Реферат: Агрохімічна оцінка нового виду добрива
Сучасному сільському господарству необхідна переорієнтація на використання місцевих ресурсів стабілізації та відтворення родючості ґрунтів, які здатні забезпечити рослини основними елементами живлення. У зв’язку з цим перспективним засобом є органо-мінеральні добрива, які виготовлені з високозольного бурого вугілля. Дослідження із вивчення можливості використання вугілля як наповнювача при виготовленні добрив починаються ще з 20-х років. К.К. Гедройц, П.А. Власюк, Л.А. Христєва, а також вчені Чехії, Югославії, Німеччини використовували різні технології для виготовлення органо-мінеральних добрив на основі бурого вугілля. Саме цим питанням присвячено аналіз літературних джерел.
ПРОГРАМА, ОБ’ЄКТ, МЕТОДИКА ТА УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
Дослідження проводили на кафедрі агрохімії та якості продукції рослинництва ім. О.І. Душечкіна в польовому досліді агрономічної дослідної станції НАУ Васильківського району Київської області. Ґрунт дослідної ділянки – лучно-чорноземний карбонатний грубопилувато-легкосуглинковий на лесовидному суглинку з вмістом гумусу 4,29% і середнім забезпеченням азотом легкогідролізованих сполук, середнім рухомого фосфору та низьким обмінного калію. Реакція ґрунтового розчину знаходилася в слаболужному діапазоні, сприятливому для росту та розвитку ярої пшениці.
Дослідження проводили за схемою: 1. Без добрив (контроль); 2. Буре вугілля – 1,5 т/га; 3. Органо-мінеральне добриво – 1,5 т/га; 4. Еквівалентна кількість мінеральних добрив до 1,5 т/га органо-мінерального добрива (N30 Р40 К15 ); 5. Органо-мінеральне добриво – 3 т/га; 6. Еквівалентна кількість мінеральних добрив до 3т/га органо-мінерального добрива (N60 Р80 К30 ); 7. Органо-мінеральне добриво – 4,5т/га; 8. Еквівалентна кількість мінеральних добрив до 4,5т/га органо-мінерального добрива (N90 Р120 К45 ).
За систематичного розміщення варіантів площа посівної ділянки становила 100, облікової – 70 м2 . Повторність досліду – трикратна. Безпосередню дію ОМД “ТЕКОС-2” вивчали при вирощуванні районованого сорту ярої пшениці Миронівська яра, післядію – вико-вівсяної сумішки.
Зразки ґрунту та рослин відбирали в такі фази росту й розвитку рослин ярої пшениці: кущіння, вихід у трубку і повна стиглість. Лабораторні аналізи проводили в лабораторії кафедри агрохімії та якості продукції рослинництва ім. О.І. Душечкіна НАУ, деякі – в Українському інституті експертизи сортів рослин й Інституті мікробіології та вірусології ім. Д.С. Заболотного НАН України. При виконанні польових і лабораторних робіт керувалися загальноприйнятими методиками в агрохімії. Зразки ґрунту та рослин відбирали й підготовляли для аналізів відповідно до вказівок, наведених у “Практикумі по агрономічній хімії”(1965 р.), практикумі “Агрохімічний аналіз” (1996 р.), “Лабораторному практикумі з агрохімії”(1984 р.), “Лабораторному практикумі по ґрунтознавству”(1982 р.) і “Практикумі по мікробіології”(1972 р.).
|
Протягом періоду вегетації ярої пшениці проводили подекадні біометричні виміри площі листкової поверхні методом висічок, наростання сухої маси надземної частини рослин – гравіметричним методом. Вираховували чисту продуктивність фотосинтезу (ЧПФ) та фотосинтетичний потенціал посіву (ФПП). Усі виміри здійснювали на 10 типових рослинах з одного варіанта в трикратному повторені. Загальну і робочу адсорбційні поверхні кореневої системи ярої пшениці визначали за методом Сабініна і Колосова.
