Сірі гуси — цінні мисливські птахи, полювання на яких суворо обмежено. Заслуговують на повну охорону. Щоб збільшити кількість цих птахів, доцільно організовувати штучне розведення їх.

1.3 Шпак звичайний - Sturnus vulgaris L

Птахи трохи менші за дроздів. Маса до 95 г. Дорослі птахи блискучо-чорні, з металічним зеленуватим, фіолетовим або червонуватим відтінком. Після линяння багато дрібних світлих плямок, які потім, у міру зношування пер, зникають, і у весняному оперенні птахи майже зовсім чорні. Самки забарвлені менш яскраво, ніж самці, але ця відмінність майже не помітна. У молодих птахів оперення має бурий відтінок.

Поширені майже по всій Європі (крім Крайньої Півночі) і в Північній Африці. Птахи перелітні, зимують у південних районах. Місця зимівель поступово пересуваються на північ. На Україні гніздові і перелітні птахи всієї території. Гніздяться в мішаних і листяних лісах, парках, садах, полезахисних смугах, у заплавних лісах, ярах і берегових урвищах, на скелях. У природі їх дуже легко визначають за зовнішнім виглядом і поведінкою. Пісня гучна, насичена звуками, запозиченими з пісень інших птахів, гавкання собак тощо. Під час співу хлопають крилами. Живляться майже виключно комахами. Пташенят вигодовують комахами. їдять також інших дрібних безхребетних — павуків, червів. Охоче їдять у кінці літа і восени ягоди, насіння, різні покидьки.

Прилітають на місця гніздування в середині березня. Гнізда роблять завжди в закритому приміщенні: в дуплах, норах, щілинах скель, стінах будівель. Охоче займають штучні гніздівлі — шпаківні. Нерідко утворюють великі гніздові колонії. Гнізда вимощують соломою, травою, зеленим листям, пір'ям різних птахів. Яйця однотонні, ніжно-блакитного кольору. Повна кладка з 5—7 яєць, у квітні — травні. У старих птахів буває друга кладка — в червні. Насиджує самка, 11— 12 днів. Пташенята залишаються в гнізді близько трьох тижнів. Після вильоту з гнізда молоді птахи утворюють великі мішані зграї і ведуть кочовий спосіб життя. Восени, у теплі, сонячні дні самці сідають біля своїх старих гнізд або шпаківень і співають.

Відлітають на південь у вересні — листопаді. Деякі птахи залишаються на зимівлю в південних степових районах.

Птахи корисні й декоративні. Потребують охорони, їх слід приваблювати в ліси, парки і сади.

1.4 Зозуля звичайна - С uculuscanorus

Невеликі птахи. Маса до 120 г. Дорослі самці зверху темно-сірі, голова і крила мають бурий відтінок. Горло і груди в верхній частині сірі, черево біле, з темними поперечними смугами. Дорослі самки двох типів забарвлення: сірі, з помітним рудуватим відтінком верхньої частини тіла і з темними смугами на волі або іржаво-руді зверху, з темним поперечним візерунком. У молодих птахів верх тіла темно-бурий, з рудуватими смугами і білими плямками. Горло і воло темно-бурі, з жовтуватими смужками. Низ тіла білуватий, з вохристим відтінком і темними смужками.

На Україні поширені скрізь, де є деревні насадження або очеретяні зарості в заплавинах річок, по берегах боліт, озер, водосховищ.

У природі розпізнати зозулю дуже легко. У польоті вона нагадує дрібних яструбів або соколів. Має сіре смугасте забарвлення, схоже на забарвлення малого яструба. Проте політ зозуль відрізняється від польоту хижих птахів. Крім того, самець іноді в польоті починає «кувати». У зозулі, що сидить, добре видно довгі, іноді напівопущені крила і хвіст. Коли вона кричить, кожного разу «вклоняється». Голос — «ку-ку-ку-ку» самців і «паль-паль-паль» самок. Під час бійки самці подають ще шиплячі звуки.

Живляться майже виключно комахами, в тому числі волохатою гусінню шовкопрядів, яких не їдять інші птахи. Восени їдять також і ягоди.

