Реферат: Австралія 3

АВСТРАЛІЯ

План

1. Загальна характеристика.

2. Природні райони.

3. Населення Австралії.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Австралія (Аи$(?'аІіа, від лат. аизігаїіз — південний) — ма­терик у Південній півкулі, а також незалежна держава, офіцій­на назва якої — Австралійський Союз. До складу цієї держави, крім самого материка, входять острів Тасманія, а також Коко­сові острови й острів Різдва в Індійському океані, острови Норфолк, ЛордХау й острови Коралового моря в Тихому океані, острови Херд і МакДоналд у приантарктичних водах. Материк омивається водами Тихого океану на сході, Індій­ського океану — на заході й півдні. Материк Австралія відділе­ний Бассовою протокою завширшки 240 км від о. Тасманія на південному сході й Торресовою протокою завширшки 145 км від о. Нова Гвінея на північному сході. Австралія простяга­ється на 3180 км із півночі на південь і на 4000 км зі сходу на захід, або від 10°4Ґ до 43°39' пд. ш. і від 113°9' до 153°39' сх. д. Це найменший материк: його загальна площа, включаючи о. Тасманію, складає 7686,85 тис. кв. км. Площа суші — 7617,93 тис. кв. км; площа рік і озер — 68 920 кв. км. Довжи­на берегової лінії — 36 700 км.

На півночі материка глибоко врізається в сушу затока Карпентарія, а на півдні — Велика Австралійська затока. Уз­довж північносхідного узбережжя Австралії тягнеться Вели­кий Бар'єрний риф. Австралія — найспекотніша частина суші Південної півкулі, у якій клімат приблизно на 2/3 пустельний і напівпустельний. Більша частина Австралії лежить у тропі­ках, північ — у субекваторіальних широтах, південний захід — у субтропіках. Середні температури липня — від 12 до 20°С, січня — від 20 до 30°С і більше. Кількість опадів зменшується зі сходу на захід від 1500 мм на рік до 300—250 мм і менше.

Хоча Австралійський материк — один із найдавніших у світі, він протягом тривалого часу був відчленований від ін­ших масивів суші, тому там збереглося багато унікальних тва­рин, включаючи різних сумчастих (кенгуру і коала) і яйцеклад­них (качкодзьоб і єхидна). Імовірно, першопоселенці Австра­лії мігрували з півночі 40—60 тис. років тому. Європейці від­крили цей материк тільки на початку XVII ст. (це були голланд­ські мореплавці). Англія оголосила його своєю колонією в 1770 р. Формування сучасної австралійської держави поча­лося з часу заснування першого англійського поселення в 1788р. Корінні жителі (аборигени) у колоніальний період були переміщені в особливі райони — резервації, і їхня чисель­ність на сьогодні складає близько 375 тис. чоловік, або 2% усього населення країни.

Австралія — індустріальноаграрна країна з високим рів­нем розвитку ринкової економіки. Частка у валовому внутріш ньому продукті (1991—1992,%): промисловість — 29,6, сіль­ське, лісове господарство й рибальство — 3,2. Добувають заліз­ну руду (115 млн т у 1991 р.), боксити, ільменіт, рутил, вісмут, свинець, цинк, нікель, уран, вольфрам, золото, срібло, кам'яне й буре вугілля, нафту, природний газ. Виробництво електро­енергії — 157 млрд кВт. годин (за даними 1991 р.), за виробни­цтвом електроенергії на душу населення Австралія займає одне з перших місць у світі. Розвиваються чорна і кольорова мета­лургія, нафтопереробна й нафтохімічна промисловість. Най­більш розвинуті: машинобудування (електротехнічне й радіо­електронне, станко і локомотивобудування, автомобілебуду­вання), хімічна (виробництво сірчаної кислоти, суперфосфа­ту, синтетичного каучуку, пластмас), харчова промисловість, продукція якої (м'ясо, борошно, молочні консерви, олія й ін.) іде головним чином на експорт.

