Лабораторная работа: Основні положення електронної комерції

Висновки

В Україні триває процес становлення законодавства про регулювання е-комерції. Бізнес в мережі Інтернет розвивається швидкими темпами та вимагає відповідного регулювання. Після прийняття Закону Про електронну комерцію електронний бізнес в Україні зможе функціонувати на рівні з сусідніми європейськими країнами.

електронний комерція пошуковий уряд

3.Дослідіть рівень розвитку електронного уряду в Україні відповідно до визначених планів розвитку та порівняйте системи функціонування електронного уряду в Україні та:

Варіант 1) Росії;

Варіант 2) Казахстану;

Варіант 3) США;

Варіант 4) Канади;

Варіант 5) Бразилії;

Варіант 6) Угорщини.

Хід виконання

Електронний уряд — це уряд, у якому вся сукупність як внутрішніх, так і зовнішніх зв’язків і процесів підтримується й забезпечується відповідними інформаційно-комп’ютерними технологіями. Іншими словами, необхідною умовою переходу до електронного уряду є широка інформатизація всіх процесів у звичайній діяльності міністерств, відомств, місцевих органів виконавчої влади, причому як внутрішніх, так і зовнішніх.

У цьому випадку з’являється реальна можливість забезпечити інформаційну, функціональну взаємодію уряду з кожним громадянином, кожним суб’єктом управління. З огляду на деяку обмеженість технократичного підходу, все-таки можна заявляти: саме використання комп’ютерних технологій дозволить реалізувати декларативне твердження про те, що державний апарат служить народові!

Електронний уряд не лише докорінно змінить сам характер діяльності державного апарату, а й підвищить ефективність його функціонування.

Умовно вся сукупність відносин державного апарату ділиться на три основні групи: міжвідомчі відносини, відносини з бізнесом, відносини з громадянами. За аналогією з електронною комерцією поширилася така класифікація: G2G — «уряд — уряд»; G2B — «уряд — бізнес»; G2C — «уряд громадяни». При цьому під терміном «уряд» мають на увазі владні структури всіх рівнів: від кабінету міністрів до районних державних адміністрацій. Розглянемо підходи до реалізації ідеї побудови електронного уряду .

Уряд — уряд

Ще 1998 року в Україні ухвалено Національну програму інформатизації (НПІ). Один з напрямів у ній присвячений створенню відомчих інформаційно-аналітичних систем. Лише в 2000—2001 роках був передбачений розвиток або створення понад 30 інформаційно-аналітичних систем різноманітного рівня та двох десятків систем електронних інформаційних ресурсів загальнодержавного масштабу. До них можна віднести: системи інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної статистики, податкової адміністрації, митної служби, міністерств транспорту, праці та соціальної політики, аграрної політики, внутрішніх справ, інформаційно-аналітичну систему з питань надзвичайних ситуацій, Вищого арбітражного суду й багатьох інших. Аналіз реального стану цих комп’ютерних систем показує різноманітний ступінь їхньої адекватності поставленим перед відповідними відомствами завданням. Одним з основних стримуючих чинників інтенсивнішої побудови інформаційно-аналітичних систем міністерств і відомств є недостатнє фінансування. За чотири роки на реалізацію Національної програми інформатизації було виділено лише 13,3 млн. грн. Тоді як у США на вирішення тільки однієї приватної задачі в галузі застосування IT технологій Міністерству торгівлі з бюджету виділяється 45 млн. дол.

Не менш важливим є завдання інформатизації обласних, міських, районних державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування. На сьогодні існує програма інформатизації восьми областей, а також Києва й Севастополя. Якісно регіональні інформаційно-аналітичні системи є ось чим: інформаційно-довідкові — 8%, інформаційно-пошукові — 7%, системи автоматизованого обліку — 12%, і лише 7% — бази даних, призначені для підтримки ухвалення управлінських рішень. Проте їх переслідує той самий бич, що й НПІ — мізерне фінансування, а то й зовсім його відсутність.

Характеризуючи ситуацію в цілому, можна сказати: сьогодні в органах державної влади існує та створюється велика кількість розрізнених інформаційних систем і ресурсів різного рівня. Насущним завданням є створення інтегрованої інформаційно-аналітичної системи державних органів. Тому в НПІ є окремий проект «Створити інтегровану інформаційно-аналітичну систему органів державної влади та місцевого самоврядування» (виконавець Інститут кібернетики НАНУ). Така система має базуватися на інформаційно-аналітичних системах міністерств і відомств, даючи максимальну можливість для спільного використання інформаційних ресурсів.

Етапність створення ІІАС має бути такою: спочатку слід створити спільне інформаційне середовище для взаємного спілкування державних органів (телекомунікаційна мережа, електронна пошта), потім потрібно запровадити електронний документообіг, створити міжвідомчі електронні інформаційні ресурси й, нарешті, поставити й вирішити аналітичні завдання. Саме така етапність дозволить розв’язати проблему залучення до нових технологій широких верств чиновників, не завжди готових працювати з комп’ютером. Рухаючись від простого до складного, входячи в смак від роботи з електронною поштою, від того, що будь-який документ завжди під рукою, тобто в комп’ютері, кожна людина стає затятим прибічником комп’ютерних технологій. Це справедливо для всіх рівнів ієрархії державного управління.

