Реферат: Данило Нечай /Укр./

Характеристично це відбилося в народній пісенності.

В українськім народнім репертуарі пісні про Нечая незвичайно популярні: коли лишити на боці думі про Хмельницького популярні колись, Нечая треба признати мабуть найбільш популярною історичною постаттю в устнім репертуарі XIX в. Ось приклади таких пісень:

Польське військо наступає, Нечая остерігають, радять тікати, але Нечай не хоче марно втеряти своєї слави.

Він іде до куми Хмельницької в гостину, їсть і п’є, і не слухає осторог.

Запевняє, що поставив добру сторожу, часом називав вірного сторожа— Шпака.

Йому радять принаймні трммати при собі зброю, і він, очевидно, сю пораду бере на розум.

Він п’є і гуляє, а сторожа тим часом зникае.

Запізно схаменувся: побачив ворогів уже в місті.

Кладе Ляхів як снопи, крівава річка тече за ним, — аж нарешті кінь не може вискочити з трупу що нагромадився навколо нього.

Пробув відкупитись від Ляхів—але ті не годяться, і рубають ного “на мак”.

Инші варіанти смерти:

Ловлять його джуру, випитують його секрет і вбивають срібною кулею.

Найпростіший варіянт:

Нечяй підчас битви оглядається назад — а йому зрубають голову.

Инші, можливо символічно-політичний:

Він пошпортався на хмелину—і взяли його Ляхи за чуприну (часом торг при тім—і відмова Ляхів).

Ведуть Ляхи Нечая в Савур-могилу—покотилася його голова у долину.

Качається його голова по ринку—і далі грозить Ляхам, що буде їх бити

(дуже інтересний варіянт, але ва жаль—не беапосереднв зашігаиий)

.

Козаки ховають Нечая у святої Варвари.

Популярний заспів:

Ой з-під лісу, лісу, з-під зеленого гаю

Вийшло ляхів сорок тисяч—утікаймо Нечаю!

— Не бійтеся, не бійтеся, пани отамани, Поставив я стороженьку усіми шляхами! Як я маю, козак Нечай, звідси утікати:

Главу свою козацькую марно втеряти

— А я тебе, ків Нечаю, не убезпечаю:

Держи собі коня в сідлі для свого звичаю!

— Ой єсть в мене козак Шпачок — той дасть мині знати: