Реферат: Бойові можливості механізованого відділення

орієнтири, їх номери, найменування та відстань до них;

положення противника;

позиція відділення;

смуга вогню та додатковий сектор обстрілу;

основні і запасні вогневі позиції БМП (БТР), гранатометів і протитанкових керованих комплексів, основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції (крім сектора обстрілу РПГ);

позиції сусідів та межі їхніх смуг вогню на флангах відділення;

ділянки зосередженого вогню взводу та місця в них, по яких вести вогонь відділенням;

загородження, розташовані поблизу позиції відділення та ті, що прикриваються його вогнем.

При складанні картки вогню командир відділення спочатку наносить точку свого стояння, визначає сторони горизонту (північ або південь) і наносить самий далекий орієнтир. Відкладена до нього віддаль може служити масштабом при нанесенні інших орієнтирів, місцевих предметів і цілей. Потім він підписує орієнтири і визначає дальність до них, наносить положення противника, визначає позицію відділення за місцевими предметами, наносить смугу вогню по глибині на дальність дійсного вогню. Сектор обстрілу кулемета наноситься у межах смуги вогню, а додатковий сектор може виходити і за межу смуги вогню відділення.

Мал. 1.1 Зразок картки вогню механізованого відділення

3. Дії командира відділення при організації оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником

В умовах безпосереднього зіткнення із противником командиру відділення доведеться потай, з різних точок, суворо дотримуючись заходів маскування, вивчити місцевість перед позицією відділення.

Організація оборони і управління відділенням в бою полягає в цілеспрямованій роботі командира щодо підтримання бойової готовності відділення, підготовки його до бою і керівництва ним під час виконання бойового завдання. Командир відділення несе повну одноособову відповідальність за бойову готовність, підготовку відділення, озброєння і техніки до бою та успішне виконання бойового завдання у встановлені терміни.

Командир відділення, як правило, знаходиться на позиції в такому місці, звідки зручніше управляти відділенням, спостерігати за місцевістю та сигналами командира взводу.

У результаті проробленої роботи з вивчення місцевості командир механізованого відділення визначає ймовірні дії противника, які ділянки місцевості необхідно особливо надійно прикрити вогнем, які ділянки перед позицією відділення необхідно розчистити для поліпшення спостереження і ведення вогню, де краще розташувати кулемет, гранатомет, автоматників і бронетранспортер (БМП).

Після цього командир механізованого відділення вивчає місця розташування ротних кулеметів, гармат, танків і інших вогневих засобів, що розташовуються на позиції відділення, в її глибині або на флангах оборони відділення, і їх завдання.

Уточнивши розташування і завдання вогневих засобів старшого начальника, командир механізованого відділення отримує можливість правильно організувати систему вогню свого відділення, для того щоб надійно прикрити особливо небезпечний напрямок можливої дії противника й одночасно не залишити не обстріляним жодної ділянки перед позицією відділення і на фланзі.

У результаті проробленої роботи командир відділення отримує можливість визначити найбільш доцільні основну і запасну позиції для кулемета, гранатомета, озброєння бронетранспортера (БМП) і автоматників.

На закінчення проробленої роботи командир механізованого відділення ставить бойові завдання. Він повинен поставити завдання кожному солдату відділення, в якій указує його місце на позиції відділення, сектор обстрілу (основний і додатковий), місце для укриття і час на обладнання своєї вогневої позиції.

При постановці бойових завдань особовому складу командир відділення повинен вказати: орієнтири, відомості про противника, завдання взводу, відділення і сусідів, вогневу позицію бронетранспортера (БМП); місця кулеметнику, гранатометнику й автоматникам, їх основний і додатковий сектори обстрілу, порядок ведення вогню при висуванні і переході противника в атаку; обсяг і порядок проведення інженерних робіт з дообладнування позиції, сигнали оповіщення і порядок дій по них, своє місцезнаходження і заступника.

В обороні кожен солдат відділення зобов'язаний знати, де знаходиться противник, що він робить, чи є свої війська попереду, сигнали, встановлені командиром, коли варто відкривати вогонь самостійно і за командою командира відділення, де сусіди і куди вони ведуть вогонь, місце командира відділення і взводу, пункт боєпостачання і приховані шляхи до них, а також де розташовано батальйонний медичний пункт.

Разом з постановкою завдань особовому складу командир відділення відразу організовує взаємодію між вогневими засобами відділення, сусідами і засобами посилення, по знищенню противника на далеких підступах досягнення автоматичного вогню відділення, перед переднім краєм, при обході противником позиції відділення. Організовуючи взаємодію, командир відділення вказує систему загороджень перед позицією відділення, організованих старшим начальником, сигнали оповіщення про появу піхоти і танків, сигнали відкриття і припинення зосередженого і іншого видів вогню, способи цілевказання, а потім указує порядок дій відділення по сигналах оповіщення про атомну і хімічну небезпеку, про повітряний напад і про застосування противником запалювальних засобів.

Організовуючи бойове забезпечення оборони, командир відділення дає вказівки з протидії розвідці противника. Для цієї мети залучаються всі наявні вогневі засоби відділення. Завдання полягає в тому, щоб вчасно знайти розвідку і відбити її спроби розвідати нашу оборону, а одиночних солдатів і дрібні групи противника брати в полон для отримання даних про його наміри.

Коли противник веде розвідку великими силами, командир відділення доповідає про це командиру взводу, оцінює противника, що з'явився, визначає до нього відстань, розподіляє вогневі засоби по цілях і з дозволу командира взводу відкриває вогонь із усіх засобів, знищуючи йог?