Прилітають у середню смугу України порівняно пізно, в кінці квітня — на початку травня, коли вже дерева вкриваються листям. Самці майже відразу починають «кувати». Літаючи понад кущами, очеретяними заростями, в лісі зозулі помічають гнізда маленьких пташок і підкладають туди по одному яйцю. Яйця зозуль порівняно з розміром птаха дуже маленькі, майже не відрізняються за розмірами від яєць хазяїна гнізда. Забарвлення яєць зозулі також здебільшого дуже подібне до забарвлення яєць хазяїна гнізда. Отже, яйце зозулі залишається лежати в гнізді не поміченим. Розвиток пташеняти в яйці зозулі проходить скоріше, ніж у горобиних птахів (11—12 днів), тому її пташеня з'являється на світ раніше. Через кілька годин пташеня починає викидати з гнізда всі зайві предмети. Підлазить під яйце пташки-хазяїна, закочує яйце на. спину, потім випростовується і виштовхує його. Так пташеня зозулі викидає всі яйця. Буває, що яйце, а іноді голе пташеня, лежить під гніздом, а батьки його не помічають. Вони безперервно літають за їжею. Нагодувати велике ненажерливе пташеня зозулі важко. Воно залишається в гнізді 20 днів, але і після цього «названі» батьки годують його ще місяць — півтора. Найчастіше в умовах УРСР зозуля підкидає яйця у гнізда вільшанок, горихвісток, очеретянок, кропив'янок, щевриків.

Відлітають у серпні — першій половині вересня. Хоча зозулі наносять шкоду дрібним співочим птахам, знищуючи певну кількість пташенят, вони вважаються дуже корисними птахами, бо поїдають дуже багато комах, у тому числі комах — шкідників лісу, саду. Потребують повної охорони.

1.5 Ластівка сільська - Hirundorustical

Маса 20—35 г. У дорослих птахів забарвлення верхньої частини тіла чорне, із синім металічним блиском. Лоб і горло руді, на волі поперечна смуга. Низ тіла білий, з жовтуватим відтінком. Крайня пара стернових пер дуже видовжена, завдяки чому хвіст має глибоку виїмку. У самок ці пера коротші, ніж у самців. У молодих птахів забарвлення верху тіла без блиску. Руді частини оперення бліді (жовтуваті).

Птахи перелітні. Зимують у Південній Африці, Південній Азії і Південній Америці. Гніздяться виключно у сільських населених пунктах, стайнях, хлівах, де є свійська худоба.

У природі визначити їх дуже легко, тому що не бояться людини, підпускають її дуже близько до себе. У польоті відрізняються від інших ластівок довгим хвостом. Полюють на комах на льоту. І в польоті, і сидячи на проводах, на будівлях, щебечуть. Голос — коротенька тріскотлива пісенька, яку можна чути в шлюбний період. В інші пори року або коли дуже налякані подають коротенький пронизливий крик — «ді-біст» або «тіі-віт». Живляться переважно літаючими комахами: двокрилими, жуками, метеликами, бабками. У погану погоду збирають комах і павуків на стінах і дахах будівель. Воду п'ють також іноді на льоту.

На місця гніздування прилітають у середині квітня. Гнізда у вигляді глибоких кошиків будують попід стелями і на стінах будівель з вологого ґрунту, змоченого власною слиною, скріплюють його кінським волосом тощо. Зсередини гніздо вимощують пір'ям, м'якою травою, кінським волосом. На рік буває дві кладки з 4—6 білих з плямками яєць, у середині травня — в кінці червня. Насиджує самка, 13—16 днів. Пташенята залишаються в гнізді 20—22 дні.

Відлітають на зимівлю у вересні — жовтні.

2. Дані власних спостережень за прильотом птахів, час прильоту птахів

2.1 Перельоти птахів та методи дослідження цього процесу

Спочатку аналізуємо перелітність наведених та описаних у першому розділі птахів за науковими літературними даними. Наведемо загальну характеристику та методи вивчення перельотів птахів. Перелітні птахи відлітають на зимівлю. Вони мають певні терміни відльоту та прильоту, сталі маршрути перельотів та постійні місця зимівлі. Дальність перельотів буває різною. Тому серед перелітних розрізняють ближніх мігрантів та дальніх мігрантів. Ближні мігранти, як правило, раніше прилітають і пізніше від усіх птахів відлітають. Терміни їхнього прильоту та відльоту коливаються кожного року залежно від погодних умов. У дальніх мігрантів терміни прильоту навесні та відльоту восени щороку більш-менш однакові.

Дослідження перельотів. Явище перельотів птахів давно вивчається і постійно дані наукових спостережень поповнюються. Не з'ясовано до кінця, як виникли міграції птахів, залишається невідомим, як орієнтуються птахи під час своїх мандрівок, як вони безпомилково знаходять місця зимівлі та як за тисячі кілометрів точно визначають шлях і час повернення до своєї батьківщини. Адже більшість птахів після зимівлі в далеких краях повертається знову на ті самі місця, де вони вивелися.

Вивчаючи міграції птахів, вчені користуються сучасними методами досліджень із застосуванням складної техніки (напр., радарів, космічних кораблів). Проте найпоширенішими методами вивчення цього явища залишаються методи візуального спостереження та методи мічення птахів. Спостерігаючи за мігруючими птахами за допомогою бінокля чи просто неозброєним оком, можна багато чого дізнатися нового щодо міграції птахів, напрямку перельоту, висоти польоту, чисельності зграй тощо. Дуже корисними є фенологічні спостереження за термінами міграції птахів (тобто визначення термінів прильоту чи відльоту птахів). Серед методів мічення птахів є багато тих, що використовуються для вивчення їхніх міграцій. Найпопулярнішими з них є кільцювання птахів. Цей метод полягає у тому, що на ногу птаха одягається легке металеве кільце, на якому обов'язково мають бути вказані номер та адреса центру кільцювання. Метод кільцювання передбачає те, щоб птах потрапив до рук дослідника А ось метод кольорового мічення дозволяє зчитувати інформацію, не відловлюючи птахів, тільки за допомогою бінокля. В Україні часом можна побачити лебедів, які мають кольорові ошийники з буквами чи цифрами. Це - мічені птахи.

При дослідженні прильотів птахів ми скористуємось методом візуального спостереження.

2.2 Спостереження за прильотом лелеки білого

Білий лелека гніздиться в Європейській частині, значна частина на Україні.

Білі лелеки — моногамні птахи. Та сама пара лелек може гніздитися в побудованому ними гнізді кілька років підряд.

Спостереження за прильотом даного птаха проводимо в останні тижні березня та на початку квітня.

Лелека білий пролітаючи над знайомою йому територією, довгий час кружляє, ніби шукає власне гніздо.

В перший день спостережень (останні дні березня) ми побачили лише двох лелек. Через два дні ми провели повторні спостереження – птахів з`явилося дещо більше, знайшли за допомогою спостереження в бінокль 5 осіб птахів. На початку квітні провівши екскурсій на місця, де ми знайшли перших птахів, ми побачили вже значну кількість птахів, вже прилетіли і самки лелеки білого. Спочатку прилітають самці, а дещо пізніше самки. Під час весняного прольоту лелеки долають у середньому близько 200 км у добу.

Після прильоту білі лелеки розташовуються у низинному ландшафті, де є великі сирі луки, болота і стоячі водойми. Якщо гніздо було зруйноване лелеки починають будувати нове, яке вони переважно влаштовують на дахах будинків, на деревах, розташованих у селищах чи близько до них. Деякі з пар лелек, за якими ми спостерігали, зробили гнізда на опорах високовольтних ліній.

Гнізда лелек громіздкі, мають діаметр звичайно не менш метра, а якщо пара зайняла старе гніздо, то вони відновили і добудували його, діаметр досяг близько 1,5 метрів. Спорудження нового гнізда триває приблизно 8 днів.

Наприкінці серпня — початку вересня починається відліт, що іноді затягується до жовтня. Птахи летять вдень і на великій висоті, часто прибігаючи до ширяючого польоту. Осіння міграція відбувається значно повільніше весняної. У Західній Європі деякі птахи залишаються зимувати в області гніздування, особливо в м'які зими.