Особливо лютим ворогом українського народу виявився намісник граф А. Потоцький, якого у квітні 1908 року вбив молодий студент Львівського університету із села Чернихівці Збаразького повіту М. Січинський [9, c.138]. Польська шовіністична пропаганда використала факт вбивства Потоцького для найпідліших цькувань проти українського народу.

Насамперед, незвичайно швидко була підготовлена і видана німецькою мовою досить обширна книга з детальним описом вбивства і тенденційно підібраними висловлюваннями української і польської преси [2].

У середині травня 1908 р. краківські консерватори провели нараду, на якій професор Краківського університету священик В. Хатковський, нав’язуючи до вбивства Січинським намісника Потоцького, заявив, що кожний українець ненавидить поляків. Українців він назвав народом дурнів, ледарів, поганої слави, а з такими, на його думку, неможлива чесна боротьба і їх треба знищувати всякими способами [14].

“Ми, - закликав інший промовець, - не боїмося і підемо вперед по сотнях трупів з холодною кров’ю і погордою для українських дикунів, з яких одні ведуть проти нас боротьбу за російські рублі, а інші - за прусські марки. Отже, вперед, сини великих предків і борців за свободу, а повстане Польща велика, єдина, неподільна, від моря до моря” [15, с.28].

Першим намісником Галичини з 1849 по 1859 рік був великий польський магнат граф А. Голуховський. Він був також вдруге намісником з 1866 до 1868 року, і втретє з 1871 до 1875 року. А взагалі перелік галицьких намісників у хронологічному порядку виглядає таким чином: граф А. Голуховський (1849-1859), граф О. Менсдорф (1861-1864), барон Ф. Паумгартен (1864-1866), граф А. Голуховський (1866-1868), барон Л. Посінгер (1868-1871), граф А. Голуховський (1871-1875), граф Альфред Потоцький (1875-1883), П. Залеський (1883-1888), граф К. Бадені (1888-1895), князь Е. Сангушко (1895-1898), граф Л. Пінінський (1898-1903), граф Андрій Потоцький (1903-1908), М. Бобжинський (1908-1913), поміщик В. Коритовський (1913-1915), генерал Г. Коллярд (1915-1916), барон Е. Діллер (1916-1917) і граф К. Гуйн (1917-1918).

Наміснику підпорядковувалися безпосередньо повітові старости. Вони призначалися міністром внутрішніх справ, і до їх повноважень відносилось адміністративне управління в галузі економічного життя, народної освіти, охорони здоров’я і поліції.

Старостинське управління було створено як орган, наділений сильною владою. Основне його завдання полягало в придушенні навіть найменшого невдоволення австрійським пануванням.

Аналогічні функції в селах виконували призначені повітовими старостами війти.

Міста з власним статутом (у Галичині - Львів і Краків) були вилучені з-під влади повітового старости, і функції останнього виконував магістрат на чолі з президентом міста, який обирався міською радою на весь строк її повноважень, тобто на 6 років, і затверджувався імператором.

Малозначну роль при намісниках відігравали представницькі органи краю - місцеві ландтаги (сейми), що знаходилися під подвійним наглядом імператорського намісника і голови ландтагу, наділеного широкими правами і призначеного також імператором.

австрія угорщина галичина намісник

Австрія була унітарною державою, яка прикриваючись “автономією" країв, фактично здійснювала найгірший вид бюрократичного централізму.

Література

1. Австро-Венгрия: опыт многонационального государства. - М., 1995. - 231с.

2. Аркуша О. Українське представництво у Галицькому сеймі (1889 і 1901). Автореферат…канд. іст. наук. - Львів. - 1997. - 28с.

3. Барвінський О. Значення українсько-руського народу для Австро-Угорщини. - Львів, 1912. - 23с.

4. Береза Я. Розпадаються свідки людської ганьби // Життя і знання. - Львів. - 1935. - Т. VIII.

5. Будзиновський В. Хлопська посілість. - Львів. - 1901. - 194с.

6. Василевский Л. Современная Галиция. - С. Пб., 1900. - 232с.

7. Василевский Л. Австро-Венгрия. Политический строй и национальные вопросы. - СПб., 1906. - 64с.

8. Вінцовський Д. Нарис історії Австрійсько-Угорської монархії. - Львів, 1881. - 63с.

9. Гейфиц Ю.Я. Галиция. Политическое, административное и судебное устройство. - Петроград, 1915. - 63с.

10. Герцен А. Статьи о Польше. - С. Пб. - 1907.

11. Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. - К., 1992. - 543с.

12. Даниляк М. Галицькі, буковинські, закарпатські українці в революції 1848-1849 рр. - Братислава, 1972. - 211с.

13. Довгаль І. Вплив російської революції 1905 року на розвиток революційного руху в Галичині. - К. - 1952. - 64с.

14. Дудикевич Б. Як проходили вибори в Західній Україні за часів Австрії та панської Польщі. - Львів, 1946. - 35с.

15. Зашкільняк Л.О., Крикун М.Г. Історія Польщі: Від найдавніших часів до наших днів. - Львів. - 2002. - 752с.

16. Здерковський М. Права руської мови в ц. к. судах і державних прокуратурах. - Львів, 1909. - 41с.

17. Історія держави і права України: У двох томах. / за ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина, В.Д. Гончаренка. - К., 2003. T.I. - 654с.