Сільське господарство високотоварне. Панує велике зем­леволодіння. Близько 2/3 вартості сільськогосподарської про­дукції дає тваринництво. За поголів'ям овець (148 млн у 1991/92, переважно мериносові) і настрижу вовни (1,1 млн т у 1991/92) Австралія займає одне з провідних місць у світі. Оброблювані землі — близько 6% території, луги й пасови­ща — 59%, близько 1/2 ріллі під шеницею (збір 15,7 млн т у 1991/92). Довжина залізниць 37,3 тис. км, автодоріг — 810 тис. км. Тоннаж морського торговельного флоту складає 3,8 млн т (1992). Основні порти: Сідней, Мельбурн, Фрімантл, Ньюкасл. Експортуються в основному сільськогосподарська продукція (вовна, пшениця, м'ясо, олія, сир) і мінеральна си­ровина (руди кольорових металів, кам'яне вугілля, залізна руда, боксити). Основні зовнішньоторговельні партнери: Япо­нія, США, країни ЄЕС і Нова Зеландія.

В Австралії діє федеративна система управління. Загаль­нонаціональний уряд був створений у 1901 р. угодою про утво­рення федерації 6 штатів. Серед них — Новий Південний Уельс (площа 801,6 тис. кв. км; населення 6,3 млн чоловік), Вікто­рія (227,6 тис. кв. км і 4,6 млн чоловік), Квінсленд (1727,2 тис. кв. км і 3,4 млн чоловік), Південна Австралія (984 тис. кв. км і 1,5 млн чоловік), Західна Австралія (2525,5 тис. кв. км і 1,8 млн чоловік) і Тасманія (67,8 тис. кв. км і 0,5 млн чоловік). Є також дві території, які за конституцією знаходяться під юрисдикцією центрального уряду, але мають усі великі права самоврядування, наближаючись до рівня шта­тів. Це Північна територія (1346,2 тис. кв. км і 0,2 млн чо­ловік) і Австралійська столична територія (2,4 тис. кв. км і 0,3 млн чоловік), де знаходиться місто Канберра — столиця країни й резиденція уряду.

Виконавча влада належить королеві Великобританії, пред ставлена генералгубернатором. Законодавча влада — у дво­палатного парламенту, що складається із Сенату (76 місць — по 12 представників від кожного з 6 штатів і по 2 від кожної території) і палати представників (148 місць — не менше 5 пред­ставників від штату). Законодавча система ґрунтується на ан­глійському загальному праві, визнає верховенство Міжнарод­ного Верховного Суду, що має штабквартиру в Гаазі. Юридич­на влада представлена Верховним судом; верховний суддя і 6 інших суддів призначаються генералгубернатором.

Державна мова — англійська, грошова одиниця — австра­лійський долар (100 центів).

ПРИРОДНІ РАЙОНИ

Вигляд ландшафтів Австралії в основному визначається великими монотонними рівнинами й плато, менш розповсю­дженими хвилястими пагорбами і розчленованими столовими плато, а також багнистими долинами рік, що часто повністю пересихають. У результаті геологічного розвитку Австралія виявилася чітко розділеною на 3 нерівні фізикогеографічні райони. Більше половини всієї площі материка займає Західне плато з рівною поверхнею, виробленою переважно в давніх гранітних і метаморфічних породах. Гори Східної Австралії, що охоплюють шосту частину площі материка, відрізняються найбільш різноманітним і нерівним рельєфом. Між цими дво­ма районами знаходяться Центральні низини — широкий від­критий коридор площею близько 2,6 млн кв. км, що простяга­ється від затоки Карпентарія до затоки Спенсер.

Західне плато, яке іноді називають Австралійським щи­том, включає всю Західну Австралію, майже всю Північну те­риторію і більше половини Південної Австралії. Тут розташо­вується більшість пустель і солоних озер, таємничих скель і химерних пагорбів, а також безліч рудників. Цей регіон є рідконаселеним. Найяскравіша його особливість — монотонний характер рельєфу — результат тривалого вивітрювання й еро­зії. Більшість плато розташована на висотах від 300 до 900 м над рівнем моря, і чимало вершин становлять собою ізольова­ні останці, залишки денудованих товщ.

