Реферат: Ефективність модифікованого способу лікування розладів акомодації у дітей з астигматизмом
гіпермет-
ропічний
5-7
(n=56)
8-14
(n=67)
5-14
(n=59)
Значно підвищились діоптрійні значення НТЯЗ в горизонтальному меридіані, у вертикальному меридіані це спостерігалось в меншому ступені. Така тенденція відмічена при всіх видах астигматизму у дітей обох вікових груп.
Проведення одного курсу лікування акомодації в ослабленому горизонтальному меридіані привело до нормалізації положення найближчої точки ясного зору в горизонтальному меридіані в середньому до 10,1 см (9,9 дптр), одночасно відмічено її наближення до ока у вертикальному меридіані – в середньому до 9,0 см (11,1 дптр), що свідчить про позитивний вплив означених тренувань на стан акомодації в цілому.
В результаті лікування у всіх досліджуваних дітей значно покращились також загальні показники функції акомодації. Так, при змішаному астигматизмі у дітей 5-7 років РА збільшився на 3,83±0,16, РВА – на 3,52±0,17. У дітей 8-14 років відповідні дані склали: РА збільшився на 3,63±0,17, РВА – на 3,37±0,17. При гіперметропічному астигматизмі у дітей 5-7 років РА збільшився на 4,05±0,29, РВА – на 3,12±0,20. У дітей 8-14 років відповідні дані склали: РА збільшився на 3,91±0,24, РВА – на 2,74±0,23. При міопічному астигматизмі були отримані наступні дані: РА збільшився на 4,36±0,26, РВА – на 2,61±0,17 (р<0,05 для всіх показників).
Таким чином, у дітей з прямим астигматизмом встановлено покращення функції акомодації в горизонтальному (ослабленому) меридіані на 46% (на 3,1 дптр), а у вертикальному (більш сильному) меридіані – на 14% (на 1,4 дптр), що свідчить про зменшення різниці показників динамічної рефракції в головних меридіанах ока в 3,7 рази. Відмічено підвищення резервів абсолютної акомодації в середньому на 3,9 дптр (в 3,1 рази) і відносної акомодації в середньому на 3,0 дптр (в 2,2 рази).
Для оцінки ефективності запропонованого лікування досліджувались функції гостроти зору у дітей контрольної групи (хворі з різними видами астигматизму, які користувались тільки окулярною корекцією на протязі певного часу – від 3 місяців до 5 років). Встановлено, що некоригована і коригована ГЗ для далини і зблизька покращились і в результаті використання тільки окулярної корекції. Однак, після проведення одного курсу лікування по розвитку акомодації були отримані значно вищі показники ГЗ. Так, при змішаному астигматизмі після використання окулярної корекції некоригована ГЗ для далини підвищилась на 0,09±0,03 (на 25,7%), коригована – на 0,08±0,03 (на 13,6%), некоригована ГЗ зблизька – на 0,07±0,03 (на 29,2%), коригована – на 0,09±0,03 (на 20,9%). Водночас, після додаткового проведення одного курсу лікування цим хворим відповідні показники склали: некоригована ГЗ для далини збільшилась на 0,22±0,03 (на 50%), коригована – на 0,27±0,03 (на 40,3%), некоригована ГЗ зблизька – на 0,27±0,03 (на 87,1%), коригована – на 0,31±0,03 (на 59,6%). При гіперметропічному астигматизмі після використання окулярної корекції некоригована ГЗ для далини підвищилась на 0,15±0,03 (на 35,7%), коригована – на 0,05±0,02 (на 6,7%), некоригована ГЗ зблизька – на 0,11±0,03 (на 35,5%), коригована – на 0,04±0,03 (на 6,8%). Водночас, після наступного проведення одного курсу лікування цим хворим відповідні показники склали: некоригована ГЗ для далини підвищилась на 0,25±0,03 (на 43,9%), коригована – на 0,24±0,03 (на 30,4%), некоригована ГЗ зблизька – на 0,33±0,03 (на 78,6%), коригована – на 0,21±0,03 (на 33,3%). При простому міопічному астигматизмі після використання окулярної корекції некоригована ГЗ для далини збільшилась на 0,04±0,04 (на 13,8%), коригована – на 0,03±0,04 (на 4,4%), некоригована ГЗ зблизька – на 0,16±0,03 (на 66,7%), коригована – на 0,14±0,04 (на 25%). При цьому покращення некоригованої і коригованої ГЗ для далини не було достовірним (р=0,46, р=0,18). Разом з тим, проведення одного курсу лікування цим хворим привело до підвищення некоригованої ГЗ для далини на 0,23±0,04 (на 69,7%), коригованої – на 0,21±0,04 (на 29,6%), некоригованаої ГЗ зблизька – на 0,28±0,03 (на 70%), коригованої – на 0,24±0,03 (на 34,3%).
