Реферат: Бухгалтерський облік

Бухгалтерський облік - це процес безперервного виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації у вартісному вигляді про господарську діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Іншими словами - це процес безперервного відображення інформації у вартісному вигляді про зміни в стані активів, власного капіталу та зобов'язань підприємства з метою оцінки його майнового та фінансового стану, а також результатів діяльності. Управлінський облік - це облік, який формує інформацію у вартісному, натуральному та трудовому вигляді для внутрішнього використання на підприємстві. Ця інформація використовується для калькуляції собівартості виготовленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, планування діяльності підприємства та прийняття інших управлінських рішень.

Фінансовий облік - це облік, який безперервно здійснюється з метою отримання інформації про майновий та фінансовий стан підприємства у вартісному вигляді, а також про результати його діяльності, за допомогою подвійних бухгалтерських записів, включаючи ті з них, які здійснюються за даними, що отримані за допомогою управлінського обліку. Дана інформація призначена здебільшого для зовнішніх користувачів. Таким чином управлінський облік тісно пов'язаний з фінансовим, бо фінансовий оперує даними, отриманими за допомогою управлінського, і навпаки. Оперативний, статистичний та бухгалтерський облік також тісно пов'язані між собою і доповнюють один одного.

Особливості та завдання бухгалтерського обліку.

Формування системи знань з теорії та практики ведення бухгалтерського обліку на підприємствах. Вивчення методів раціональної організації та методів бухгалтерського обліку на підприємствах на підставі використання прогресивних форм і національних стандартів; набуття навичок опрацювання і використання облікової інформації в управлінні.

3. Принципи та вимоги к бухгалтерському обліку.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:

· автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від її власників, у зв’язку з чим особисте майно та зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

· безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів та зобов’язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

· періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

· послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

· історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

· нарахування та відповідність доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

· повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

· обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов‘язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

· превалювання сутності над формою, за яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

· єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

4. Вимірники, які використаються в бухгалтерському обліку.

Термін "вартісний вигляд", бо у бухгалтерському обліку операції, активи, капітал та зобов'язання вимірюються в єдиному грошовому вираженні для узагальнення їх в цілому по підприємству. Грошове вираження є універсальним, і за його допомогою узагальнюються всі господарські операції і активи, що були раніше вказані в натуральних або трудових одиницях.

Література [ першоджерела 1;основна 38,39; додаткова 1,3

Лекція 2: Метод бухгалтерського обліку

1.Зміст бухгалтерського балансу.

2.Структура та основи побудови балансу.

3. Бухгалтерські рахунки як інформаційна модель об’єктів обліку

4. Принцип підвійного запису на рахунках та його контрольне значення

1.Зміст бухгалтерського балансу.

Предметом бухгалтерського обліку є вся господарська діяльність підприємства.

Метод бухгалтерського обліку - це сукупність способів, за допомогою яких відображається предмет бухгалтерського обліку. Найголовніші елементи методу бухгалтерського обліку наступні: документування, інвентаризація, система рахунків, подвійний запис, оцінка, калькуляція, баланс, звітність.

Як було сказано вище, бухгалтерський облік це - процес безперервного вартісного відображення інформації про зміни в стані активів, власного капіталу та зобов'язань підприємства. Одразу відмітимо, що у бухгалтерському обліку зобов'язання ототожнюється із кредиторською заборгованістю підприємства. Кредиторська заборгованість виникає після подій, внаслідок яких підприємство стає чиїмось боржником. Дана заборгованість - результат отримання підприємством у кредит грошових коштів або товарів, авансів від інших підприємств. Заборгованість також виникає при настанні терміну сплати податків, нарахуванні заробітної плати працівникам та в інших ситуаціях, в яких підприємство буде змушене виконувати певні зобов'язання.

Облік активів, зобов'язань і власного капіталу та змін їхнього стану необхідний, в першу чергу, власникам та керівництву підприємства для дійснення контролю за ефективним веденням господарської діяльності. Крім того, відповідно до законодавства майже всіх країн світу, в тому числі й України, підприємства зобов'язані надавати відповідним державним органам інформацію про склад та вартість своїх активів, зобов'язань та власного капіталу на початок та кінець звітного періоду. Звітним періодом, як правило, є рік. Україна тут не становить винятокм, але вітчизняні підприємства повинні надавати згадану вище звітність наростаючим підсумком протягом року щоквартально.