Вища точка — гора Зіл (1510 м) у горах Макдоннелл. Прибережні рівнини обривисті й зазвичай неширокі. Принайм­ні половина цього великого району одержує менше 250 мм опадів на рік, і тільки на північній і південнозахідній окраї­нах кількість опадів перевищує 635 мм. Унаслідок нестатку опадів і загальної положистості рельєфу у внутрішніх части­нах району дуже мало річок і навіть ті, котрі існують, не досягають моря. Численні озера, вказані на картах, — зазви­чай сухі солончаки або глинисті кріки, центри внутрішніх водозбірних басейнів. Більшість рік, навіть прив'язаних до окраїн материка, пересихає й відрізняється значними сезон­ними коливаннями стоку. Внутрішня частина району — пере­важно рівна або слабохвиляста поверхня, яка зрідка перери­вається скелястими хребтами й останцями. Виділяються чо­тири найбільш пустельні райони: Велика Піщана пустеля, пустеля Танамі, пустеля Гібсона і Велика пустеля Вікторія. Там простежуються тисячі рівнобіжних гряд червоного піс­ку заввишки від 9 до 15 м і завдовжки до 160 км. Найзначніші форми рельєфу у внутрішній частині району — гори Макдоннелл в окрузі АлісСпрінгс і гори Масгрейв на межі Північної території і Південної Австралії. Найвідоміші вер­шини, розташовані на захід і північний захід від гір Мас­грейв, — Олга, ЕрсРок і Коннер.

На більшій частині Західного плато рослинний покрив розріджений і складається переважно зі злаків, деревоподіб­них акацій і пустельних чагарників; після дощу на нетривалий час з'являється трав'яниста рослинність. Південна окраїна пла­то — рівнина Налларбор, складена могутніми товщами майже горизонтально залеглих морських вапняків потужністю до 245 м. Круті, часто стрімкі уступи вапняків заввишки до 60 м починаються біля мису Фаулера в Південній Австралії і про­стягаються на захід більше ніж на 965 км. Ця рівнина простя­гається в глиб материка на 240 км, поступово підвищуючись майже до 300 м. Плоский характер поверхні рівнини Наллар­бор простежується уздовж траси трансконтинентальної залі­зниці, яка протягом 480 км ідеально пряма. У цьому районі випадає всього 200 мм опадів на рік, які легко просочуються у вапняки. Озера і поверхневий стік відсутні, однак завдяки підземному стокові утаорилися химерні лабіринти печер і під­земних галерей, що зборознили вапняки. Через нестачу води й убогість рослинності рівнина Налларбор є однією з найбільш пустельних куточків материка.

Розташоване в межах Північної території плато Барклі площею 129,5 тис. кв. км — ще одна значна вирівняна поверх­ня, яку принаймні місцями підстилають вапняки. Фактично це широка відкрита пологохвиляста рівнина із середньою висо­тою 260 м. За рік тут випадає близько 380 мм опадів. Цього досить для існування природних пасовищ — основи екстенсив­ного фермерського тваринницького господарства. Найбільш розчленованим рельєфом у межах щита відрізняється область Кімберлі на півночі Західної Австралії, де високі хребти, інтен­сивно зім'яті в складки, одержують більше 750 мм опадів на рік. Півострів Арнемленд (Північна територія), що представ­ляє собою піднятий блок, розбитий незвичайно довгими й пря­мими тріщинами, також сильно розчленований, хоча більша його частина розташована на висотах менше 300 м. Рослин­ність в обох районах — евкаліптові ліси, які перемежовуються великими саванами. На Західному плато розташовані два ра­йони, що мають важливе економічне значення. Південнозахід­на окраїна — єдина частина щита, де клімат і ґрунти сприяють розвиткові сільського господарства. Там розводять овець і вирощують пшеницю, фрукти, виноград і овочі. Він постачає сільськогосподарську продукцію у Перт — єдине велике місто на усьому плато. Пілбара, розташована віддалік від прибереж­них поселень Дампір і ПортХедленд, — піднесена сильно роз­членована частина плато із середніми висотами близько 750 м. Саме тут зосереджені величезні запаси високоякісної залізної руди.

