Реферат: Адаптаційно-резервні можливості дітей молодшого шкільного віку
Було відмічено чітку залежність перебігу адаптаційних процесів від віку та статі дитини. Найбільш сприятливо процеси адаптації перебігають у дівчаток дітей 9 років. Стан напруження та зрив адаптації частіше спостерігається у хлопчиків, особливо у 8 років.
Дослідження рівня фізичної працездатності (за пробою Руф'є з короткотривалим навантаженням) показали, що 33,3% дітей мають нижче середнього та низький рівень працездатності. Високий рівень визначено лише у дітей 9 років, що співпадає з даними рівня їх адаптаційних можливостей. Найбільший відсоток низького рівню працездатності мали діти 8 років – 37,7%.
На основі оцінки фізичної підготовленості дитини (оцінюють за виконанням орієнтовного комплексного тесту) було встановлено, що більш, ніж 82% дітей не виконують тестів, особливо, при незадовільному рівні адаптаційних можливостей та зриву адаптації.
При проведенні дослідження у дітей були визначена варіабельність значень показників системи ПОЛ-АОЗ, що дозволило розподілити їх на 2 групи (рис.1). До першої групи увійшли показники, що характеризують рівень активності внутрішньоклітинних ферментів, що переважно приймають участь у процесах аеробного (СДГ) та анаеробного (ЛДГ) окислення, а також активність ГФДГ і КФ. Друга група показників представлена ферментативною ланкою антиоксидантного захисту, а саме, СОД та КАТ, а в системі ПОЛ – вторинним продуктом вільно-радикального окислення МДА.
Серед всіх обстежених дітей була виділена група із стабільними показниками ПОЛ-АОЗ і енергетичного метаболізму. Цей умовно названий "стабільний" тип склав 42,8% і виділена група із змінами показників системи ПОЛ-АОЗ без активації ПОЛ, але з деякими змінами показників активності мітохондріального окислення і анаеробного гліколізу за станом активності ключових ферментів СДГ і ЛДГ відповідно. Оскільки у цій підгрупі не виявлено ознак розвитку вторинної тканинної гіпоксії за станом лізосомального апарату, а також проявів оксидативного стресу, ми віднесли цю підгрупу до "компенсованого" типу, який склав 20,5% від всієї кількості дітей. 36,7% дітей були віднесені нами до так званого "субкомпенсованого" типу за станом ПОЛ-АОЗ і енергетичного метаболізму.
У дітей в ІІ групі ("компенсований" тип), виявлені зміни у системі ПОЛ-АОЗ трьох варіантів: перший – з активацією антиоксидантного захисту, рівень СОД (177,7±16,72)%; другий – рівень СОД мінімальний (67,65±10,12)%; рівні КАТ і ЗПА відносно показників в загальній групі в межах нормальних значень, але в обох випадках активації ПОЛ немає. Зміни МДА, СОД і ЗПА в групі з компенсованим типом в порівнянні зі стабільним типом мали достовірний характер (р<0,05). В третьому варіанті визначаються зміни показників енергетичного метаболізму (підвищення рівня ЛДГ і ГФДГ при зниженні СДГ) при відсутності змін в системі ПОЛ-АОЗ.
У дітей ІІІ групи виявлені 2 варіанти змін в системі ПОЛ-АОЗ.
В 1 варіанті (n=17) активація ПОЛ, рівень МДА (123,37±6,43)%, рівень СОД мінімальний (69,7±2,26)%, (р<0,05).
В 2 варіанті (n=37) також виявлена активація ПОЛ, рівень МДА (136,83±6,60)%, рівні КАТ і ЗПА мінімальні, антиоксидантний захист здійснюється активацією СОД (113,66±6,42)%, (р<0,05).
Таким чином, у дітей ІІІ групи виявлені зміни в системі ПОЛ-АОЗ, по-перше, це активація ПОЛ, по-друге, активація чи мінімальна активність ферментів АОЗ, поступовий дисбаланс в системі ферментів АОЗ.
Як вже було відмічено раніше, стан окислювального метаболізму у здорових дітей молодшого шкільного віку відрізняється у всіх трьох групах.
У дітей І групи, із стабільними показниками в системі ПОЛ-АОЗ, показники енергетичного метаболізму (за активністю СДГ, ГФДГ і ЛДГ) та стану лізосомального апарату у лімфоцитах і нейтрофілах периферичної крові (за активністю КФ) були у межах нормальних значень відносно середніх значень цих показників в загальній групі.
У дітей ІІ групи зі змінами системи ПОЛ-АОЗ без активації ПОЛ, які складали умовно визначений нами "компенсаторний" тип, виділено 3 варіанти. В 1 варіанті з активацією СОД спостерігалось зниження активності СДГ (78,55±12,25)%, компенсоване підвищенням активності ГФДГ (126,30±6,40)%.
У 2 варіанті зі зниженням активності СОД (67,65±10,12)% навпаки, знижена активність ГФДГ (76,48±14,52)%, компенсована активацією СДГ (152,3±15,3)%. Зміни цих показників у порівнянні зі стабільним типом мали достовірний характер.
В 3 варіанті при нормальних показниках ПОЛ-АОЗ спостерігається зниження активності СДГ (75,18±2,28)%, компенсоване активацією ГФДГ (126,98±5,65)% і активація анаеробного гліколізу за вмістом ЛДГ (127,7±3,56)%, активність КФ в межах нормальних значень.
Показники анаеробного гліколізу за рівнем ЛДГ і стан лізосомального апарату за рівнем КФ не відрізнялись у 1 та 2 варіантах.
У дітей ІІІ групи із змінами у системі ПОЛ-АОЗ без активації і з активацією ПОЛ виділено 2 варіанти.
В 1 варіанті з активацією ПОЛ виявлено підвищення СДГ (145,2±5,36)% і ГФДГ (133,14±8,2)%, активації анаеробного гліколізу не витікає, але активність лізосомальних ферментів суттєво збільшується КФл (110,3±6,87)%, КФн (103,0±8,01)%.
В 2 варіанті при наявності активації ПОЛ, активність СДГ знижена (75,37±2,47)%, анаеробний гліколіз за вмістом ЛДГ (111,17±1,08)% підвищений (р<0,05).
Таким чином, у дітей ІІІ групи з активацією ПОЛ і дисбалансом в системі АОЗ виявлені зміни показників мітохондріального окислення і анаеробного гліколізу без ознак вторинної тканинної гіпоксії.
Співвідношення між показниками системи ПОЛ-АОЗ і енергетичного метаболізму складають відповідний тип, у якому створюються міжсистемні компенсаторно-пристосувальні взаємозв’язки для утримання на певному рівні функціонального стану організму. За рівнем відносних значень складені графічні відображення, на яких можна прослідкувати характер міжсистемних взаємозв’язків в кожному типі (рис.2).
Відомо, що вільно-радикальне окислення (ВРО) необхідне для нормального функціонування організму, моделювання енергетичних процесів за рахунок активності дихального ланцюга у мітохондріях, проліферації та диференціації клітин, транспорту іонів, регуляції проникливості клітинних мембран.
Для оцінки рівня ВРО використовували МДА і СОД, але найбільш інформативним можна вважати функціональний показник ВРО (ФП ВРО).
Цей показник характеризує співвідношення основного ферментного антиоксидантного фактору з показником патогенної дії вільних радикалів, у тому числі і неінактивованих СОД. Тому ФП ВРО більш повно відображає сутність дії ВРО: найменше його значення відображає найбільший патогенний вплив вільних радикалів.
У таблиці 1 наведені величини ФП ВРО у групах дітей, які мали різний рівень адаптаційних можливостей. Так, для дітей із задовільним рівнем адаптації він складає 318,0±94,0 ум.од., тоді як для дітей із зривом адаптації – 70,0±2,0 ум.од. Протилежна тенденція притаманна для індексу використання кисню на ВРО (О2 ВРО) – у дітей зі зривом адаптації він має найбільш високі значення.
Динаміку розвитку окислювального стресу, який знаходиться в основі багатьох патологічних процесів, можна оцінити по накопиченню малонового діальдегіду, активності ключових ферментів АОС – СОД і каталази, а також вмісту в крові SH-груп білків. У дітей із зривом адаптації ми спостерігали найбільш низький рівень SH-груп (табл.1).
Враховуючи виявлені зміни в системі клітинного метаболізму у практично здорових дітей з порушеннями адаптаційно-резервних можливостей був використаний метод неспецифічної корекції – синглетно-киснева терапія (СКТ).
Для проведення СКТ використовувався вітчизняний апарат “МІТ-С”, розробленим науково-медичним центром “Медінтех”. В процесі роботи апарату утворюється активний кисень, за рахунок збудження електронних хмар атомів кисню квантами електромагнітного опромінення УФ-діапазону та додаткової активації при магнітній обробці суміші, що сприяє її енергетичний стійкості та більш ефективному терапевтичному впливу.
Залежно від рівня адаптаційних можливостей організму СКТ використовувалась як самостійний метод (задовільний рівень адаптаційних можливостей), так і в комплексі з вітамінно-мінеральним препаратом (як приклад препарат “Вітам”).