Реферат: Бібліографічний опис

Бібліографічні описи для електронних каталогів та інших бібліографічних автоматизованих ІПС складають на основі форматів бібліографічних записів, де, як зазначалося, елемен­ти запису розподілені за "полями" і кожному надані ідентифі­катори (розпізнавальні позначки), відповідно до яких комп'ю­тер розпізнає, записує і зберігає інформацію. Працюючи з комп’ютером, людина бачить на дисплеї назви елементів опису. Її завдання додати саме потрібні відомості й правильно сформулювати їх. Здавалося б, це зовсім просто, але, якщо мати на увазі, що полів близько 200,стає зрозумілим, що за­своїти автоматизовану обробку документів неможливо без гли­боких знань методики складання бібліографічних описі.

Оскільки наукова обробка документів базується на використанні методів аналізу й синтезу, її часто називають аналітико-синтетичною і визначають таким чином: аналітико-синтетична обробка – це процеси перетворення інформації, що міститься в первинному документі, з метою створення вторинних документів [9; 49-53].

Для забезпечення різноманітних інформаційних запитів користувачів існують різні види наукової обробки документів. Найчастіше до них відносять: складання бібліографічних описів документів, індексування, анотування, реферування. В нашій роботі ми більш детальніше зупинимось на бібліографічному описі.

У процесі інформування про документи, користування ними доводиться їх називати, посилатися на них, складати списки, відрізняти один документ від інших. Здійснювати це можливо завдяки бібліографічним описам, які подають певний набір відомостей про документи, що характеризують їхні найважливіші ознаки. З бібліографічного опису можна дізнатися прізвище автора, якщо воно є в книзі, назву книги, обсяг книги тощо. Оскільки назви часто відповідає змісту книги, то можна дізнатися і про нього.

Внутрішній зв’язок процесів обробки документів базується на аналізі та синтезі. Аналіз і синтез – це загальнонаукові методи пізнання. Аналіз передбачає розподіл об’єкта, який вивчається на складові, виявлення його властивостей, відношень. Синтез – це вивчення об’єкта в його цілісності, єдності, взаємозв’язку його частин та властивостей [4; 21]. Розглянемо на прикладі бібліографічного опису. Розглядаючи аналіз і синтез як загальнонаукові методи навчання, в аналітико-синтетичній обробці інформації їх одно­часно розглядають і як прийоми, що дають змогу багатоаспектно характеризувати документи. Таке розуміння аналізу і син­тезу пояснюється тим, що в документах відображені результа­ти, досягнуті на тому чи іншому ступені процесу пізнання. Пізнання, згідно з уявленнями філософії, проходить шлях від безпосереднього сприйняття і спостереження конкретного предмета або явища до впорядкування та осмислення того, що пізнано, на практиці. Ось цей шлях і віддзеркалюється в документах. Такі види обробки, як науко­вий переклад, реферування, досить чітко, хоч і знеоднаковою повнотою, відображають цей шлях.Але аналітико-синтетпчна обробка не тільки відображає хід аналізу і синтезу в про­цесі пізнання, а й сама використовує ці методи.

Насправді аналізі і синтез здійснюють у логічній єдності, вони неподільні в виході аналітико-синтетичної обробки і відбуваються паралельно. Наприклад, щоб ви­значити тему документа, який предметизується, необхідно проаналізувати йогозміст, а синтезується цей зміст при визна­ченні головної теми всього виданнявцілому. Упроцесі по­дальшого аналізутвору виявляють аспекти розгляду предмета, його зв'язки з іншими спорідненими предметами, а результатом такого аналізу стає синтез— чітке виділення предмета в, тому основному аспекті, в якомуйого розглянутосаме в цьому документі.

Кожному виду наукової обробки притаманне певне співвід-
ношення аналізу і синтезу, певний рівень проведення їх. Так,
аналіз і синтез, що здійснюються при складанні бібліографічного опису, як правило, значно простіші, ніж у процесі анотування, індексування.

Слід зазначити, що аналітико-синтетична обробка документів не обмежується здійсненням аналізу і синтезу. Їй притаманне також використання методу абстрагування, який допомагає виділити з усіх ознак документа саме ті, що найбільш цікаві користувачам, відкинути другорядні.