Гори Східної Австралії. Уздовж східного берега'Австралії від мису Йорк до центральної Вікторії і далі до Тасманії про­стягається піднесена смуга завширшки від 80 до 445 км і з площею 1295 тис. кв. км. Традиційна назва — Великий Водо­дільний хребет — не відповідає дійсності, тому що там немає безперервного хребта, лише зрідка зустрічаються форми, по­дібні до хребтів, і ніде немає посправжньому значних висот. Хоча насправді саме в цьому районі розташований головний вододіл материка, який має субмеридіональну довжину, у ба­гатьох місцях він слабко виражений у рельєфі. За винятком півострова КейпЙорк, корінні породи району утворилися від опадів, що накопичувалися в Тасманській геосинкліналі в ін­тервалі від раннього палеозою до крейдового періоду і були перекриті могутніми вулканічними товщами.

У межах гір Східної Австралії висоти сильно коливають­ся і досягають найменших величин на прибережній рівнині, що безперервно обрамляє .східне й південносхідне узбережжя.

Щирина цих рівнин усюди, крім пригирлових ділянок рік, не перевищує 16 км. Над поверхнею часто піднімаються невисокі пагорби, і між рівниною і крутими, зверненими убік моря схи­лами, які позначають край гір, нерідко виражена зона пагорбів завширшки в кілька кілометрів. Зовнішні гірські схили наба­гато крутіші, ніж схили, звернені в глиб материка, і місцями такі бічні відроги підступають зовсім близько до берега Тихо­го океану, закінчуючись урвистими мисами. На півночі найви­щі точки знаходяться на східному краю плато Атертон, де вер­шина БартлФрір сягає 1622 м. Однак південніше цих місць аж до Брісбена дуже мало висот понад 600 м над рівнем моря, і середній фон височин не перевищує 300 м. Потім висоти знову збільшуються приблизно до 1500 м у хребті НьюІнгленд і складають приблизно 750 м у Блакитних горах, а в Сніжних горах сягають позначки 2228 м, найвищої на матери­ку (гора Косцюшко, найвища точка Австралії).

У горах Східної Австралії дві системи стоку, що розрізня­ються між собою. Більшість рік, що течуть до берега океану, мають постійний стік. Чимало з них починаються на захід від осьової зони гір, і їхні водозбірні басейни мають складну кон­фігурацію. Деякі ріки прорили глибокі ущелини, і там є спри­ятливі можливості для спорудження водоймищ і електростан­цій. На південь від Тувумби на протилежному схилі гір ріки, що течуть на захід, утворюють частину найбільшого на мате­рику водозбірного басейну Муррею й Дарлінгу. Вони почина­ються менш ніж за 160 км від східного берега, і чимало з них мають постійне русло лише у верхів'ях.

На півострові КейпЙорк, найпівнічнішій частині гір­ського району Східної Австралії, вододіл розташований на відстані 25—30 км від східного берега на абсолютних висотах 500—600 м. Рослинність — зімкнуті евкаліптові ліси, що пере­межовуються густими вологими тропічними лісами. Найпівнічніша рівна поверхня гірського району, плато Атертон площею 31 тис. кв. км, піднімається на захід від Кернса. Перехід від поверхні плато з висотами 900—1200 м до тропічної прибереж­ної рівнини характеризується крутими схилами, і вологі вітри, що дмуть з.океану, приносять у цей район багато опадів. На його розчленованій поверхні розвинуті родючі вулканічні грун­ти, на яких раніше росли густі вологі ліси. Дотепер тут зберег­лися ділянки лісів із цінних листяних порід. Однак більшість їх вирубана, і поверхня плато оброблена.

