Реферат: Дослідження страхів у дітей

Інші емоції як причини страху.

У принципі будь-яка емоція може викликати страх. Подібність нейрофізіологічних механізмів з емоцією страху приводить до того, що вони часто є активаторами. Як затверджує Томкінс, «раптове звільнення від тривалого й сильного страху, якщо воно повне, приводить до радості, якщо неповне до порушення». Підтвердження зв'язку між страхом і порушенням можна знайти в Бал у її роботі, присвяченій гіпнотично викликаному страху. Вона показала, що випробувані, що переживають страх, виявилися в конфлікті між бажанням досліджувати й бажанням урятуватися. Вона розглядає це як доказ двоїстої природи страху. Теорія диференціальних емоцій інтерпретує конфліктне поводження як результат поводження між страхом й інтересом.

Когнітивні процеси.

Являють собою найбільш загальний вид причин страху. Наприклад, страх якого-небудь певного об'єкта може бути викликаний уявним відтворенням у пам'яті або антиципацією. Спогад або передбачення страху саме по собі є достатнім для того, щоб викликати страх.

Багато акушерів і психологів бачать схильність до дитячого неврозу страху в емоційному стані матері під час вагітності. Негативний вплив на дитину робить погроза викидня. Занепокоєння за власне існування на гормональному рівні, випробуване дитиною в період внутрішньоутробного розвитку, створює передумови для наступних проявів тривожності на психологічному рівні. Така дитина надалі буде швидше, глибше й гостріше відчувати страх. Також на появу дитячих страхів впливає протікання самих пологів: ускладнення, неможливість народити власними силами, асфіксія.

Дитячий невроз страху може бути спадкоємним захворюванням, що передаються всім членам однієї сім'ї. Тут мається на увазі спадкування типу нервової системи і її особливостей, межполушаровой асиметрії головного мозку. Наприклад, випадок коли в сім'ї, де мати страждала нав'язливим страхом забруднень (мізофобія), постійно мила руки, без кінця прала білизну, з'явилася дочка, що кілька разів уживала спроби суїциду в підлітковому віці. А суїцид - теж страх, страх перед життям.

Існують внутрішньосімейні причини, що сприяють формуванню невротичної особистості: невдоволення батьків статтю своєї дитини; пізня дитина; сімейні конфлікти; неповні сім'ї.

Часто звертаються за консультацією батьки, незадоволені статтю дитини. У таких випадках у дитини високий рівень тривожності: йому прищеплюють якості, які йому не повинні бути властиві.

Крім цього, існує залежність між віком матері й страхами в дитини. Якщо мати в момент народження дитини була старше 35 років, то його тривожність неминуче підвищується.

У конфліктних сім'ях дуже часте невдоволення між батьками виливається на дитину. Часом маленька істота відчуває провину за ці конфлікти, боїться виявитися їхньою причиною.

Як не дивно, але в сім'ях, де папа більше активний, чим мама, у дитини невроз страху практично ніколи не розвивається. І навпроти, у сім'ях, де активна мама, картина протилежна.

Тривожні діти можуть бути в неповних сім'ях. Дитині (як хлопчикові, так і дівчинці) не вистачає зразка поводження представника чоловічої статі. Відсутність стереотипу в цьому випадку спричиняє страх, що поширюється на всіх чоловіків. Тому дитині для нормального розвитку обов'язково необхідний зразок чоловічої поведінки. У цій якості може виступати дідусь, дядько або будь-який близький родич.

Витрати виховання

На появу дитячих неврозів страху впливає так званий егоїзм батьків стосовно дитини, неодноразово описаний у літературі. До даного розповсюдженого явища можна віднести наступні негативні аспекти виховання.

Традиціоналізм відносин у сім'ї

У цих сім'ях взаємини з дитиною побудовані за принципом «повинен» й «зобов'язаний». Хлопчик хоче грати на скрипці, а батько вважає, що теперішній чоловік повинен ходити в секцію боксу. Хлопчик, на настійну вимогу батька, займається спортом, але друзі глузують із його незграбності й нерозторопності. Замість того щоб приймати свою унікальність, дитина почуває ущербність, страх не виконати яку-небудь вправу. Комплекс неповноцінності надійно закріплюється, поширюючись на всі життєві обставини. Воістину прав був філософ, сказавши, що дорога в пекло вистелена благими намірами.

Емоційний шантаж і передчуття

«Дивися, як мені погано, коли ти...» або «Таким поводженням ти доможешся моєї смерті» - знайомі багатьом слова. Нерідко батьки грають ролі. Буркотливість, висміювання дитини на людях - типовий тому приклад. У глибині душі дитина постійно почуває образу на дорослих, злість, бажання помститися, страх, а раптом лихо дійсно трапиться. Дитяча тривожність і страх не відповідати батьківським очікуванням поступово переростають в агресію, у підлітковому віці ці діти тікають із будинку, не поважають батьків.

Відкриті посилання й прямі погрози

Звичайно в подібних сім'ях, що називається, за словом у кишеню не лізуть, говорячи дитині: «Зараз же йди...» або «Якщо ти не підеш до школи, то я...». Дитина відкрито боїться, затискається, тому й виконує наказу батьків. Коли він робить що-небудь невміло, те його строго карають. Невротичні діти з патологічним страхом покарання звичайно мало посміхаються, взагалі не сміються, ходять сутулячись, дрібно дрібочучи ногами.

Нескромність батьків

Багато батьків читають листи й записки дітей, переглядають їхні кишені й портфелі, що зовсім неприпустимо. Принцип таких батьків - контроль, контроль і ще раз контроль. Дитина вже давно виросла, а йому все ще вказують, з ким дружити. У такої дитини виробляється страх перед власною відповідальністю. Він увесь час боїться помилитися, прийняти невірне рішення, по кілька разів перепитує.

Віддаленість батьків

Багато батьків ходять у гості, театр або їздять відпочивати без дітей. Дитина відчуває себе кинутим, йому ні з ким поговорити про свої проблеми й тривоги. У таких дітей з'являється страх самітності. У дистанційних сім'ях у дітей є всі передумови стати наркоманами. Вони шукають друзів та емоційну підтримку на стороні, у колі однолітків, однак при цьому часто стають об'єктом вимагання й обману. Наркотики, як і алкоголь, - це маскування страхів, бажання заглушити їх, забутися на час, відчути себе сильним. Але це, звичайно, лише ілюзія.

Відсутність прихильності усередині сім'ї

Це сім'ї, де кожний має своє приватне життя. «Мама, я хочу з тобою поговорити про...» - говорить маленький хлопчик. «Іди краще до тата, він тебе вислухає», - відповідає йому мати. Скривджена дитина йде до батька, а батько відправляє його назад. От так він і ходить по колу, від одного батька до іншого, у пошуках любові й розуміння. Проблеми хлопчика не проходять, а тільки накопичуються.

Негативне відношення до старих

У деяких сім'ях старі стають зайвим тягарем, на них дорослі діти зривають накопичене зло. Необхідно пам'ятати, що старі та маленькі діти психологічно близькі друг до друга й нерідко поєднуються в негласний внутрішньосімейний сполучник.

На появу дитячих неврозів страху впливають досвід, що травмує, і стресові ситуації. До них можна віднести смерть матері або батька (особливо в період дошкільного віку), розлучення батьків, землетрус, повінь, переїзд на інше місце проживання, перехід в іншу школу школу.