Реферат: Джерела вивчення відтворення населення

Перший повоєнний перепис населення був проведений 1959 року. Він був

зорганізований після двадцятирічної перерви від часу попереднього 1939 року й після найтяжчої та найруйнівнішої в історії людства другої світової війни. Перепис 1959 року містив ті самі запитання, що були в переписових аркушах 1939 року, за винятком запитання про письменність. Його замінило запитання про рівень освіти населення. При опрацюванні матеріалів про сім'ї був застосований вибірковий метод. Опрацювання матеріалів перепису населення було повністю механізоване й проводилося централізовано. Попередні підсум­ки опрацювання були опубліковані 1959 року, остаточні у 17 томах — у 1962—1963 роках. Результати перепису 1959 року широко використовувалися в народногосподарчому плануванні та управлінні, а також стали підставою для перспективних обчислень населення.

У 70-ті роки в нашій країні було проведено два Всесоюзні переписи населення — у 1970 та 1979 роках. їх програми були значно ширшими, ніж у 1939 та 1959 роках, коли завдання обліку міграції не ставилося. Проте необхідність отримання відомостей про цей процес на 1970 рік стала очевидною. Після широкого обговорення до переписного аркуша були включені запитання про міграцію. Це дозволило визначити частку мігрантів у залежності від року їх прибуття в ту чи ту республіку, область, край, потоки та обсяг міграції між окремими територіями; дати характеристику населення, що мігрує, й проаналізувати причини міграції. Були також отримані відомості про осіб працездатного віку, зайнятих у хатньому та особистому підсобному сільському господарстві. Водночас з'ясовувалося, за яких умов такі люди могли б працювати в суспільному виробництві.

Перепис 1979 року за своєю програмою був наближений до перепису 1970 року, збігалися й методи їх організації. При проведенні обох переписів на низку запитань були отримані відповіді від 25% населення, що потрапило до вибірки. 1970 року таких запитань було 7, 1979 року — 5. Обидва переписи передбачали отримання відповідей від усього населення на 11 однакових запитань. У перепису 1979 року окремі запитання мали докладніші або уточнені формулювання у порівнянні з 1970 роком. До них належало й запитання про шлюбний стан.

Якщо у переписах населення 1939, 1959 та 1970 років потрібно було тільки вказати, чи перебуває конкретна особа в шлюбі чи ні, то 1979 року запитання про шлюбний стан ставилося у розгорнутому формулюванні. Опитуваний повинен був указати, чи перебуває він у шлюбі, чи овдовів або розлучений. Детальна відповідь на це запитання має велике наукове й практичне значення як для вивчення проблеми формування сім'ї, її стабільності, народжуваності, так і для розробки демографічних прогнозів.

Програма перепису 1979 року практично вперше після перепису 1926 року дозволила вивчити дуже важливе для дослідження народжуваності та відтво­рення населення питання про кількість народжених жінками дітей. Отримані з цього питання матеріали дозволили проаналізувати зміну рівня народжуваності у жінок різних генерацій у залежності від їх рівня освіти, національності, місця замешкання, приналежності до певної соціальної групи.

Головні підсумки перепису населення 1979 року були отримані наприкінці того ж року, а у першій половині 1981 року було завершене опрацювання його матеріалів за повною програмою.

Останній Всесоюзний перепис населення був проведений у СРСР за станом на 12 січня 1989 року. В його ході враховувалося наявне та постійне населення. На відміну від попереднього перепису в його програмі було передбачене зазначення родинних стосунків до члена сім'ї, записаного першим в переписному аркуші; не одне, а два джерела засобів існування; факт закінчення професійно-технічного училища на додаток до питання про рівень освіти. Такими були зміни в програмі суцільного перепису. В програмі ж вибіркового перепису додатково враховувалося для мігрантів — з якого населеного пункту, міського чи сільського, він прибув; а для жінок віком понад 16 років — кількість живих дітей.

Вперше докладно враховувалися житлові умови населення: період побудо­ви, матеріал зовнішніх стін і відомча приналежність будинку, тип житлового приміщення та його благоустрій, кількість зайнятих (сім'єю або одинаком) житлових кімнат, розміри загальної та жилої площі.

Крім всесоюзних переписів населення, в країні проводилися так звані пробні переписи населення. Перший з них був здійснений 1932 року, наступ­ні—у1957, 1967, 1976 та 1986 роках. Пробні переписи населення являють собою суцільні обстеження невеликої частини країни, які проводяться з метою уточнення та відпрацювання програмно-методологічних та організаційних пи­тань чергового перепису населення. В їх ході перевіряють метод перепису та його інструментарій, формулювання запитань програми перепису; порядок організації збирання та подання відомостей, визначення навантаження на задіяний у переписі персонал, навчання на практиці керівників майбутнього перепису, відповідальних за його проведення.

Пробні переписи населення проводять звичайно у кількох районах країни з різними природно-господарчими умовами, складом населення та характером його розселення. Іноді в різних районах випробовують різні аспекти методики та організації перепису. Окремі запитання, їх формулювання та інструментарій перепису перевіряють неодноразово. Пробні переписи населення звичайно не мають на меті отримати змістовні відомості про населення тих районів, де їх проводять, проте ці відомості нерідко є об'єктом дослідницького інтересу.

Джерелом відомостей про населення, його склад та розселення є також мікропереписи або мікроцензи. Вони являють собою вибіркові обстеження населення, репрезентативні для цілої країни. їх особливість полягає в тому, що як об'єкт спостереження відбирають окремі території — облікові дільниці перепису населення, житлові квартали, будинки або навіть житлові приміщення — й опитують усіх, хто замешкав на цих територіях. Завдяки такому

підходу у вибірці виявляються репрезентованими всі райони та всі групи населення. Частка вибірки коливається від 1 до 10% населення країни. Мікропереписи не сполучені із значними витратами, їх програми доволі докладні, але стосуються, як правило, вузького кола питань.

Мікропереписи дістали поширення в Європі в середині XXсторіччя, об'єктом більшості з них було вивчення народжуваності та її чинників. У нашій країні за типом мікроперепису було проведене 1985 року вибіркове соціально-демографічне обстеження населення.

Соціально-демографічне обстеження населення 1985 року. Це було перше у вітчизняній статистиці великомасштабне вибіркове обстеження насе­лення. Його метою було з'ясувати зміни у складі населення країни за час, що минув після перепису 1979 року. Це обстеження охопило 5% населення колишнього СРСР, для його проведення в усіх союзних республіках та областях були відібрані виборчі дільниці з виборів до Рад народних депутатів і в них опитані всі постійні жителі. Обстеження тривало з 2 по 11 січня 1985 року.

Програма обстеження містила 5 розділів: "Відомості про кожного обстежуваного", "Відомості про шлюби", "Відомості про народження", "Житлові умови" та "Думка населення". В останньому розділі опитуваним було запропоновано таке запитання: "Які з перелічених завдань, на Вашу думку, є найважливішими й мають розв'язуватися в першу чергу: поліпшення забезпечення продуктами харчування, поліпшення асортименту та якості промтоварів, поліпшення житлових умов, поліпшення медичного обслуговування, поліпшення роботи транспорту, поліпшення соціального забезпечення, поліпшення побутового обслуговування населення, інші завдання?"

За матеріалами обстеження був детально вивчений склад населення, отримані докладні характеристики складу й типів сімей, шлюбності, народжуваності, припинення шл?