Реферат: Дотримання морально-етичних норм у журналістиці

Кожен із ЗМІ формує своє, наближене до реальних умові діяльності уявлення про професійний обов'язок, орієнтуючись на особливості відображення сфери дійсності, на склад і очікування аудиторії, на свою ідейно-політичну платформу тощо.

2.1 Аналіз публікації газети „Рівне вечірнє”

Аналіз публікацій газети «Рівне вечірнє» за січень-березень 2006 року показує, що «професійна відповідальність» - далеко не головний моральний аспект у творчих пошуках журналістів цього видання. Свідченням цього є постійна рубрика «Кримінальний огляд». У кожному номері газети обов'язково написано про те, хто кого вбив, спалив, зарізав. Причому, ця інформація подається на першій сторінці з подальшим продовження на наступній полосі. Матеріали пригнічують психологічно, насторожують. Складається враження, що життя в нас найгірше, найстрашніше, найнебезпечніше. Нам потрібно постійно бути на сторожі, остерігатися рідних і друзів.

Хтось скаже, що це - наша дійсність, реалії буденності. Не заперечую. Але це можна подати в іншому ракурсі – не такому «чорному». Наприклад, заголовок матеріалу за 5-те січня 2006 року наводить страх. «Брат вбив брата?» - така назва статті – наштовхує на роздуми. Адже складається враження, що тепер кожен з нас може стати жертвою рідного батька, брата, сина. Людська психіка спрацьовує однозначно: нам стає моторошно, ми боїмося за себе та за рідних, оскільки у вищеназваному матеріалі детально описується кількість переломів, ушкоджень, ран. І причина – горілка. Добре одне: може після прочитаного комусь вже не захочеться випивати надто багато?

Дев'ятого лютого 2006 року на першій сторінці газета публікує матеріал під назвою «Вбивство на Київській». Немає сумнів, що подібні журналістські тексти цікаві читачам, але ж вони не формують нічого позитивного і реципієнти звикають до подібної інформації. Ми стали своєрідним заручниками «вбивчих» фактів. На жаль, публікації на кшталт вищеназваної, сприяють такому розвиткові людського сприймання кримінальних історій.

Крім інформації про вбивства, газета «Рівне вечірнє» багато пише про смертельні випадки і злочини. Як приклад, публікація: «Смерть від сірника». Тут розповідається про те, що під час пожежі загинула п'ятирічна дитина. Відразу виникає запитання: «Чи хотілося б батькам цієї дитини читати про її смерть на сторінках газети?» Проте, як бачимо, довелося. І, на жаль, нікого не хвилює, в якому стані знаходяться батько і мати, що переживають і що відчувають. Журналіст же написав страшні факти, не думаючи про наслідки. До речі, ця інформація подана у газеті на першій сторінці.

«Чотири вінки по дорозі на Костопіль» - такий заголовок наступної публікації, яка розміщена на першій полосі газети «РВ» за 23-тє лютого 2006 року. Тут йдеться про автокатастрофу, в якій загинули четверо осіб (жінок) і тепер «...ще чотири вінки прикрасять і без того невеселий вигляд цієї автотраси, нагадуючи всій проїжджаючим про скороминучість їхній повсякденних клопотів» [5]. Далі автор Володимир Крушельницький детально описує ( зі слів очевидців) причину аварії.

Тут же, «не відходячи від каси» Жанна Пінчук описала історію вбивства жінки. Назва - «Зізнався, що зарізав дружину». У матеріалі описано крок за кроком те, як планував вбивство чоловік, що стало причиною, які методи були застосовані. Такий собі посібник для вбивці-початківця!

Холоне кров в жилах від історії під назвою «Вийняв очі сусіду по палаті». Йдеться про психічно хворих людей, один з яких і здійснив «процедуру» з очима сусіда по палаті. Тут вже присутня певна містика, адже, як пише автор Мирослава Шершень, «причиною такої його (нападника) несподіваної поведінки стали психічні розлади, бо, як пояснив сам хворий, він почув голос, який наказав йому саме так вчинити з сусідом» [6]. І хоч потерпілий залишився живим, повернути зір йому не вдалося.

Наступна публікація зумовлює і без того негативне ставлення до волоцюг. «Убивсто у притулку», 14 березня 2006 року – заголовок на першій сторінці. Автор Жанна Пінчук пише про те, як чоловік заколов ножем свого товариша через «чекушку». Історія, можна сказати, звична і не так шокує, як деякі інші. Пригнічує інше: сучасне суспільство і так не надто приймає людей подібних до цього волоцюги, а тепер і поготів ставлення до «нижчих» осіб буде ще гірше.

Ще один приклад байдужості людей до проблем інших – публікація «Смертельний вогонь ревнощів». Заголовок говорить сам за себе: зраджена дружина підпалила суперницю. Вражає інше. За словами автора, люди, які стали свідками інциденту, ніяк на нього не відреагували. Кажуть, що це звична справа у їхньому селі. Страшно подумати, що ж буде далі.

