Реферат: Чернівецькі некрополі
Єврейське життя скупчувалося в окремому кварталі, який називався гетто. Чернівецьке гетто знаходилося в нижній частині міста, ближче до району, де нині пролягає залізничне полотно. Ця єврейська дільниця не булла обмежована ані парканом, ані муром, лише формувалася групою будинків, котрі оточували невелику площу. Найважливішими з цих будинків були синагога (або божниця), далі – кагальний дім, лазня, школа, торгові ятки, а також цвинтар.
Прихід австрійської адміністрації на Буковину істотно вплинув на становище тутешніх євреїв. Особливо це стосується часу, коли на імператорському троні цісарював Йосиф ІІ (1780 – 1790 рр.). Цей „революціонер на троні”, як його називали сучасники, відразу заявив, що прагне перетворити євреїв „ у корисних громадян монархії”.
Незважаючи на те, що політика його наступників на троні стосовно єврейської людності була менш толерантною, її числельність не переставала зростати. Особливо багато ізраїлітів потягнулося на Буковину після революції в 1848 р. і отримання нею автономії в 1949 р. Євреї працювали у фінансових урядах, поштово – телеграфічних, судових і комунікаційних сферах. Активно займалися наукою. Безсумнівно, кінець ХІХ-го - початок ХХ-го .– період найбільшого розвитку єврейського життя в Чернівцях.
Воно дещо погіршилося в роки румунського періоду історії краю та міста (1918 -1940 рр.): послабилися позиції євреїв у політиці, промисловості та ремеслах, кредитній справі, науці, проте це були незначні втрати. Їх чисельність продовжувала переважати серед міського населення.
Тільки воєнне лихоліття перетворилося для них у справжню життєву катастрофу. Однак це – широковідомий історичний факт, котрий не потребує зайвих коментарів.
Найважливішими з – поміж усіх складників життя єврейської громади були три : лазня, синагога і цвинтар. Найдавніший єврейський цвинтар у Чернівцях виник з поселенням тут перших ізраїлітів. Він знаходився неподалік гетто, на тому місці, де зараз розташовані корпуси трикотажної фабрики. Проіснував до 1946 р., коли, власне, фабрика розбудовувалася, внаслідок чого цвинтар ліквідовано.
Справді, ще задовго до цієї події (протягом майже 80 років) на ньому поховання не проводилося. Відтак кагал постановив закласти новий . Померлих одноплемінників спочатку ховали на невеликому земельному клаптику у верхній частині християнського цвинтаря на Горечі, а в кінці 60–х років ХІХ-го ст. з’явилися перші могили на новому єврейському цвинтарі (Абрагама Шльоссмана, 1866 р., Сари Меєрзанд, 1867 р., Іліллеса Вайзельгіля, 1868 р).
Сусідство християнського та єврейського кладовищ спричинилося до того, що магістрат опікувався як першим, так і другим. І у наступні десятиліття він приділяв єврейському цвинтарю немало уваги, всіляко сприяючи його впорядкуванню і розширенню.
Перші цвинтарні оздоби – надмогильні пам’ятники з’явилися одночасно із заснуванням цвинтаря, в 1860-х роках. Їх риси – традиційні для єврейського поховання. Це для населення Чернівців помітно позначилося на влаштуванні надмогильних пам'ятників. Вони перегукуються з надгробками, спорудженими на сусідньому християнському цвинтарі. Тут зустрічаються саркофаги, обеліски, колони, едикули, гробівці сакральних типів, розкішні мавзолеї.
Ансамбль єврейського некрополя формувався поступово, але фахово. До цього процесу були причетні люди різних професій, уподобань, з неоднаковими фінансовими можливостями. Тут знайшли своє місце спочинку євреї різного соціального походження, слави і пошанівку: Бено Штраухер – депутат австрійського парламенту та буковинського сейму, при румунській владі - депутат парламенту Румунії, голова сіоністської партії та єврейської громади Едуард Райс- перший єврейський бургомістр Чернівців (1905 – 1907 рр.); Макс Фокшанер - голова чернівецької палати адвокатів, відомий політик. Власне, вони за свої кошти збудували єврейський громадський та культурний центр Буковини «Тойнбіхалле».
Єврейський цвинтар і надалі займає західну частину Горечівського пагорба. Цвинтар має два входи: один з вулиці Лубенської, інший з вулиці Зеленої. Його акцентує масивна споруда, збудована з цегли, прямокутна в плані. Її формують три частини – однакової висоти бічні крила і вище центральне, котре має завершення, типове для єврейської архітектури, купол. Ця будівля - Бейт Кадішін (Дім прощання», покійницька). Без неї не обходився жоден єврейський цвинтар.
У стильовому відношенні надмогильні пам'ятники єврейського некрополя представлені зразками, характерними для архітектури доби історизму, сецесії, модернізму.
