Реферат: Аналіз системи показників, в розрахунку яких важливу роль відіграють управлінські рішення

Конкретизація:

· як та за якими показниками необхідно вимірювати результати праці?

· як часто це слід робити?

· на скільки ми просунулись уперед по шляху досягнення запланованих показників?

· як це співставляється з тим, що було передбачено?

· якщо це просування занадто повільне, то чому?

· що нам заважає (знайти причини, а не наслідки проблеми)?

· які корективи необхідно застосувати?

· хто винен у тому, що досягнуті показники значно менші від запланованих, або хто (чи що) найбільше сприяє успішній роботі?

Управлінські рішення можна систематизувати за ознаками:

1. За сферою охоплення чи масштабом можливих наслідків:

· загальні (прямо чи опосередковано стосуються усієї організації

· часткові (торкаються лише деяких структурних підрозділів, певних
відділів та служб, локальних проблем).

2. За тривалістю дії:

· перспективні, стратегічні (їх наслідки виявляються згодом, у майбутньому);

· поточні, оперативні (спроможні активно та негайно вплинути на розвиток ситуації).

3. За рівнем прийняття (залежно від рівня управління - вищого, середнього чи технічного).

4. За характером розв'язуваних завдань (програмовані, не програмовані та компроміси).

5. За способом прийняття:

· одноособові;

· колегіальні (розробляє та пропонує група фахівців, а ухвалює відповідальний менеджер чи кілька адміністраторів);

· колективні (приймаються загальними зборами на основі більшості
голосів).

6. За способом обґрунтування:

· інтуїтивні, засновані на відчутті того, що вибір правильний. Це від­чуття підказує набутий досвід, аналіз ситуації, врахування сил та суб'єктів впливу, передбачення майбутніх змін);

· засновані на суб'єктивних судженнях (сприймається на віру як аксіома, думка чи висновок експерта, фахівця, спеціаліста). Ці рішення типові для ситуацій, у яких менеджер не володіє достатньою компетенцією для самостійного аналізу, а тому звертається за допомогою до професіонала;

· раціональне вирішення проблеми, що передбачає таку послідов­ність дій:

Яке ж рішення ефективніше в конкретній ситуації групове чи індивідуальне? Кожне з них має певні переваги та недоліки, тому однозначної думки немає.

Прийнято вважати, що групове ухвалення рішень ви­правдовує себе у ситуаціях, які виникають при розв'язанні складних, істотних проблем, так званих ситуаціях з багатьма невідомими. При вирішенні простих, несуттєвих, шаблонних проблем процедурного ха­рактеру застосовують, як правило, індивідуальні рішення.

При використанні групового ухвалення рішень слід зважати на кількісний склад групи, її структуру, статус окремих її учасників, владні стосунки між ними та фізичне середовище, у якому працює група.

Чим різноманітніша за складом група, тим більше ідей та про­позицій буде розглянуто, але менше шансів дійти згоди. Індивідуаль­ності та конфлікти, владне чи авторитетне втручання, примусове об­меження полеміки та робоче середовище активно впливають на ситу­ацію і на процес ухвалення рішення.