Научная работа: Стан системного та місцевого імунітету та рівень протизапальних цитокінів у дітей, хворих на бронхіальну астму

Перші прояви захворювання за результатами даного дослідження відмічалися у 54,1% хворих у ранньому віці, а у 14,3 % з них – на першому році життя. Рання діагностика відмічена лише у 9,5% випадків. Таким чином, безперечним є факт пізньої діагностики хвороби.

В Україні цей відсоток в дитячій популяції складає 5-10 %[4]. За даними МОЗ України інвалідизація дітей внаслідок хвороб органів дихання становить 5,3% від загального рівня і зумовлена, головним чином, бронхіальною астмою. Порівняно з 1992 роком інвалідизація дітей бронхіальною астмою збільшилася в 3 рази. Розповсюдженість БА в місті Києві на 1000 дітей складає 8,75 в 2002 році і 9,32 в 2003 році та 9,43 в 2004 році. На сьогодні за даними дитячого алерголога м.Києва в місті нараховується 4317 дітей, які страждають на БА .

Без сумніву, що зміни навколишнього середовища, пов¢язані з виробничою діяльністю людини і урбанізацією, також викликають за собою ріст алергічного навантаження і /або знижують поріг чутливості популяції до алергенів. Разом з тим, не дивлячись на несприятливі епідеміологічні дані та зростання захворюваності на хронічну патологію на тлі рецидивуючої бронхообструкції, її лікування обмежується зняттям гострих проявів і фактично обривається з моменту виписки дитини із стаціонару.

Практично ігнорується принцип первинної профілактики хронізації гострих захворювань нижніх дихальних шляхів у дітей із груп ризику.

За останні роки в нашій країні проведена значна робота по вдосконаленню допомоги хворим БА, результатом якої стала розробка та прийняття на ІІ з¢їзді фтизіатрів та пульмонологів України в 1998 році Національного Консенсусу щодо діагностики та лікування БА [2], який передбачає чіткий ступеневий підхід до терапії цього захворювання. Але, незважаючи на досягнуті успіхи, деякі аспекти лікування БА не знайшли відображення в прийнятих документах. Одним з таких є питання про застосування імуномодуляторів та антиоксидантів, окрім антибактеріальних препаратів.

При БОС, що супроводжує БА, виявляються ознаки порушення імунного гомеостазу і характерні риси аутоімунного процесу. У підтримці процесу безсумнівну роль відіграє мікрофлора, особливо різноманітні мікробні, мікробно-мікоплазменні, мікробно-вірусні асоціації. Імунодефіцітні стани створюють ситуацію, при котрій організм не може відповісти повноцінною імунною реакцією на антигени, що полегшує інфікування слабопатогенними мікроорганізмами, аутобактеріями або грибами. Досить часто традиційне лікування кортикостероідами, антибіотиками і сульфаніламідами широкого спектру дії, антигістамінними препаратами і, особливо, їх комбінацією не покращує, а посилює імунологічну недостатність, порушує “колонієрезистен-тність”, переводить хворих в стан “компрометуючих” [5].

Окрім цього, з погіршенням екологічного стану навколишнього середовища в Україні зростає кількість людей, в яких виявляються вторинні імунодефіцити, коли в результаті наявності соматичних та інших хвороб та дії інших факторів відбуваються порушення в тій чи іншій ланці імунітету. Розвиток вторинних імунодефіцитів можуть викликати протозойні інвазії та гельмінтози,бактеріальні інфекції, вірусні інфекції, порушення харчування, новоутворення, аутоімунні захворювання, екзогенні та ендогенні інтоксикації, імунодефіцит після дії різних факторів - фізичних, хімічних.

Таким чином, вторинні імунодефіцити формуються у населення з вихідною нормальною імунною системою під дією негативних факторів навколишнього середовища. При вторинних імунодефіцитних станахможуть порушуватися різні ланки імунної системи: Т-, В - та фагоцитарна ланка. Також може бути дефіцит в системі комплемента і комплексне порушення у всіх складових імунної системи, що призводить до зниження кількості імунокомпетентних клітин та їх функції. Особливо чутлива до дії негативних факторів імунна система дітей, коли відбувається їїстановлення.

Поряд із вивченням клітинного та гуморального імунітету надзвичайно важливим також є дослідження стану місцевого, локального імунітету слизових оболонок респіраторного тракту, інтегральним показником якого є рівень секреторного IgA в слині.

Загальновідомо, що SІgA – це перша лінія протиантигенного захисту слизових оболонок. Достатній його рівень в слині навіть при неглибоких зрушеннях в клітинному та гуморальному імунітеті забезпечує резистентність слизових оболонок до бактеріальних та вірусних антигенів [3, 4, 5, 6].

SІgA здатні попереджувати адгезію вірусів до епітеліальних клітин слизових оболонок , а при внутрішньоклітинному розпізнаванні вірусів —можуть блокувати процеси транскрипції вірусного геному. Аналогічним механізмом секреторні ІgA блокують і адгезію мікроорганізмів.

SІgA здатні посилювати активність фагоцитуючих клітин та регулювати клітинноопосередковану антитілозалежну цитотоксичність лімфоцитів слизових оболонок .

