Реферат: Бойові можливості механізованого відділення
Умови заняття механізованим відділенням позиції в обороні можуть бути наступними: перехід до оборони в ході наступального бою; під вогнем противника, в умовах безпосереднього зіткнення з ним; при відсутності безпосереднього зіткнення із противником і в тилу бойових порядків наших військ.
Позиція — це ділянка місцевості, на якій відділення веде оборонний бій. Місце для позиції відділення вказує командир взводу, тим часом командир відділення повинен уміти тактично грамотно розташувати окопи на позиції відділення. Визначаючи місце позиції, командир повинен постійно пам'ятати, що вона повинна відповідати наступним вимогам.
Розташовуватися на місцевості, що забезпечує хороший огляд і обстріл місцевості, що лежить попереду і надійне укриття від спостереження і вогню противника; проходити по рубежах природних протипіхотних і протитанкових перешкод, забезпечувати надійний захист від вражаючих факторів ядерної зброї; не виділятися на навколишній місцевості, чим утруднити ведення вогню по позиції.
Найбільш сприятливою умовою для заняття відділенням позиції, що відповідає перерахованим вище вимогам, є завчасне заняття оборони поза зіткненням із противником. Однак у ході бою противник може змусити перейти до оборони на досягнутому рубежі, що зовсім не відповідає вимогам для оборонної позиції відділення. У цих умовах відділення у взаємодії із сусідами повинне з боєм захопити вигідний рубіж і перейти до його оборони; якщо ж виконання цього завдання виявляється не під силу відділенню і сусідам, то за наказом старшого начальника відділення під прикриттям вогню, у взаємодії із сусідами може відійти на вигідний у тактичному відношенні рубіж і організувати на ньому міцну оборону.
При створенні оборони командир відділення повинен так організувати систему вогню, щоб вона забезпечувала ведення кругової оборони, а при використанні захисних і властивостей місцевості, що маскують, а також й інженерних споруджень підвищувала живучість вогневих засобів відділення.
Усім вогневим засобам повинні призначатися, крім основних, запасні вогневі позиції з метою їхнього переміщення і зосередження вогню в потрібному напрямку.
Ураження цілей механізоване відділення здійснює вогнем окремих вогневих засобів або зосередженим вогнем. Вогонь по напрямку може бути фронтальним (спрямованим до фронту цілі), фланговим (спрямованим у фланг цілі), перехресним ( що ведеться з двох і більше напрямків по одній цілі), косоприцільним і кинджальним.
Фронтальний вогонь ведеться перпендикулярно до фронту цілі. Він найбільш ефективний при обстрілі глибоко ешелонованої цілі і менш результативний при стрільбі по розосередженій цілі, наприклад що наступає.
Фланговий вогонь-вогонь, спрямований у фланг цілі, він, як правило, найбільш часто використовується при стрільбі автоматичної зброї (особливо кулеметів) по цепу піхоти противника, що наступає.
Перехресний вогонь - це вогонь, що ведеться по одній цілі з двох і більше напрямків. Він може об’єднати будь-які види вогню: фронтальний і фланговий, фронтальний і косоприцільний. Перехресний - найбільш діючий вогонь, особливо при раптовому його застосуванні, він може зробити сильний психологічний вплив і нанести противнику великі втрати.
Косоприцільний вогонь ведеться під гострим кутом до фронту цілі. Під косим напрямком вогню стосовно фронту цілі зменшуються видимі проміжки між солдатами цепу, що наступає і ураженість цепу стає більшою.
Кинджальний вогонь ведеться з кулемету або автомату, відкривається він з малих дистанцій раптово в одному визначеному напрямку.
Зосереджений вогонь - це вогонь автоматів, гранатомету й озброєння бронетранспортера, що ведеться по одній цілі або частині бойового порядку противника. Зосереджений вогонь може готуватися завчасно по обмежених важливих ділянках місцевості, на шляху ймовірного руху противника або по найбільш важливих цілях (групі цілей) для знищення їх вогнем високої щільності в короткий час. Команда на відкриття такого вогню може бути наступною: “Відділення, орієнтир 1, група піхоти, 4, вогонь.”
Розподіл вогню застосовується, коли необхідно і можна вразити або знищити декілька цілей. Для цього подається команда: “Гранатометнику праворуч танк-знищити; кулеметнику прямо кулемет-придушити; автоматникам ліворуч група піхоти противника, 3, під ціль, вогонь”.
