Лабораторная работа: Поема "Мойсей" — вершина творчості Івана Франка

Де пишнота і честь, там йому

Зависокі пороги.

Між премудрими він не мудрець,

У війні не войовник,

У батьківщині своїй він гість

І всесвітній кочовник.

Та поклав йому в душу свій скарб

Серцевідець Єгова,

Щоб він був мов світило у тьмі,

Мов скарбник його слова.

На безмежну мандрівку життя

Дав йому запомогу,

Заповіти й обіти свої,

Наче хліб на дорогу.

Але заздрий Єгова, наш бог,

І грізний, і сердитий:

Те, що він полюбив, най ніхто

Не посміє любити!

Тож на вибранця свого надів

Плащ своєї любові,

Недоступний, колючий, немов

Колючки ті тернові.

І зробив його острим, гризьким,

Мов кропива-жеруха, *

Аби міг лише сам він вдихать

Аромат його духа.

І посольство йому дав страшне'

Під сімома печатьми,

Щоб в далеку будущину ніс,