Метод узагальнення забезпечуй згортання інформації, яку
містить первинний документ, передбачає застосування способів
перетворення великих обсягів інформації у більш компактну,
але досить містку форму.

Унаслідок аналітико-синтетичіної обробки первинних до­кументів одержують вторинні документи. Ці документи —бібліографічні описи, анотації, реферати тощо — можуть бути організовані в різноманітніджерела вторинної інформації, інформаційно-пошукові системи. Такі системи можуть бути традиційними (бібліотечні та бібліографічні каталоги, бібліо-| графічні та фактографічні картотеки, бібліографічні покаж чики, різноманітні інформаційні видання) і нетрадиційними (бібліографічні та фактографічні банки даних). Процес створення таких систем також розглядають як сукупні опе­рацій аналізу і синтезу в ході аналітико-синтетичної обробки. Звичайно, аналіз здійснюється при підборі необхідних документів, а далі відомості про окремі документи групуються за різними ознаками, i є підстави вважати це синтезом.

Більшість людей стикаються у своїй трудовій діяльності та повсякденному житті з різноманітними видами аналітико-синтетичної обробки документів. Наукові працівники, прово­дячи дослідження, передусім розшукують літературу прооб'єкт, який вивчається. Складаючи звіт про виконано дослідження, вони обов'язково подають у ньому огляд літературних джерел з темами, список використаної літератури. Такі ж списки, як правило, вміщують у наукових статтях, монографіях. Усе це потребує використання бібліографічних описів. Виробничникипостійно звертаються до нормативно-тохнічної документації і посилаються нанеї при розробці проектів, креслень, ознайомлюютьсяз реферативними й оглядовими виданнями. Працівники офісів постійно маютьсправу з діло­вими документами, які такожпідлягають певній обробці для зручності подальшого зберігання и пошуку.

Усі розглянуті види обробки документів не є формальними, вони потребують певних, а часто і значних інтелектуальних зусиль людини. В основі їх лежать наукові методи пізнання (аналіз і синтез), тому вони об'єднуються поняттям "наукова обробка документів" на противагу технічній обробці, яка с облі­ком і реєстрацією документів, що увійшли до фонду[3; 114].

3.1. Бібліографічний опис електронних документів

Бібліографічний опис електронного документа складається за правилами, встановленими ДСТУ 7.1 - 2006 з урахуванням міжнародних форматів уявлення, зберігання і обміну бібліографічними даними. При описі електронних ресурсів використовується Міжнародний стандарт бібліографічного опису електронних ресурсів, розроблений ІФЛА, який затверджений в 1997 р. і введений вперше 1 липня 2002 р. ГОСТ 7.82-2001 "Бібліографічний запис. Бібліографічний опис електронних ресурсів. Загальні вимоги і правила складання" .

Електронні інформаційні ресурси, керовані комп'ютером, зокрема ті, які вимагають периферійного пристрою при підключенні, - це електронні дані (інформація у вигляді чисел, букв, символів або їх комбінацій), а також електронні програми (набір операторів або підпрограм) або їх поєднання в одному ресурсі. Бібліографічний опис електронного ресурсу на практиці мало відрізняється від БО будь-якого іншого документа, за винятком специфічних особливостей, властивих саме такому виду документів.

За змістом і характеру інформації електронні дані діляться на шрифтові, графічні, числові, звукові, текстові і демонстраційні; електронні програми діляться на прикладні, системні і сервісні, а електронні дані і програми діляться на інтерактивні мультимедіа і служби онлайна. По режиму доступу розрізняються ресурси локального доступу і видаленого доступу. Фізичними носіями електронного ресурсу є магнітні диски (жорсткі і гнучкі), оптичні диски, мікропроцесорні картриджі, касети і котушки з магнітною стрічкою. Інформаційний пошук - один з важливих доданків процесу комунікації. Основна мета пошуку - це знаходження повних текстів документів або відомостей про них[14; 37].

Об’єктами складання бібліографічних описів електронних документів є дискет?