Крім індивідуальних надмогильних пам'ятників, середовище єврейського некрополя формують ще п’ять меморіальних поховань. На першому спочивають євреї, котрі загинули у Першій світовій війні 1914- 1918 рр. (81 могила) . Друге поховання також часів Першої світової війни включає 11 окремих могил. На третьому – російські вояки-мусульмани, котрі так само загинули тоді ж . 900 розстріляних мирних жителів – жертв Другої світової війни – поховані у великій братській могилі, кв.№ 95.
На території єврейського цвинтаря при вході з вулиці Лубенської знаходиться невелика ділянка, зайнята християнськими похованнями. До і під час Другої світової війни тут знаходилися цивільний та військовий цвинтарі, що займали площу близько 1 га. В 1941 – 42 рр. тут розмістили « кладовище героїв», де поховані близько 400 румунських громадян, що загинули від більшовицької окупації.
Творчий доробок майстрів, які виготовляли надгробки та встановлювали їх на могилах, сягнув високого художнього рівня. Окрім наукової і культурної цінності, єврейський некрополь становить значний інтерес для зарубіжних та українських громадян, які сповідують іудаїзм.
Чернівецьке передмістя Садгора (колишнє окреме містечко) прилягає з півночі до міської території. Своїм виникненням воно завдячує російсько - турецькій війні 1768- 1774 рр., під час якої росіяни зайняли Буковину та наддунайські князівства. Імператриця Катерина ІІ зажадала заснувати тут монетний двір. Опісля сюди потягнулися люди, аби замешкати цю місцину. Оскільки переважна більшість нових поселенців були німці, вони й прийняли назву, споріднену з прізвищем засновника - Гартенберг, котра пізніше трансформувалась у “ Сад гора” (Садагура). Проте найбільшої слави зажило містечко після поселення тут євреїв - хасидів у середині ХІХ-го ст..
Хасидизм – це релігійна течія в іудаїзмі. Початково хасидизм нагадував секту, власне, сприймали його так противники. Одначе подальший розвиток показав, що він надавався для того, щоб стати справді народною релігією. Саму ж Садгору популярно називали «Єрусалимом на Пруті», адже 90% всього населення становили хасиди-ізраїліти. Більшість з них знайшли свій вічний спочинок на місцевому цвинтарі. Один з найдавніших надгробків садгірського цвинтаря знаходиться на могилі Симона Майзільмана (1823 р.)
Історія садгірського окопища вимірюється щонайменше 150 роками. Останні поховання на ньому здійснювалися на початку 1940-х років. Після війни його закрили.
Сьогодні встановити загальний вигляд садгірського цвинтаря дуже важко, оскільки основна його частина втрачена. Зокрема, західна зруйнована повністю під час будівництва стадіону. Відсутні надгробки зі східного боку. Лише в центральній частині збереглися ряди надмогильних пам'ятників.
Надмогильні пам’ятники так само мають традиційну композицію, вони представлені вертикальними стелами - мацевами, виконаними з пісковику. Модерних надгробків немає зовсім. Найдавніший тип- повністю прямокутна мацева (Клара Фіндлер, 1909 р. Суре Райш, Факе Гінгольд).
Композицію надмогильної плити, як правило, творять три елементи: верхня частина, заповнена декором, обрамлена площина та епітафія. Єврейські митці застосовували оригінальні мотиви та символи, котрі закарбувалися в людській пам’яті від найдавніших часів. Джерело цих мотивів та символів криється в релігійному єврейському письменстві, тому на надгробках зустрічаються характерні декоративні ознаки, як от: грона винограду, пальми, плоди граната, повні колоски, леви, олені тощо.
Майстри, котрі працювали на садгірському цвинтарі, природно, були добре обізнані з цією традиційною декорацією надмогильних пам’ятників. Вони залишили по собі чимало характерних прикладів. Приміром, два леви, симетрично розміщені, зображені на надгробку Клари Фіндлер (1909 р.). Надгробки Якова Брундмана, Норбера Кульха оздоблюють олені.
Всі символи мали чітко визначене місце і розміщувались у верхній частині надмогильної стели. Під ним карбувалися написи – епітафії.
На старих єврейських цвинтарях, окрім мацев, споруджувалися надмогильні пам’ятники іншого типу – саркофаги, хоча дуже рідко. Сад- гірський некрополь має лише один пам’ятник такого типу. Він оздоблює гробівець цадика Ізраїля Фрідмана. З мистецького погляду саркофаг не має значної вартості. Його первісний вигляд втрачено.
Дослідження трьох чернівецьких некрополів уможливило розкриття питання про час їх виникнення, місце розташування, становлення та оформлення, розгляд поховального ритуалу, який відповідав національним традиціям, релігії та віросповіданню населення.
Список використаних джерел та літератури
кладовище некрополь чернівці
1. Державний архів Чернівецької області ( далі - ДАЧО), магістрат. м.Чернівці . – Ф. 39. – ОП. 1. – Спр. 15.ДАЧО. Примарія м. Чернівці. – Ф. 43 . – ОП. 1. –Спр. 1543.
2. ДАЧО. Примарія м.Чернівці. – Ф.43. – Оп. 5 – Спр. 155