Реферат: Екологічні проблеми хімічної промисловості

- Повільно здійснюється оновлення основних засобів (на рівні 2,5–2,9% щорічно), що призвело до збільшення виробничих фондів з понаднормативними термінами служби. Зношеність основних засобів продовжує зростати: з 50,4% у 2006 р. до 62% у 2008 р. та 64,1% у 2009 р. (у хімічному виробництві 68,4%), а моральна зношеність за оцінками експертів сягає 80–85%. Головною причиною такого стану є інвестиційна криза. У 2008 р. інвестиції в основний капітал склали 4,56 коп. в розрахунку на 1 грн. виробленої продукції.

- Нестача інвестицій гальмує реалізацію інноваційної моделі розвитку хімічних підприємств, у тому числі насичення внутрішнього ринку новими якісними хімічними товарами, переобладнання та модернізацію основних засобів хімічного комплексу тощо. У 2009 р. освоєно всього 2 найменування у виробництві інноваційних видів машин, устаткування, апаратів, приладів (у 2008 р. – 13) та 166 найменувань у виробництві матеріалів, виробів, продуктів (у 2008 р. – 341).

- У країні відсутні необхідні умови для підвищення ролі амортизації як важливого джерела внутрішніх фінансових ресурсів підприємств. Тому тільки 40–45% амортизаційних відрахувань та 30–35% прибутку в галузі надходять в інвестиційний процес, решта – на потреби поповнення оборотних засобів.

- Імпортна залежність функціонування ряду галузей хімічної, нафтохімічної та хіміко-фармацевтичної промисловості по широкому спектру сировини та напівпродуктів.

- Недосконалі або відсутні технології переробки власної мінеральної сировини: калієвої, ільменітової і апатитової руди, йодоброммісткої води, крейди, бішофіту, цеолітів тощо.

- Недосконала система державної підтримки наукових досліджень і впровадження наукових розробок у виробництво, а також система поєднання досліджень науки, технології, виробництва і ринку.

- Недостатня послідовність у здійсненні реформ, що не сприяла зростанню ефективності виробництва: зростає частка матеріальних витрат у структурі витрат на виробництво з 70,9% у 2006 р. до 75,8% у 2008 р.; рентабельність операційної діяльності коливається від 3,8% у 2007 р. до 5,2% у 2008 р. та 3,7% у 2004 р.; повільно знижується кількість збиткових підприємств: з 38,6% у 2006 р. до 35,6% у 2009 р. від загальної кількості підприємств. Масовим явищем стало банкрутство підприємств. Станом на 2009 р. 98,2% підприємств хімічної і нафтохімічної промисловості належали до приватної власності, 1,6% – до державної та державної корпоративної і 0,2% до комунальної власності. На підприємства приватної власності припадає 80,8% реалізованої продукції, державної – 19,2%.

- У галузі зберігається приховане безробіття, яке поступово скорочується, але ще до цього часу понад третина робітників галузі працюють в режимі неповної зайнятості. Так, у 2008 р. в хімічній і нафтохімічній промисловості в адміністративних відпусках перебували 7,8% і працювали в режимі неповного робочого дня/тижня 27,9% загальної кількості працівників (у 2006 р. – 38,1% та 26,6% відповідно).

- Недостатньо уваги приділяється поліпшенню умов праці робітників, зайнятих у хімічному комплексі. На кінець 2009 р. кількість працюючих в умовах, які не відповідають санітарно-гігієнічним нормам склала 44,8%, у т. ч. у хімічному виробництві – 47,2% від загальної кількості зайнятих у галузі; серед працюючих у таких умовах 39,5% – жінки, у т. ч. у хімічному виробництві – 41,6%.

хімічний відход природний середовище

2. Види відходів та загальна характеристика методів боротьби з ними

Україна займає одне з перших місць у світі по обсязі відходів, що накопичуються. З 1,4 - 1,5 млрд. тонн природних ресурсів, використовуваних щорічно в промисловому виробництві, велика частина перетворюється у відходи. Основними джерелами відходів в Україні є більш 3,5 тис. підприємств видобувної, переробної, металургійної, енергетичної, хімічної й іншої галузей промисловості. Можна затверджувати, що в даний час на жодному з природних родовищ України розкривні й основні породи не використовуються комплексно, а це більш 70 - 80% загального обсягу усіх твердих відходів. До 1988 р. Україна переробляла до 12,4% обсягу вторинних ресурсів, що складало приблизно 200 млн. тонн у рік. Однак в останні роки в силу економічних і організаційних причин зменшується використання відходів як вторинні ресурси на 20% у рік.