У рослинних зразках ярої пшениці та однорічних трав визначали вміст загального азоту, фосфору і калію після мокрого озолення за методом Гінзбург та ін. Після мокрого озолення рослинного матеріалу визначали вміст азоту фотометричним методом за допомогою реактиву Несслера; фосфору – фотометрично за методом Деніже у модифікації Левицького; калію – за допомогою полуменевого фотометра.
Структуру врожаю ярої пшениці визначали – за методом Майсуряна, вміст білкового азоту в зернівках – за методом Барнштейна, фракційного складу білків – за методом Козлова та Городнього, вміст сирої клейковини – методом відмивання водорозчинних речовин, індекс деформації клейковини на приладі ІДК-1, сили борошна – на альвеографі Шопена.
Вміст сирого протеїну в рослинах вико-вівсяної суміші визначали за методом К’єльдаля, клітковини за методом Генеберга і Штомана, каротину за методом Муррі.
Експериментальні дані математично опрацьовували методом дисперсійного аналізу за Б.О. Доспєховим. Економічну ефективність застосування добрив обчислювали за цінами 2002 року, енергетичну оцінку застосування добрив визначали згідно методики І.А. Васькова та інших (1986), а також Ю.О. Тараріко та інших (2001).
|
СПОСОБИ ОДЕРЖАННЯ ТА АГРОХІМІЧНА ОЦІНКА ОРГАНО-МІНЕРАЛЬНОГО ДОБРИВА НА ОСНОВІ БУРОГО ВУГІЛЛЯ (“ТЕКОС - 2”)
Основною виготовлення органо-мінерального добрива з бурого вугілля було збагачення останнього біологічно активними компонентами. Інтенсифікація мікробіологічних процесів при компостуванні і достиганні добрива стимулювала підвищення вмісту активних метаболітів життєдіяльності мікроорганізмів.
У результаті наших досліджень встановлено оптимальне співвідношення компонентів ОМД “ТЕКОС-2”, яке містить буре вугілля (58 – 68%); “Біогумус” (10 – 20%); мінеральні добрива – фосфорні (фосфоритне борошно, одержане із фосфоритів України – 15%), азотні (вуглекислий амоній – 5%); зброджений осад стічних вод (2%) і мікробну закваску, виготовлену на основі музейної культури Bacillus megaterium, Pseudomonas sinuosa (до 1%).
ОМД “ТЕКОС-2” виробляють компостуванням субстрату протягом 2–3 місяців. Установлено, що під час компостування цього добрива важливу роль відіграє гідротермічний режим. В залежності від ступеню зволоження субстрату змінюється інтенсивність аеробних та анаеробних процесів – найвища швидкість мінералізації органічних речовин досягається при температурі оточуючого середовища 18–220 С та вологості субстрату 20%. При таких показниках забезпечується оптимальне співвідношення капілярів із повітрям і водою, що сприяє одночасному прискоренню мінералізації всього об’єму субстрату.
Нашими дослідженнями також встановлено, що ОМД “ТЕКОС-2” відзначається добрими фізико-хімічними властивостями і містить 43,5% загального вуглецю, 4,82 – вуглецю гумінових кислот та 4,67 – вуглецю фульвокислот, не менше 2,0% загального азоту; 2,5 Р2 О5 ; 1,0 К2 О; реакція слаболужна ( рН 7,0-7,5); вологість 15 – 20%.
Таким чином, ОМД “ТЕКОС-2” є добривом, яке не тільки забезпечує рослину головними елементами живлення, але й створює умови для стабілізації родючості ґрунту.