Як база для інтеграції повинна використовуватися інформаційно аналітична система КМУ, робота зі створення якої активізувалася 2001 року. У КМУ з’являється дедалі більше прибічників ідеї електронного уряду. Широке впровадження інформаційних комп’ютерних технологій у діяльність різноманітних підрозділів секретаріату КМУ має стимулювати створення атмосфери необхідності й затребуваності переходу центральних органів виконавчої влади в електронний режим функціонування. Інформатизація обласних адміністрацій послужить прикладом для районів, районів — для жеків.

Уряд — бізнес

Бізнес в Україні, так само, як і в інших країнах, у своїй повсякденній діяльності потребує послуг державних структур. Організація он-лайнового режиму роботи державного апарату дозволить значно прискорити бізнес-процеси в нашій країні. Крім цього такий підхід дозволить деперсоніфікувати взаємини представників бізнесу й державних чиновників. Наслідки такого кроку, мабуть, немає необхідності пояснювати. У ряді відомств вже існують комп’ютерні системи, орієнтовані на роботу з господарчими структурами. Міністерство аграрної політики розробило й підтримує в актуальному стані систему з забезпечення цінового моніторингу аграрного ринку України, а також інформаційно-аналітичну систему розрахунку оптимальної структури кормовиробництва. Для обслуговування інтересів транспортних організацій Міністерство транспорту вводить в дію інформаційно-аналітичну систему «Прогноз», призначену для надання зацікавленим особам інформації про вантажні потоки через кордони України. Держкомстандарт має низку баз даних, зміст яких цікавий для великої кількості суб’єктів ринку. Слід також відзначити останні ініціативи податкової адміністрації з організації он-лайнового режиму роботи з платниками податків.

У багатьох відомствах технологічно принципово готові працювати з бізнес-структурами в он-лайновому режимі. Існують відповідні комп’ютерні системи, прикладні програми, бази даних. Серед таких відомств можна назвати Міністерства праці та соціальної політики, внутрішніх справ, освіти й науки, охорони здоров’я, екології та природних ресурсів, митної служби. Але головне — це відносини бізнес-структур із місцевою владою. І тут відомства мають відіграти свою лідируючу, методологічну функцію.

У Києві, завдяки розумінню керівництвом міста значимості інформаційних технологій, досить багато зроблено для створення баз даних, локальних комп’ютерних мереж у управліннях КМДА, відпрацьовано технології створення так званих інфоматів, призначених для оперативного інформування з використанням інтернет-технологій. Основа для впровадження інтерактивних інформаційних технологій у взаєминах із бізнесом створюється. Необхідно систематизувати та стабілізувати цей процес.

Уряд — громадяни

В Україні 2000 року було видано указ Президента України «Про заходи для розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет і забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» і торік ще два на тему розвитку інформаційних технологій. Цими указами передбачено широке використання інтернет-технологій для забезпечення інформаційної взаємодії органів виконавчої влади з населенням і бізнесовими структурами. Крім того, першим указом передбачалася розробка державної програми розвитку цієї мережі в Україні як складової Національної програми інформатизації. Досі ця державна програма, підготовлена свого часу Державним комітетом зв’язку й інформатизації України разом з іншими відомствами, залишається на папері. У програмі є проект, присвячений створенню електронного уряду, що базується на проектах інформатизації як КМУ, так і відомств.

На жаль, розуміння електронного уряду лише як режиму інформаційної відкритості діяльності міністерств і відомств, поширене в нас, у цілому дискредитує саму ідею. Справді, у ряді міністерств і відомств створено інтернет-сайти, які певною мірою надають докладну інформацію про їхню діяльність, про нормативно-правові акти. Де-не-де організовано інтерактивний режим спілкування з допомогою електронної пошти.

Ростелеком "реалізує проект відповідно до рішення уряду РФ, яким оператор призначений єдиним виконавцем заходів Федеральної цільової програми" Електронна Росія "в частині проектування та створення інфраструктури електронного уряду. Рішення про те, що федеральним оператором електронного уряду має бути" Ростелеком ", який займається проектом вже практично рік, в черговий раз озвучив у кінці жовтня 2010 р. міністр зв'язку і масових комунікацій РФ Ігор Щеголєв.

В регіонах "Ростелеком" пропонує типовий сегмент електронного уряду, розроблений на власні кошти. "Ростелеком" пропонує регіонам інвестиційно-сервісну модель за принципом Software As A Service (SAAS), причому воно включає в себе не тільки програмне забезпечення, але і інфомати, і підтримку call-центру, електронного підпису, інформаційної безпеки тощо