Реферат: Ефективність управління витратами на підприємстві

Рис. 1.2.3. Динаміка сукупних (а) і питомих (б) постійних витрат

Для опису ступеня реагування змінних витрат на обсяг виробництва використовують показник - коефіцієнт реагування витрат (К). Він характеризує співвідношення між темпами зміни витрат і темпами зростання ділової активності підприємства і розраховується за формулою:

К = Y / X,

де Y - темпи зростання витрат,%;

Х - темпи зростання ділової активності (обсягу виробництва, послуг, товарообігу),%.

Різновидом змінних витрат є пропорційні витрати. Вони збільшуються тими ж темпами, що і ділова активність підприємства. Коефіцієнт реагування витрат при цьому буде дорівнює 1 (К = 1).

Витрати, що ростуть швидше ділової активності підприємства, називаються прогресивними. Значення коефіцієнта реагування витрат повинно бути більше 1 (К>1).

Витрати, темпи зростання яких відстають від темпів зростання ділової активності організації, називаються дегресивними. Значення коефіцієнта реагування буде лежати при цьому в наступному інтервалі: 0<К<1.

Отже, будь-які витрати в загальному вигляді можуть бути представлені формулою:

Y = А + bX,

де Y - сукупні витрати, крб. А - їх постійна частина, яка не залежить від обсягів виробництва, руб.; b - змінні витрати в розрахунку на одиницю продукції (коефіцієнт реагування витрат), грн.;X - показник, що характеризує ділову активність організації (обсяг виробництва продукції, наданих послуг, товарообігу тощо) у натуральних одиницях виміру. Графічно зміна витрат представлено на рис.1.2.4

Рис. 1.2.4. Динаміка сукупних змінних і постійних витрат

Структура собівартості – це відношення (в %) окремих елементів затрат до їх загальної величини. В залежності від структури собівартості підприємства поділяють на:

- матеріаломісткі;

- фондомісткі;

- енергомісткі;

- трудомісткі;

- зі змішаною структурою собівартості.

Основними показниками структури собівартості є співвідношення затрат живої та машиної праці.

1.3. УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК ЯК ІНСТРУМЕНТ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ

Управлінський облік - це вид облікової діяльності, який характеризується збором, аналізом, підготовкою та надання інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень в області планування, контролю, організації та регулювання діяльності підприємства в цілому і його окремих підрозділів. Управлінський облік використовує дані виробничого обліку, в якому акумулюється інформація про витрати собівартості продукції.

У залежності від повноти включення різних груп витрат у собівартість продукції виділяють два основні методи обліку витрат: облік по повній собівартості («абзорпшен-костинг»), званий також урахуванням поглинених витрат, і повної собівартості («директ-костинг»).

При обліку за повною собівартості в собівартість продукції включаються всі витрати підприємства незалежно від їх розподілу на прямі і непрямі. Поряд з урахуванням по повній собівартості все частіше застосовують облік за обліковою собівартості. У відповідності з цим методом на продукцію розподіляють не всі витрати підприємства, а тільки їх частину - змінні витрати, тобто змінюються пропорційно зміні обсягу випуску. Переваги обліку за усіченою собівартості полягає в наступному:

- Фінансовий результат по всьому підприємства і по окремих видах продукції не залежить від вибору методу розподілу постійних витрат, що особливо важливо для підприємств з широким асортиментом продукції;

- Можливість порівняння собівартості різних періодів тільки в частині релевантних витрат; в результаті - зміна структури підприємства та пов'язані з цим нерелевантні, непідконтрольні витрати не впливають на результат порівняння;

- Увага до характеру поведінки витрат у залежності від обсягу.

Головна перевага обліку за системою «директ-костинг» полягає в поділі витрат на змінні і постійні. Це дозволить вирішувати такі найважливіші завдання управління витратами, як: