Исторические личности / Реферат: Битва за Іводзіму

Реферат: Битва за Іводзіму

Саме на генерал-лейтенанта Сміта покладалось безпосереднє здійснення операції. Його війська висадки складалися з 5-го десантного корпусу, що включав у себе 3-ю, 4-у та 5-у дивізій морської піхоти США. 3-я дивізія блискуче зарекомендувала себе у боях за Бугенвіль і Гуам, але на осінь 1944 року перебувала ще у Гуамі, проводячи зачистку території від залишків японських військ. Оскільки вона могла затриматись на три дні на початок здійснення «Операції Детачмент», було вирішено залишити її як резерв, а першу ударну висадку провести силами 4-ї та 5-ї дивізій (за виключенням 26-го полку) на південно-східному узбережжі Іодзіми^[7] . 4-а дивізія мала десантуватись по праву сторону берега, а 5-а — по ліву.

Карта плану висадки сил США і захоплення Іодзіми.

План командування США по захопленню острова був схематично простим. За ним, війська мусили швидко оволодіти південно-східним узбережжям Іодзіми і, розділившись на дві групи, захопити південну гору Сурібаті та ліквідувати японські позиції на півночі острова. Взяття Сурібаті покладалось на 5-у дивізію, а опанування північними плато — на 4-у дивізію. Передбачалось, що у випадку зволікання із захопленням цих двох пунктів, десантники США понесуть великі втрати від перехресного артилерійського вогню противника. Зокрема, на прес-конференції 16 грудня1946 року, Сміт заявив, що в ході операції загинуть або будуть поранені щонайбільше 15 000 солдат.

Трикілометрове південно-східне узбережжя Іодзіми було поділено на 7 десантних зон — "пляжів", довжиною по 457,2 м кожна. Вони отримали свої назви з півдня на північ — зелена зона, 1-а червона зона, 2-а червона зона, 1-а жовта зона, 2-а жовта зона, 1-а синя зона і 2-а синя зона. Також були встановлені рубіжні лінії О-1 і О-2, на які мусили вийти війська США під час виконання операції.

Згідно плану, 28-й полк 5-ї дивізії морської піхоти мусив висадитися у зеленій зоні і просуватися у напрямку гори Сурібаті. Справа від нього десантувався 27-й полк цієї ж дивізії, який повинен був пробитися до західного узбережжя острова і, змінивши курс на північний схід, вийти до лінії О-1. 26-й полк 5 дивізії було залишено у резерві. 23-й полк 4-ї дивізії мусив висадитися у жовтих зонах, захопити летовище Тідзіма і, просуваючись на північ до Мотоями, вийти на рубіж О-1. 25-й полк цієї ж дивізії повинен був десантуватися у 1-й синій зоні, опанувати 2-у синю зону і, також пройшовши летовищем Тідзіма, вийти на лінію О-1. 24-й полк було вирішено зробити запасним.

Сили учасників

Японська імперія

Корпус Оґасавара (109-а дивізія, командир корпусу：генерал-лейтенант Курібаясі Тадаміті, керівник штабу：полковник Такаісі Тадасі , прикріпний командир дивізії: генерал-майор Осуґа Котау)

Безпосередні частини корпусу Оґасавара

17-й окремий піхотний полк
145-й піхотний полк (командир: полковник Ікеда Масао 26-й танковий полк (командир: полковник Нісі Такеіті)

2-а об'єднана бригада (командир: генерал-майор Сенда Садасуе (貞季), прикріпні командири бригади: Полковник Адзуті Канехіко (厚地兼彦), полковник Хорі Сейіті (堀静一))

Кулеметна рота 309 окремого піхотного полку (командир: лейтенант Абе Такео (阿部武雄))^[8]
бригада польової лікарні (командир: капітан Ноґуті Івао (野口巌))^[9]
Артилерійська бригада (командир: полковник Ґайдо Тьосаку (街道長作))
309-й окремий піхотний полк

Безпосередні частини корпусу Оґасавара

27-а авіаційна ескадрилья (командир: генерал-майор Ітімару Ріносуке
Гарнізон Іодзіми (командир: полковник Іноуе Самадзі Авіаційний корпус Південних островів
204-й інженерний полк

США

Експедиційні війська до Іодзіми (головнокомандуючий：віце-адмірал Річмонд Тернер, заступник: контр-адмірал Гаррі Гілл）

51-й експедиційний корпус (командир: віце-адмірал Річмонд Тернер)
53-й експедиційний корпус (командир: контр-адмірал Гаррі Гілл）
54-й експедиційний корпус (командир: контр-адмірал Бетрам Роджерс）
58-й експедиційний корпус (командир: віце-адмірал Марк Мітчер）
56-й експедиційний корпус (командир: генерал-лейтенант морської піхоти Голланд Сміт）

5-й десантний корпус（командир: генерал-лейтенант морської піхоти Гаррі Шумет, керівник штабу: бригадний генерал морської піхоти Вільям Роджер, загальна кількість: 61 000 чоловік)