Лабораторная работа: Проектування технологічної операції електроерозійної обробки на електроерозійному прошивочному верстаті моделі 183
Виконав
ст. гр. ТМБ-41
Плішка В.В
.
Львів 2009
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕЛЕКТРОЕРОЗІЙНОЇ ОБРОБКИ
При проходженні в між електродному просторі імпульсів електричного струму електроди руйнуються, тобто виникає електроерозія. Руйнування проходить шляхом утворення лунки на поверхні електроду під дією одиничного електричного розряду. Причина утворення лунки - місцевий нагрів електроду до дуже високої температури (до 10000 °С).
Механізм руйнування матеріалу можна уявити так. При наближенні двох металевих електродів, що знаходяться під напругою, настає момент, коли між ділянками розташованих на мінімальній відстані один від одного електродів створюється електричне поле високої напруги. Це призводить до пробою міжелектродного проміжку. На початку пробою електрони, що вивільнилися з найбільш виступаючих ділянок поверхні катоду, рухаються до аноду. При зіткненні електронів з молекулами газу (повітря) газ в міжелектродному середовищі іонізується і утворюється вузький провідний канал, по якому лавиноподібне рухається потік електронів. Лавина електронів несе значну кількість енергії, яка вивільнюється на матеріалі електрода-анода у вигляді теплової енергії і призводить до локального розплавлення і часткового випаровування електроду. Виникнення і розподіл електричних розрядів по поверхні визначається зміною мінімальної відстані між взаємодіючими поверхнями електродів. Внаслідок цього при обробці (в умовах взаємодії на матеріал періодичних імпульсів певної послідовності) на електроді-заготовці відображається форма електроду-інструмента. В електроерозійній обробці використовують іскровий і дуговий електричні розряди. При іскровому розряді діаметр каналу значно менше, ніж при дуговому, і виникає значна концентрація енергії на електроді. Це сприяє випаровуючому механізму руйнування. При дуговому розряді різко знижується перегрів металу і перехід його в пароподібний стан, оскільки температура каналу дугового розряду на 5000¸6000 °С нижча, ніж іскрового. Тому основним механізмом руйнування матеріалу електроду в цьому випадку стає видалення металу в капельно-рідкому стані.
ТЕХНОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЕЛЕКТРОЕРОЗІЙНОЇ ОБРОБКИ
Електроерозійний метод досить широко використовується для виготовлення деталей з твердих сплавів та інших струмопровідних матеріалів, що погано підлягають традиційним методам обробки різанням. Його використовують для виготовлення штампів, прес-форм, наскрізних отворів складної конфігурації, вузьких щілин та пазів, для виконання операцій маркування, видалення зруйнованого інструменту тощо. Параметрами імпульсів струму, що використовуються в процесі, визначаються технологічні характеристики електроерозійної обробки (продуктивність, якість оброблюваної поверхні, точність обробки, оброблюваність різних матеріалів). При електроерозійній обробці можна досить точно визначити об’єм металу, розплавленого під дією одиничного електричного імпульсу відомої частоти, а отже, хвилинну продуктивність. Від параметрів імпульсу залежить діаметр і глибина лунки, що визначають шорсткість поверхні. Продуктивність електроерозійної обробки (об’єм матеріалу в мм3 , що видаляється за одиницю часу - секунду) в середовищі діелектрика визначається за формулою:
, (2.1)
де I - робочий струм, [A];
U - напруга між електродами, [B];
С - ємність конденсатора в схемі, [Ф];
kм - коефіцієнт, що залежить від умов проведення процесу (дод.I);
x, y, z - показники степені, що визначаються оброблюваністю матеріалу.
Якщо площа оброблюваної поверхні постійна по глибині, то швидкість лінійної подачі електроду- інструменту визначається за формулою:
, (2.2)
де S - площа проекції оброблюваної поверхні на площину, перпендикулярну напрямку подачі.
Якщо вдається досягнути заданої точності за один прохід електроду-інструменту, то основний час обробки отворів розраховується за формулою:
, (2.3)
де L - глибина отвору.
В залежності від схеми формоутворення деталі і методу оброблення використовують різні інструменти. Розрізняють профільовані і не профільовані електроди-інструменти. Матеріалами для електродів-інструментів служать мідь М1 і М2, латунь, алюмінієві сплави А1, АК7, АЛ3, АЛ5, мідний сплав МЦ4, сірий чавун, вольфрам, спеціальний графітизований матеріал ЕЕГ.
По схемі прошивання використовують електроди-інструменти у вигляді стержнів і трубок з прокату різних січень. При прошиванні отворів постійного січення розміри електроду-інструменту визначають, виходячи з розмірів отвору. Для круглих січень:
, (2.4)
де dе - діаметр електроду-інструменту;
dд - діаметр отвору в деталі;
Sб - бічний зазор, тобто розмір між протилежними ділянками поверхонь електроду і заготовки, паралельних напрямку їх руху.
Бічний зазор залежить від енергії імпульсів, матеріалів електродів, складу і напряму руху робочого середовища, розмірів отвору. На чорнових режимах Sб =0,25¸0,3 мм, а на чистових Sб =0,01¸0,05 мм. Якщо після електроерозійної обробки передбачена додаткова операція, то формула (2.4) матиме вигляд:
--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--