Переважна кількість токсичних відходів утвориться в Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій і Кіровоградській областях. Загальний обсяг накопичення токсичних відходів на початок 2010 року складав 1,59 млрд. тонн (на початок 2009 року - 2,74 млрд. тонн). За станом на 1 січня 2010 року в сховищах організованого складування і на територіях підприємств країни накопичилося 1,587 млрд. тонн токсичних відходів, з них 28,3 млн. тонн відносяться до 1-3 класів небезпеки. Понад 90% сумарної кількості токсичних промислових відходів зберігаються на території Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської і Луганської областей.

2.1Класифікація промислових відходів (ПВ)

Класифікація ПВ, що утворяться в результаті виробничої діяльності людини, необхідна як засіб установлення визначених зв'язків між ними з метою визначення оптимальних шляхів використання або знешкодження відходів. Класифікація ПВ заснована на систематизації їх по галузях промисловості, можливостям переробки, агрегатному станові, токсичності і т.д. Кожна галузь промисловості має класифікацію власних відходів.

Класифікація відходів можлива за різними показниками, але самий головним з них є ступінь небезпеки для людського здоров'я, усі ПВ поділяються на чотири класи небезпеки:

Клас Характеристика речовини (відходів)

Перший...................................... надзвичайнонебезпечні

Другий....................................... високонебезпечні

Третій......................................... поміркованонебезпечні

Четвертий .................................. малонебезпечні

Відходи можуть бути використані до або після обробки. На використання впливає не тільки їхня якість, але і кількість у даному місці, а також місцеві умови. По стані розрізняються відходи тверді, рідкі і газоподібні. По місцю виникнення відходи підрозділяються на побутові, промислові і сільськогосподарські. По складу основним показником можна вважати походження відходів органічне і неорганічне, а також спалюємі відходи чи ні. Особливу групу являють собою відходи у виді енергії, називані енергетичними (тепло, шум, радіоактивне випромінювання і т.п.).

Відходи виникають як у результаті виробничої діяльності, так і при споживанні. Відповідно до цього вони підрозділяються на відходи виробництва і відходи споживання.

Відходами виробництва варто вважати залишки сировини, матеріалів або напівфабрикатів, що утворилися при виготовленні продукції і цілком або частково утратили свої споживчі властивості, а також продукти фізико-хімічної або механічної переробки сировини, одержання яких не було метою виробничого процесу і які надалі можуть бути використані в народному господарстві як готова продукція після відповідної обробки або як сировину для переробки. У процесі виробництва утворяться стічні води і їхні опади, димові гази, теплові викиди і т.п.

Відходами споживання вважаються різного роду вироби, що комплектують деталі і матеріали, що по тим або інших причинах не придатні для подальшого використання. Ці відходи можна розділити на відходи промислового і побутового споживання. До першого відносяться, наприклад, металобрухт, що вийшов з ладу устаткування, вироби технічного призначення з гуми, пластмас, скла й ін. Побутовими відходами є харчові відходи, зношені вироби побутового призначення (одяг, взуття й ін.), різного роду використані вироби (упакування, скляний і інший види тари), побутові стічні води й ін.

Усі види відходів виробництва і споживання по можливості використання можна розділити, з одного боку, на вторинні матеріальні ресурси (BMP), що вже переробляються або переробка яких планується, і, з іншого боку, на відходи, що на даному етапі розвитку економіки переробляти недоцільно і які неминуче утворять безповоротні втрати.

Утилізовані відходи переробляються на місці їхнього утворення або на інших підприємствах, що мають відповідну технологію. Деякі неутилізрваеі відходи в силу втрати споживчих властивостей у даний час не можуть знайти застосування в сучасному виробництві. Ці відходи заховуються, якщо вони не представляють небезпеки для навколишнього середовища. У випадку небезпеки із санітарно-гігієнічної точки зору відходи можуть заховуватися тільки після попереднього знешкодження.

Інша класифікація була запропонована науково-дослідним і проектним інститутом Генплану Москви. Відповідно до цієї класифікації, ПВ по формах і видам поділяються на 13 груп [4]:

I — гальваношлами й опади, відходи реагентів і хімреактивів, що містять хром, нікель, мідь, кобальт, цинк, свинець, кислі і лужні відходи хімічних виробництв, речовини неорганічного характеру;

II- опади стічних вод, що включають у себе каналізаційні, водопроводні і, окремою підгрупою, нефтесодержащие промислові опади, що підрозділяються на локальних і очисних спорудженнях виробничих зон;

III — нафтовіходи і нафтошлами, легкозаймисті рідини, кубові залишки, відходи лакофарбової промисловості;