Реферат: Екологічно-гігієнічние обґрунтування регламентів безпечного застосування сучасних хімічних засобів захисту яблуневих садів
ДЕРЖАВНА УСТАНОВА „ІНСТИТУТ ГІГІЄНИ ТА МЕДИЧНОЇ ЕКОЛОГІЇ ім. О.М. МАРЗЄЄВА АМН УКРАЇНИ”
КОРШУН Ольга Михайлівна
УДК 614.7:632.95:634.11
ЕКОЛОГО-ГІГІЄНІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ РЕГЛАМЕНТІВ БЕЗПЕЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ СУЧАСНИХ ХІМІЧНИХ ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ ЯБЛУНЕВИХ САДІВ
14.02.01 – гігієната професійна патологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата біологічних наук
Київ – 2008
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Національному медичному університеті
імені О.О. Богомольця МОЗ України
Науковий керівник
доктор медичних наук, професор
Омельчук Сергій Тихонович,
Національний медичний університет
імені О.О. Богомольця МОЗ України,
професор кафедри гігієни та екології
Офіційні опоненти:
доктор біологічних наук, професор Томашевська Людмила Анатоліївна, Державна установа „Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва АМН України”, завідувачка лабораторії токсикологічних досліджень
доктор медичних наук, професор Маненко Алек Костянтинович, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, професор кафедри гігієни і профілактичної токсикології з курсом гігієни факультету післядипломної освіти
Захист відбудеться „ 20 „ _червня_ 2008 р. о _1000 _ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.604.01 при Державній установі „Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва АМН України”за адресою: 02094, м. Київ, вул. Попудренка, 50.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи „Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва АМН України”за адресою: м. Київ, вул. Попудренка, 50.
Автореферат розісланий „ 19 „ _травня_ 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
Б.Ю. Селезньов
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. За сучасного інтенсивного типу ведення садівництва невід’ємною складовою технології вирощування плодових культур є застосування пестицидів, які дотепер залишаються найбільш дієвими засобами захисту врожаю від шкідників та хвороб (Бродський В.А. та ін., 1998; Рябчинська Т.А., Марченко Г.Л., 2002; Колесова Д.А., Чмир П.Г., 2005). І хоча у світовій практиці щороку розширюється використання біологічних препаратів і безпестицидних технологій, в найближче десятиріччя людство не відмовиться від застосування хімічних засобів захисту рослин (ХЗЗР). Тенденції розширення асортименту дозволених до використання пестицидів зберігаються і в Україні (Проданчук М.Г. та ін., 2001), де на сьогодні лише для застосування в садах зареєстровано 106 пестицидів зарубіжного та вітчизняного виробництва, серед яких 62 – інсектициди та акарициди, 32 – фунгіциди та 12 – гербіциди (Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, 2006).
Одночасно з високою економічною ефективністю застосування хімічних засобів захисту плодових насаджень існує потенційна небезпека забруднення ними об’єктів навколишнього середовища, що створює загрозу як для здоров’я населення, так і для біоти в цілому (Гончарук Є.Г., 1995, 2003; Сердюк А.М., 1998, 2004; Трахтенберг І.М., 1998; Кундієв Ю.І. та ін., 2002; Чибураєв В.І. та ін., 2003; Черних А.М., 2003; Іванов А.В., Васильєв В.В., 2005). Тому вельми актуальною залишається проблема мінімізації можливих негативних наслідків застосування пестицидів, що потребує всебічного вивчення їх токсичності та поведінки в об’єктах довкілля, оцінки ризику їх шкідливої дії на організм людини та біоценози, розробки гігієнічних нормативів та регламентів їх безпечного використання, удосконалення аналітичних методів контролю (Проданчук М.Г., Спину Є.І., 2000, 2001; Ракитський В.М., 1999; Чміль В.Д., 2002; Онищенко Г.Г., 2003).
Одним з провідних стратегічних напрямків у вирішенні еколого-гігієнічних проблем, породжених застосуванням ХЗЗР, є пошук та впровадження в практику нових діючих речовин (д.р.) та препаратів на їх основі, які вигідно відрізняються від своїх попередників широким спектром і високою вибірковістю дії, високою ефективністю при низьких нормах витрат та кратності обробок, що поєднується з меншою токсичністю для хребетних тварин і людини, меншою стабільністю в навколишньому середовищі та щадною дією на корисну ентомофауну (Мельников М.М., 1993; Новожилов К.В., Сухорученко Г.І., 1995, 1997; Кондратенко П.В., Лошицький В.П., 2000; Онищенко Г.Г., 2003; Долженко В.І., 2004).
Останнім часом для застосування у яблуневих садах запропоновані інсектициди Актара 25 WG(д.р. тіаметоксам) та Рімон 10 (новалурон) і фунгіциди Флінт 50 (трифлоксистробін) та Стробі (крезоксим-метил). Зазначені препарати є представниками нових перспективних хімічних класів пестицидів: неонікотиноїдів (тіаметоксам), бензоїлфенілсечовин (новалурон) та стробілуринів (трифлоксистробін, крезоксим-метил). Крім того, в сучасних інтегрованих системах захисту плодових насаджень продовжується збільшення обсягів використання синтетичних піретроїдів та впровадження їх нових препаративних форм, зокрема Циперкіл 250 ЕС (циперметрин), Альфагард 100 (альфа-циперметрин), Ф’юрі (зета-циперметрин), Карате 050 ЕС, Карате Зеон СS(лямбда-цигалотрин) та Сумі-альфа (есфенвалерат).
Впровадження зазначених препаратів у практику хімічного захисту яблуневих садів потребує всебічного вивчення їх поведінки у агроценозах плодових насаджень різних регіонів України, оцінки їх екотоксикологічної небезпечності, визначення професійного ризику та розробки гігієнічних регламентів безпечного застосування в умовах агропромислового сектору та приватних підсобних господарств. До того ж препарати на основі нової д.р. новалурону раніше в Україні взагалі не застосовувались. Саме тому використанню у сільськогосподарській практиці інсектициду Рімон 10 повинна передувати його всебічна токсиколого-гігієнічна оцінка, наукове обґрунтування гігієнічних нормативів новалурону у повітрі робочої зони, об’єктах навколишнього середовища та харчових продуктах, розробка аналітичних методів визначення для контролю за залишковими кількостями.
--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--