ЗМІНА РОДЮЧОСТІ ЛУЧНО-ЧОРНОЗЕМНОГО КАРБОНАТНОГО ГРУБОПИЛУВАТО-ЛЕГКОСУГЛИНКОВОГО НА ЛЕСОВИДНОМУ СУГЛИНКУ ҐРУНТУ ПРИ ВНЕСЕННІ ДОБРИВ
Родючість – найважливіша властивість ґрунту, яка формується в процесі його утворення і характеризується сукупністю всіх його показників. Оптимальні умови росту та розвитку рослин забезпечуються за рахунок усього комплексу фізичних, біологічних і хімічних властивостей ґрунту та їх динаміки у річному циклі. Невід’ємною складовою ґрунту і показником його родючості є органічна речовина, яка на 85–90 % представлена гумусом. Вона впливає майже на всі показники родючості. Встановлено, що при внесенні добрив спостерігається тенденція до підвищення вмісту гумусу в ґрунті.
|
Використання добрив сприяло підвищенню вмісту легкогідролізованих сполук азоту в ґрунті. В фазу кущіння найбільше легкогідролізованих сполук азоту виявлено при внесенні 4,5 т/га ОМД – 59,3 мг/кг ґрунту. У варіанті де вивчали вплив еквівалентної кількості мінеральних добрив рівень легкогідролізованих сполук азоту знизився на 2,8 мг/кг ґрунту. На контролі цей показник становив 49,9 мг/кг. У наступні фази росту та розвитку ярої пшениці кількість легкогідролізованих сполук азоту в ґрунті зменшувалася. Це, ймовірно, пов’язано з інтенсивнішим засвоєнням сполук азоту рослинами.
Внесення добрив оптимізували, також, і показники фосфорного та калійного режимів ґрунту. Так, в фазу кущіння при внесенні ОМД рухомих сполук фосфору в ґрунті містилося 77,8 – 110 мг/кг ґрунту, тоді як на контролі – 37,5 мг/кг. У варіанті, де вивчали вплив еквівалентної кількості мінеральних добрив, цей показник знизився порівно з варіантом де вносили ОМД, на 1,6 – 5,0 мг/кг ґрунту.
На контролі вміст обмінного калію в фазу кущіння становив 83,4 мг/кг ґрунту. При внесенні ОМД цей показник на 16,6 – 46,6 мг/кг перевищував показники контрольного варіанта, а при використанні еквівалентної кількості мінеральних добрив на 14,8 – 41,6 мг/кг ґрунту.
ВПЛИВ ДОБРИВ НА МІКРОБНІ УГРУПОВАННЯ ЛУЧНО-ЧОРНОЗЕМНОГО КАРБОНАТНОГО ГРУБОПИЛУВАТО-ЛЕГКОСУГЛИНКОВОГО ҐРУНТУ
У формуванні родючості ґрунту велике значення мають мікроорганізми. Вони є давніми ґрунтоутворювачами, які почали діяти задовго до появи вищих рослин і тварин. Раціональне використання мікробіологічних факторів у землеробстві дає можливість значно підвищити потенційну та ефективну родючість ґрунтів. Для наукового обґрунтування екологічно збалансованих систем землеробства виникає потреба у вивченні закономірностей функціонування мікробіоценозу ґрунту. Важлива роль ґрунтових мікроорганізмів зумовлена їхньою участю у трансформації основних біогенних елементів – азоту і вуглецю. Нашими дослідженнями встановлено, що однією із найбільших груп мікробного ценозу лучно-чорноземного карбонатного грубопилувато-легкосуглинкового ґрунту дослідної ділянки при вирощуванні ярої пшениці були мікроорганізми азотного циклу (табл. 1).
|
|
Варіант досліду | Чисельність мікроорганізмів, млн. шт. в 1г ґрунту | ||
| органотрофні | амілолітичні |
гуматрозклада-ючі | |
|
Без добрив (контроль) | 9,80 | 13,9 | 9,10 |
|
Буре вугілля (1,5 т/га) | 9,40 | 6,70 | 9,30 |
|
--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <-- К-во Просмотров: 190
Бесплатно скачать Реферат: Агрохімічна оцінка нового виду добрива
| |||