Окрім SІgA, в слині виявляються і інші імуноглобуліни, зокрема IgG та мономерна форма ІgA, проте на поверхню епітеліального шару слизових оболонок вони можуть проходити лише при певних порушеннях та дефіциті SІgA. Зокрема, такими факторами можуть бути загострення хронічних запальних процесів в верхніх дихальних шляхах, викликаних гемолітичним стрептококом, паличкою інфлюенци, нейсеріями, які часто виявляються при карієсі.

Поява в слині та підвищення рівня IgG виявляється також при наявності запальних процесів в слизових оболонках, оскільки IgG, як друга лінія гуморального захисту, сприяє формуванню імунних комплексів з антигенами мікроорганізмів, які фіксують комплемент, тому вони виявляють протизапальну направленість, забезпечуючи затримку та елімінацію чужорідних антигенів механізмами запалення.

У зв”язку із вищезазначеним вивчення стану імунної системи у дітей з алергологічним анамнезом є надзвичайно актуальним, тому що порушення імунного гомеостазу є однм із ланцюгів патогенетичного механізму виникнення бронхіальної астми.

Роботи, в яких би повністю висвітлювались питання комплексної оцінки стану імунної системи дітей, хворих на БА, із врахуванням даних її клітинної та гуморальної ланки, місцевого імунітету респіраторного тракту, взаємозв”язку із інфікуванням останнього атиповими збудниками та рівнем SІgA і IgE на слизових, динамікою рівня про- та протизапальних цитокінів, змін концентрації ЦІК різної молекулярної маси та стану фагоцитарної системи як в процесі захворювання, так і під впливом лікування, практично відсутні.

В зв”язку з цим, мета даної роботи — на основі вивчення системного та місцевого імунітету та рівня про- і протизапальних цитокінів вивчити особливості стану імунної системи дітей, хворих на БА, різного ступеня перебігу та ефективність імунореабілітації хворих під впливом препарату імунофан.

Для вирішення мети були поставлені наступні завдання:

1. Вивчити стан клітинного та гуморального імунітету та його фагоцитарної ланки у дітей, хворих на БА, з легким, середньої важкості та важким перебігом залежно від наявності та ступеня колонізації атиповими збудниками слизової респіраторного тракту.

2. Вивчити стан місцевого імунітету дітей, хворих на БА, за рівнем SІgA залежно від ступеня важкості перебігу захворювання та інфікування слизових атиповими збудниками.

3. Дослідити рівень про- та протизапальних цитокінів ( ІЛ-1β та ІЛ-4) у дітей, хворих на БА, при різному ступені перебігу захворювання та їх зміни в процесі лікування.

4. Вивчити рівень загального IgE в сироватці крові та його взаємозв”язок із концентрацією SІgAна слизових респіраторного тракту і ступенем важкості перебігу захворювання.

5. Вивчити вплив препарату імунофан на стан системного та місцевого імунітету дітей, хворих на БА, та оцінити його ефективність на різних етапах лікування.

РОЗДІЛ 1

СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА СТАН ІМУННОЇ СИСТЕМИ У ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА БА (огляд літератури)

У хворих на БА, що супроводжується бронхообструктивним синдромом (БОС), в імунній системі вібуваються складні зміни, які виражаються в дефекті будь-якої ланки імунітету. Причиною цього можуть бути як первинні порушення імунної відповіді, обумовлені генетичними факторами, так і вторинні дефекти імунітету, виникаючі при запальних захворюваннях легень, під впливом різних патогенних впливів, в тому числі і продуктів життєдіяльності мікроорганізмів, на початково незмінену систему імунітету. Взаємозв¢язок між імунітетом та інфекцією носить досить складний характер: інфекція може бути як наслідком, так і причиною імунологічної недостатності. Чим більше виражені зміни в імунній системі, тим більшу роль відіграють в розвитку БА інфекції, обумовлені умовно-патогенною флорою, а також сапрофітами, в той же час імунологічна недостатність може розвиватися в результаті прямої або опосередкованої дії продуктів життєдіяльності мікроорганізмів на імунокомпетентні клітини.

Частота сполучення бронхіальної астми з алергійними риносинусопатіями (АРС) становить 70-90% в залежності від регіону, і спостерігається значний ріст цих захворювань. Патогенез БА і АРС складний, та ведуча роль належить імунопатологічним механізмам. Розвиток імунних порушень може бути пов”язаний з дією патогенних збудників на організм. Метою роботи було вивчення деяких показників імунітету від персистенції патогенної флори на слизовій бронхів і слизовій порожнині у хворих БА в сполученні з АРС [82].

Значну роль в патогенезі БА відіграють вірусні інфекції, причому респіраторні віруси розглядаються як одна з найчастіших причин загострення цього захворювання[64,65]. Разом з тим, у літературі немає чітких уявлень про значення окремих змін у противірусному імунітеті при БА як захисних чи, навпаки, патогенетичних[66].

Загострення бронхіальної астми завжди супроводжується явищами інтоксикації. Інтоксикація, зумовлена всмоктуванням продуктів розпаду при БА та алергізацією організму до бактеріальних алергенів, порушує скоординовану діяльність органів[60].