися в польській столиці, що водночас була й політичним центром двоєдиної держави. Її характер був успадкований від долюблінської доби, з тим, однак, що включивши до свого складу у 1569р. три українські воєводства, Корона повністю перейняла на себе їх захист і пов’язані з цим відносини з державами, з якими межували. Загальне керівництво зовнішньою політикою здійснював король, а безпосередньо відав нею великий коронний канцлер. За Генриховими артикулами 1573р. вона погоджувалась із сенатом. До компетенції сейму належало затвердження укладених договорів з іншими державами, а з 1613р. й оголошення війни. У XVI ст. склалася добре налагоджена й підконтрольна сенатові дипломатична служба.

Актуальність теми полягає в тому, що вона є спробою структуризації підходів та думок дослідників щодо проблеми зовнішньої політики Польщі в др. пол. XVI - п. пол. XVII ст.

Об’єктом даного дослідження є зовнішня політика Речі Посполитої у др. пол. XVI - п. пол. XVII ст.

Предметом курсової роботи виступають відносини Польщі з провідними державами Європи, особливо з Росією, Швецією, Австрійською монархією та Османською імперією.

Територіальні межі дослідження охоплює країни Південної та Східної Європи, тобто такі держави як Річ Посполита, Московія, Швеція, Австрійська та Османська імперія.

Хронологічні межі . Зовнішня політика Речі Посполитої розглядається на етапі після підписання Люблінської унії (1569р.) і до Вестфальського мирного договору. Саме в цей час Польща стала однією з наймогутніших держав Східної Європи.

Метою курсової роботи є дослідження і характеристика особливостей зовнішньої політики Речі Посполитої в др. пол. XVI – п. пол. XVII ст.

Для досягнення цієї мети нами були поставлені наступні завдання:

· Дослідити основні напрямки зовнішньої політики Речі Посполитої в др. пол. XVI- п. пол. XVII ст.

· Проаналізувати стосунки Польщі з Московською державою під час Лівонської війни.

· Визначити характер носійко - польських відносин в др. пол. XVI – п. пол. XVII ст.

· Визначити причини перемоги Речі Посполитої у Смоленській війні (1632-1634рр.)

· Порівняти зовнішньополітичну діяльність Польщі щодо Швеції та імперії Габсбургів.

· Проаналізувати еволюцію польсько-турецьких відносин в др. пол. XVI – п. пол. XVIIст.

· Оцінити геополітичну роль Речі Посполитої на Європейському континенті в зазначений період.

Теоретико-методологічна основа дослідження є методи аналізу та синтезу, порівняльної-історичний, проблемно-хронологічний, ретроспективний. При написанні роботи широко використовувалися такі принципи: історизму, який дозволяє виявляти характер зовнішньої політики Речі Посполитої в др. пол. XVI – п. пол. XVII ст., об’єктивності – базується на критичній оцінці передумов виникнення військових конфліктів, та плюралізму, який дає змогу всебічно їх дослідити.

Історіографія та джерельна база . Питання про зовнішню політику Речі Посполитої почали цікавити науковців з сер. XIX ст., але більш активно досліджували цю проблематику радянські історики.

У ході написання своєї курсової роботи я опрацювала кілька радянських монографій, зокрема Флоря Б.Н.,Королюка В.Д., Рибакова Б. А., Забоговського Л.В.

В праці Флоря Б.Н. “Російсько – польські відносини і політичний розвиток Східної Європи в др. п. XVI - поч. XVII ст.” Монографія присвячена мало вивченому, як в російській, так й в польській науці, періоду формування зовнішньополітичних програм двох великих країн того часу – Речі Посполитої і Російської держави. Автор аналізує класовий характер політичних концепцій обох країн, діяльність російської дипломатії на фоні міжнародних проблем. Книга написана на основі багатої джерельної бази російських та польських архівів.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--