Реферат: Данило Нечай /Укр./

— А я тебе мій Нечаю не убезпечаю,

Держи лучок і стріл пучок для свого звичаю

А “Нечай того не думає, Нечай не гадав—

А з кумасею із Хмельницькою мед-вино кружає.

Асям пішов до Хмельницької щуки-риби Їсти

Ой сів же пан Нечаєнко та щуки риби їсти,

Ох і прилетіли та до Нечаенка та не мудрії вісти:

— Ох і же ти, та пав Нечаєнко, мед-горілку кружаєш, А вже твої стороженькн та на місці не має! не вспів же пай Нечаєнко на скамницю сісти

Подивився козак Нечай в кватиру очима

Ай вже Лишків сорок тисяч стоїть за плечима.

Ей, я козак молоденький Ляхів не боюся, Маю ж бо я козаченьків тай оборонюся!

— Та біжи хлопко, та біжи малий, від хати до хати, Та давай, хлопко, та давай, малий, козаченькам знатні

— Ой як мені, пане Нечаєнко, а знати давати — Напилися наші козаченьки, полягали спати

Ай як ударив та козак Нечай та об стіл булавою:

Ой тут нині, козаку Нечаю, накладати головою!

Ой як крикне козак Нечай на хлопця малого:

“Сідлай, хлопче, сідлай малий, коня вороного!

Гей виріжем вражих Ляхів геть що до одного

“Ой підтягай, та малий джуро, попруги із-туга:

Буде на Ляхів, та на тих панів велика потуга!”

Ох не вспів та Нечаєнко та на коня сісти

Задріжали в коня вороного ніженьки на місці

Гей під кониченьком, гей під вороненьким стали ніженьки дріжатм

Лй ти коню, коню вороненький, не бійся зі мною,

Іно не доторквй коню вороненькийи землі під собою!”

Ой не встигнув козак Нечай на копика спасти,

Взяв’Ляхами як снопами по два ряди класти!

Ой кинувся козак Нечай від башти до башти,

Ой став же він Ляхів, лядських панів, як яшний снів класти