На заключному етапі своєї роботи командир відділення складає картку вогню, на який вказуються: орієнтири, їх номери, найменування і відстань до них; положення противника; позиція відділення, смуга вогню і додатковий сектор обстрілу; основна і запасна (тимчасова) вогневі позиції бойової машини піхоти (бронетранспортера), танку, гранатометника, кулеметника, а також вогневих засобів, які забезпечують проміжки з сусідами, їх основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції (крім секторів для гранатометника); ділянки зосередженого вогню взводу та місця в них, по яких повинні вести вогонь відділення; позиції вогневих засобів старшого командира, розташованих в межах позиції відділення і на флангах, та їх сектори обстрілу; загородження і фортифікаційні спорудження; позиції сусідніх відділень та межі їхніх смуг вогню на флангах.
Добре організована і безупинно керована система вогню — застава успішних дій відділення в обороні.
Бій вимагає від воїна волі, зухвалих, впевнених і ініціативних дій, знання озброєння і техніки, непохитної стійкості в обороні і рішучості в досягненні успіху. Володіючи цими якостями, воїн здатний здобути перемогу над сильним і хитрим противником у складній бойовій обстановці.
З початком вогневої підготовки противника спостерігач продовжує вести спостереження, навідник при озброєнні бронетранспортера і водій залишаються на своїх місцях, а інший склад відділення за командою командира укривається в бліндажі або в щілині (сховищі) у готовності швидко зайняти свої місця на позиції. При застосуванні противником отруйних речовин особовий склад швидко одягає протигази.
При наступі піхоти з танками солдати відділення відсікають вогнем автоматичної зброї піхоту противника від танків, змушують її залягти перед переднім краєм і готуються до знищення танків гранатометом і протитанковими гранатами.
Якщо танк противника буде підбитий, то солдати відділення повинні бути готові знищити його екіпаж, що може спробувати залишити машину.
У тих випадках, коли танку противника вдалося досягти позиції відділення, особовий склад укривається в траншеї, пропускає через себе танк і потім кидком протитанкової гранати в кормову частину танка підбиває його і готується до відбиття піхоти, що атакує, знищення екіпажа підбитого танку або інших танків, що атакують позицію відділення.
Противника, що увірвався на позицію відділення, солдати знищують вогнем автоматичної зброї, гранатою й в рукопашній сутичці.
Якщо противник прорвався в глибину нашої оборони, то відділення, залишаючись на своїх позиціях, продовжує його знищення. У тих випадках, коли противник одночасно атакує позицію відділення з фронту і частиною сил прорвався в глибину нашої оборони, відділення знищує противника перед фронтом, а тих, що прорвались у глибину знищують підрозділи, що обороняються в опорних пунктах у глибині.
Головними цілями для солдатів механізованого відділення є офіцери-спостерігачі, зв'язківці і обслуги вогневих засобів. Завдання в період атаки переднього краю оборони не допустити спільної атаки піхотою і танками противника. Треба відсікати піхоту від танків, змусити її залягти і роздільно знищувати їх.
У період ведення бою із противником, що вклинився, особливо різко зростає роль дрібних підрозділів, що ведуть бойові дії самостійно у відриві від своїх підрозділів. Завзята оборона окремих дрібних підрозділів, що ведуть бій навіть у повному оточенні, змушує противника до розпилення своїх сил і засобів, затримує його просування і сприяє ефективному проведенню контратак.
Контратака — це могутній відповідний наступальний удар підрозділів по противнику, що вклинився. Контратака здійснюється, коли противник знекровлений, сила його першого ешелону ослабнула, а найближчі резерви витрачені або ще не підведені до ділянки вклинення (прориву).
Правильний вибір моменту контратаки є однією з вирішальних умов її успіху. Визначаючи час нанесення контратаки, командир зобов'язаний врахувати завдання підрозділу, що контратакує, обстановку, що склалася до моменту її проведення, напрямок контратаки і побудову бойового порядку.
Вибір напрямку контратаки залежить від місцевості і завдання, поставленого перед тими, що контратакують. Найпоширенішою формою контратаки є удар по флангу. Пояснюється це тим, що противник прагне, як правило, прорватися в глибину оборони і його основні сили знаходяться на вістрі клина. Тому удар по флангу, на даному етапі найбільш слабкому місцю угруповання противника, забезпечує тим, що контратакують перевагу в силах і засобах на напрямку, на якому контратакують.
Досвід показує, що неодмінною умовою успіху контратаки є раптовість. Застосувавши військову хитрість, зробивши місцевість, час доби і погодні умови своїм союзником, той, що обороняється рішучою, раптовою контратакою може меншими силами завдати вирішальної поразки противнику, що переважає по силі .