На південь від плато Атертон вододіл відхиляється в глиб материка, але його середні висоти складають усього близько 600 м аж до району Хьюендена, де будьяка подібність із гірсь­кою місцевістю втрачається. Потім протягом понад 800 км во' доділ дедалі більше відходить від східного берега Австралії (більш ніж на 400 км). У басейні Боуен сконцентровані великі запаси коксівного вугілля. На захід від Тувумби розповсюдже­ні в межах пологогорбистого району ДарлінгДаунс родючі вулканічні грунти, які сприяють розвиткові рослинництва. Це найбільш розвинутий сільськогосподарський район Квінсленда. Протягом 525 км між Тувумбою і долиною ріки Хантер сму­га гір Східної Австралії розширюється і їхня висота зростає. Тут розташовано плато НьюІнгленд, найбільше і найрозчленованіше з платоподібних височин у гірській смузі. Площа його скла­дає близько 41,4 тис. кв. км. Положиста горбкувата поверхня місцями піднімається до 1600 м над рівнем моря. У межах пла­то вододіл знаходиться на 70—130 км від східного берега, а від­стань від найвищих точок до моря не перевищує 32 км. Спуск до вузької й нерідко горбкуватої прибережної рівнини крутий, схили вкриті помірновологим лісом. Більшість первинних ев­каліптових лісів і лугів розчищена під пасовища. Блакитні гори з крутими східними схилами піднімаються над прибережною рівниною Камберленд, розташованою на захід від Сіднея. Під впливом ерозії рік ЇЇІолхейвєн і Хоксбері утворилися мальовничі ущелини й водоспади. Цей район, поки ще значною мірою вкритий густими евкаліптовими ліса­ми, має важливе рекреаційне значення. Основна частина гір заввишки 1200—1350 м над рівнем моря віддалена на 160 км від берега і сконцентрована навколо міста Батерст, що займає широку улоговину. Південніше більш низькі гори зосередже­ні навколо міста Гоулберн. Канберра розташована на півден­ній окраїні горбкуватого плато, більша частина якого викорис­товується під овечі пасовища.

Найвища частина гір Східної Австралії утворює дугу за­вдовжки 290 км на південь і південний захід від Канберри. Хоча цей район називається Австралійськими Альпами, навіть його найвищі вершини, які піднімаються вище 1850 м, явля­ють собою просто останці древніх споруд, що височать над ступенями сильно розчленованих плато. Однак місцями по­верхня має досить нерівний характер. Снігові гори — єдиний район материка, де щорічно бувають сильні снігопади. Тут зна­ходиться система гідррспоруджень Снігових гір, що постачає воду для вироблення енергії і зрошення долин Муррею й Маррамбіджі.

На схилах гір, звернених у глиб материка, ліси нижнього поясу були вирубані, а звільнені землі широко використову­ються під овечі пасовища, тоді як у верхньому поясі гір і" на крутих схилах, звернених до моря, ще збереглися густі евка­ліптові ліси. Верхня межа лісу тут сягає 1850 м над рівнем моря, вище стеляться альпійські луги. На південь від основ­ної смуги гір у штаті Вікторія розташована область Гіпсленд — сильно розчленована зона передгір'їв, колись вкрита густим помірновологим лісом. Більшість цієї території те­пер використовується під ріллі й пасовища. Проте тут доте­пер розвинута лісопильна промисловість. У Вікторії пасмо гір тягнеться зі сходу на захід майже до самого кордону зі штатом Південна Австралія, причому висоти скрізь склада­ють близько 900 м. Це багатий район тваринництва й виро­щування пшениці.

Тасманія поряд із великими островами в Бассовій прото­ці являє собою продовження пасма гір Східної Австралії. Це пагористе плато із середніми висотами від 900 до 1200 м, над яким окремі вершини піднімаються ще на 150—395 м. На пла­то розташовані кілька великих неглибоких озер і безліч дріб­них, деякі озера використовуються для гідроенергетичних ці­лей. Центральне плато оточене розчленованими місцевостя­ми, що прорізані ріками, які беруть початок у внутрішніх ра­йонах; окремі південнозахідні ділянки майже не досліджені. Густі помірновологі ліси ростуть на заході й півдні, але були вирубані уздовж північного узбережжя й у низинному кори­дорі між Лонсестоном і Хобартом. На острові вирощують фру­кти, здебільшого яблука, і розводять овець.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--