Реферат: Аналіз залучення позикових коштів

Коефіцієнт загальної ліквідності (покриття) дає загальну оцінку ліквідності поточних активів, із запасами включно, і показує, скільки поточних активів підприємства припадає на одиницю поточних зо­бов'язань. Логіка розрахунку цього показника полягає в тому, що під­приємство гасить нетривалі зобов'язання переважно за рахунок по­точних активів. Тому, якщо поточні активи переважають за обсягом поточні зобов'язання, підприємство можна розглядати як таке, що ус­пішно функціонує. Значення показника може відчутно варіювати у різних галузях та видах діяльності. Його зростання в динаміці розгля­дають як сприятливу тенденцію. У західній обліково-аналітичній практиці мінімальне значення показника дорівнює 2.

Коефіцієнт покриття запасів і затрат вказує, чи достатньо влас­них коштів для покриття запасів товарно-матеріальних цінностей і витрат. Оптимальним значенням цього показника вважають 0,5.

1.4. Методичні підходи до обґрунтування потреби підприємства в позикових коштах

Першим етапом обґрунтування потреби підприємства в позикових коштах є визначення поточних фінансових потреб підприємства. Поточні фінансові потреби (ПФП) – це різниця між поточними активами (без коштів) і кредиторською заборгованістю, або ж[8]:

¾ різниця між засобами, іммобілізованими в запасах сировини, готової продукції, а також у дебіторській заборгованості, і сумою кредиторської заборгованості, або ж:

¾ не покрита ні власними засобами, ні довгостроковими кредитами, ні кредиторською заборгованістю частина чистих оборотних активів, або ж:

¾ недолік власних оборотних коштів, або ж:

¾ діра в бюджеті підприємства, або ж:

¾ потреба в короткостроковому кредиті.

З огляду на гостроту проблеми недоліку власних оборотних коштів, сконцентруємося на природі ПФП і способах їхнього регулювання.

Для фінансового стану підприємства сприятливо:

Одержання відстрочок платежу від постачальників (комерційний кредит), від працівників підприємства (якщо має місце заборгованість по зарплаті), від держави (якщо в короткостроковому періоді є заборгованість по сплаті податків) і т.д.

Відстрочки платежу дають джерело фінансування, породжуваний самим експлуатаційним циклом.

Несприятливо:

¾ Заморожування певної частини засобів у запасах (резервних і поточних запасах сировини, запасах готової продукції). Це породжує першорядну потребу підприємства у фінансуванні.

¾ Надання відстрочок платежу клієнтам. Такі відстрочки відповідають, однак, комерційним звичаям. Підприємство втримується при цьому від негайного відшкодування витрат - звідси друга найважливіша потреба у фінансуванні.

ПФП можна обчислювати в гривнях, у відсотках до обороту (обсягу продажів, виторгу від реалізації), а також у часі щодо обороту:

ПОТОЧНІ ФІНАНСОВІ ПОТРЕБИ	× 100
СЕРЕДНЬОДЕННИЙ ВИТОРГ ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ

Якщо результат дорівнює, скажемо, 50%, то це означає, що недостача оборотних коштів підприємства еквівалентна половині його річного обороту; 180 днів у році підприємство працює тільки на те, щоб покрити свої ПФП.

З метою визначення потреби підпри­ємства в додатковому фінансуванні по­трібно спрогнозувати обсяг продажів. Як­що обсяг продажів збільшується, то по­винні збільшуватись і активи, а отже, влас­ні кошти підприємства та його зобов'я­зання. Частково потреби в додатко­вому фінансуванні можуть бути покри­ті зростаючим прибутком, а частково— за рахунок залучення зовнішніх джерел:

Кд = Ад - 3 - Пч,

де Кд - додаткова потреба у фондах, Ад - додатковий приріст активів, З - приріст зобов'язань, Пч - приріст чистого прибутку.

Чим швидше зростає обсяг про­дажів, тим більша потреба в додатковому фінансуванні. Звичайно, до визначеної величини темпу зростання (3-5%) підприємство може обмежитись власними джерелами, але при більш високих темпах вимагається залучення фінансових ресур­сів.

Найважливішим мом