В цілому використання тільки окулярної корекції від 3 місяців до 5 років привело до підвищення гостроти зору для далини та зблизька на 0,03-0,16 (в 1,1-1,7 рази), в середньому на 0,09 (в 1,4 рази), у той час як додаткове проведення тільки одного курсу лікування за допомогою тренування акомодації в ослабленому меридіані в комбінації з окулярною корекцією дозволило підвищити ці показники на 0,21-0,33 (в 1,3-1,9 рази), в середньому на 0,27 (в 1,6 рази).
При аналізі впливу запропонованої методики на функції гостроти зору порівняно з використанням змінних позитивних і негативних сферичних лінз було встановлено, що і при використанні тренування акомодації за допомогою сферичних лінз спостерігалось достовірне покращення показників гостроти зору, однак воно було не таким значним. Так, відносний приріст некоригованої ГЗ для далини після використання змінних сферичних лінз склав 15,4%, а після лікування за допомогою використання запропонованої методики він склав 51,1% (р<0,05). Для коригованої ГЗ для далини відповідні дані склали: 19,4% і 27% (р<0,05). Подібна тенденція спостерігалась і при аналізі ГЗ зблизька. Так, відносний приріст некоригованої ГЗ зблизька після використання змінних сферичних лінз склав 25%, а після лікування за допомогою використання запропонованої методики він становив 77% (р<0,05). Для коригованої ГЗ зблизька відповідні дані склали: 25,5% і 47,5% (р<0,05). Наведені дані свідчать про більшу ефективність використання запропонованої методики у порівнянні з використанням змінних сферичних лінз у дітей з різними видами астигматизму.
Для визначення ефективної тривалості курсу лікування по розвитку акомодації за допомогою змінних позитивних і негативних циліндричних лінз нами було обстежено 30 дітей з різними видами астигматизму. При проведенні курсу лікування всі основні показники ГЗ (некоригована і коригована ГЗ для далини і зблизька) визначались кожні 2 дні. Отримані результати показали, що для досягнення максимального ефекту лікування (отримання максимальних значень некоригованої і коригованої ГЗ для далини і зблизька) достатньо від 8 до 10 днів (в середньому 8,93±0,19). У віддалений термін від 3 до 12 місяців досягнутий рівень некоригованої гостроти зору зберігся на 78,9 %, коригованої – на 73,4% очей (в середньому у 76% хворих).
В результаті проведення одного курсу лікування постійна оптимальна окулярна корекція змішаного астигматизму була залишена у 68 дітей (74,7%), виявилось можливим ослабити корекцію на 0,5-0,75 дптр у 10 дітей (10,1%). Водночас, 23 дітям (25,3%), внаслідок отримання високих зорових функцій та показників функцій акомодації, було вирішено замінити постійний режим використання корекції на можливість обходитись без окулярів в звичайному житті, але використовувати оптимальну окулярну корекцію астигматизму для зорового навантаження. Для дітей з гіперметропічним астигматизмом відповідні дані склали: постійна оптимальна окулярна корекція була залишена у 35 дітей (56,5%), вдалось ослабити її на 0,5-0,75 дптр у 7 дітей (11,3%), корекція для зорового навантаження була призначена 27 дітям (43,5%). При простому міопічному астигматизмі постійна оптимальна окулярна корекція була залишена у 16 дітей (53,3%), при цьому у 4 дітей (13,3%) вона була ослаблена на 0,5-0,75 дптр. Водночас, 14 дітям (46,7%) замінили постійний режим використання корекції на корекцію тільки для зорового навантаження.
На відміну від багатьох інших авторів, ефективність лікування оцінювалась нами одночасно за кількома показниками: некоригована і коригована ГЗ як для далини, так і зблизька, положення НТЯЗ в головних меридіанах ока, характер меридіональної акомодації (симетрична або асиметрична акомодація), стан гостроти зору залежно від стану меридіональної акомодації, резерви абсолютної і відносної акомодації (РА і РВА). Слід підкреслити, що на такий важливий показник, як ГЗ зблизька, офтальмологи при лікуванні розладів акомодації практично не звертають уваги. Однак, у вік технічного прогресу і