Реферат: АПК України

В межах природно-економічних зон виділяють зональні АПК, сформовані під впливом природних умов відповідної зони. Вони представлені інтегральними агропромисловими зонами і агро­промисловими районами та спеціалізованими агропромисловими зонами і районами. Інтегральна агропромислова зона — це тери­торіальне зосередження всіх агропромислових підкомплексів в межах однієї природно-економічної зони. Такі зони сформува­лись у межах Полісся, Лісостепу і Степу України. До складу інтегральної агропромислової зони входять спеціалізовані агропро­мислові зони, які формуються на основі переважно одного спеціа­лізованого процесу (наприклад, картоплепродуктова зона). Спе­ціалізований агропромисловий район — територіальне зосере­дження агропромислових підприємств однієї спеціалізації в ме­жах відповідної спеціалізованої зони (коноплепереробне вироб­ництво). Інтегральний агропромисловий район — це територі­альне зосередження агропромислових підприємств у межах пев­ної частини природно-економічної зони.

Якщо зональні агропромислові комплекси формувалися пере­важно під впливом природних умов у межах природно-еконо­мічних зон Полісся, Лісостепу і Степу, то навколо великих міст, промислових і рекреаційних центрів переважно під впливом еко­номічних факторів формувалися зональні — інтегральні і спе­ціалізовані приміські АПК. На формування таких агропромисло­вих утворень насамперед впливає попит населення великих міст на малотранспортабельну продукцію харчування — овочі, свіже і дієтичне м'ясо, незбирана молочна продукція. Для приміських АПК характерна відсутність виробництва і переробки більшості зернових і технічних культур та тісний зв'язок виробництва про­дукції з її реалізацією. Практично це агропромислово-торговельні територіальні комплекси.

2. СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО, ЙОГО СТРУКТУРА

Найважливішою ланкою АПК, другою важливою галуззю ма­теріального виробництва України є її високоінтенсивне, багато­галузеве сільське господарство. Якщо в структурі АПК за показ­никами обсягу продукції, основних виробничих фондів, чисель­ністю зайнятих сільськогосподарське виробництво відіграє про­відну роль, то в народногосподарському комплексі України на ньо­го припадає близько 24,6% основних виробничих фондів, 14,4% валової суспільної продукції, 21,9% працівників народного гос­подарства. Сільськогосподарське виробництво формує 16—22% національного доходу країни.

В структурі сільського господарства виділяють дві основні га­лузі — рослинництво і тваринництво. Залежно від соціально-еко­номічних умов та рівня розвитку сільського господарства спів­відношення між цими галузями в обсягах його продукції зміню­ються. Так, у 80-ті роки і на початку 90-х у структурі продукції сільського господарства переважала продукція тваринництва, а в останні роки — продукція рослинництва (табл. 28, 29).

В свою чергу, рослинництво за видом продукції, що виробляє­ться, поділяється на ряд галузей: зернове господарство, виробни­цтво технічних культур, картоплярство, овочівництво і баштан­ництво, плодівництво, польове кормовиробництво. Що стосуєть­ся способу виробництва окремих культур, то до складу рослин­ництва входять такі галузі — рільництво, овочівництво, баштан­ництво, плодівництво, ягідництво та луківництво.

Таблиця 1

СТРУКТУРА ВАЛОВОЇ ПРОДУКЦІЇ СІЛЬСЬКОГОГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

у 1997 р. (у господарствах усіх категорій)