Жахлива історія описана у публікації «Уявляв себе Ромео, а повівся – як Отелло». Чоловік задушив дружину, хоча вони були розлучені. Але найгірше те, що залишилася без матері шестирічна дівчинка. Про це автор Олена Кузьменко пише на початку історії. Шкода, що через непорозуміння батьків страждають діти. А газети їм ще й не забувають про це нагадувати.

Таким чином, проаналізувавши публікації газети «Рівне вечірнє» висновок напрошується сам: криміналу в нас вдосталь, його не викоренити, а друковані ЗМІ обов'язково нам детально про все розкажуть.

Повернемося конкретно до «РВ». Складається враження, що тут вміють писати лише про вбивство, злочини, крадіжки і політику. Принаймні я побачила саме таку картину. Журналісти видання не надто переймаються морально-етичними основами діяльності ЗМІ. І можна тільки сподіватися , що в подальшій своїй професійній творчості журналісти братимуть за основу гуманізм і етику.

2.2 Аналіз матеріалів видання „Вісті Рівненщини”

На противагу газеті «Рівне вечірнє» хочу поставити видання «Вісті Рівненщини». Репортери «ВР» - постійно у творчому пошуку, про що свідчить різноманітність тематики їх публікацій – від інформації про політику, культуру, суспільне життя України до матеріалів про кримінальні справи.

З аналізу тематики матеріалів «ВР» можна зробити висновок, що журналісти цього видання в умовах формування демократичного суспільства відповідально ставляться до своїх обов'язків, прагнучи задовольнити смаки всіх верств населення, їх бажання отримати об'єктивну інформацію, але ніколи не опускаються до рівня «бульварної» преси. Їхні публікації відрізняються глибиною змісту, справедливістю, впливають на моральні почуття читачів, орієнтують на гуманістичні ідеали.

Про це свідчать матеріали, які закликають суспільство до благодійності (наприклад, акція «Не будьте байдужі до знедолених дітей», 24 березня 2006 року). Присутня постійна рубрика «Фестивалі». Про один з них, а саме – Міжнародний фестиваль-конкурс дитячого та хорового співу «Весняні дзвіночки» - написано у газеті. Подібні публікації формують позитивне ставлення дітей до мистецтва, любов до прекрасного.

10-го березня 2006 року автор Микола Пшеничний публікує блискучий матеріал під назвою «Добром зігріте серце» про життя і діяльність дуже хорошого вчителя. Цей матеріал цінний тим, що в сучасних умовах, коли вчителі не мають належної поваги, щирого ставлення до себе, вона привертає увагу суспільства до долі людини, яка все життя виховувала дітей.

Наступна публікація не менш захоплива і цікава. «Роки – не привід для печалі» - такий заголовок цього матеріалу. Тут автор розповідає про ветерана-спортсмена, який у свої 60 років активно займається поліатлоном, здобуває нагороди і підтримує хорошу фізичну форму. Герой публікації Петро Сидорчук – це приклад всім нам, адже не кожен чоловік у такому поважному віці може похвалитися відмінним здоров'ям, хорошою координацією рухів, гарним зором. Думаю, багато хто, прочитавши цей матеріал, замислиться над своїм фізичним станом, щоб і собі надалі бути активною і здоровою людиною.

Друкує газета «Вісті Рівненщини» також інформацію про різноманітні виставки. Так у публікації за 31 березня 2006 року під назвою «Культуру і духовність необхідно сповідувати, а не приватизувати», автор О. Білоус розповідає про народну творчість Миколи Огородника. Чоловік займається тим, що виготовляє різноманітні вироби із соломи, дерева і представляє їх на виставках. Герой хоче заохотити людей полюбити прості, але гарні речі, зроблені власноруч. Такий матеріал надзвичайно корисний. Адже він спонукає нас до праці, гарного ставлення до ручної роботи.

Газета не обминає увагою і проблему безпритульних. Так 31 березня 2006 року автор Тетяна Лященко друкує матеріал під назвою «Брак серця». Тема актуальна і злободенна: життя малого безпритульного хлопчика, який рано втратив маму, а згодом і сам помер «... від переохолодження в одному із міських під’їздів» [7].

На жаль, подібних ситуацій у друкованих ЗМІ описано безліч. Хочеться вірити, що вони не марні, і люди переймаються даною проблемою. Тим більше, якщо вона подана так, як у газеті «Вісті Рівненщини». Такі публікації спонукають ще раз замислитися над злободенними суспільними проблемами, викликають відповідні переживання.

Гарно поданий матеріал під назвою «Ефект великої родини», в якому показані всі «плюси» сім'ї, яка налічує більше трьох осіб. Така публікація змушує посміхатись і радіти за інших щасливих людей. Можливо, після прочитаного комусь теж захочеться завести більшу сім'ю, щоб в старості не бути самотнім.

Автор статті «Журналістів закликатимуть до моральності» Світлан?