Реферат: Екологічно-гігієнічние обґрунтування регламентів безпечного застосування сучасних хімічних засобів захисту яблуневих садів
0,007
0,009
н.д./0,01
н.д./0,01
н.д./0,01
Тіаметоксам
Тіаметоксам*
Сt =0,050´e-0,096 t
Сt =0,051´e-0,178 t
8,4
3,9
14
14
0,013
0,004
0,1/
0,1/
П р и м і т к и:
1. * – в умовах приватних підсобних господарств;
2. н.д. – не допускається.
Потенційний екотоксикологічний ризик використання пестицидів нового покоління на основі новалурону (1,20´10-4 ), тіаметоксаму (1,28´10-4 ), трифлоксистробіну (1,20´10-4 ) та крезоксим-метилу (1,60´10-4 ) у ґрунтово-кліматичних умовах Поліської, Лісостепової та Степової зон України є на 4 порядки нижчим, ніж у ДДТ, та на 1–3 порядки нижчим, ніж у хлор- і фосфорорганічних сполук, сим-триазинів, шестичленних гетероциклів та синтетичних піретроїдів першого та другого поколінь, зокрема лямбда-цигалотрину (1,18´10-3 ) та циперметрину (1,91´10-3 ).
Наукове обґрунтування гігієнічних нормативів новалурону в об’єктах навколишнього середовища та продукції садівництва. На основі регресійних залежностей значення гігієнічного нормативу від параметрів токсикометрії науково обґрунтовані величини ОБРВ новалурону у повітрі робочої зони – 1,0 мг/м3 та атмосферному повітрі – 0,01 мг/м3 .
Результати вивчення впливу новалурону на органолептичні показники якості води дозволили рекомендувати як порогову за органолептичною ознакою шкідливості концентрацію новалурону у воді на рівні 0,605 мг/дм3 (лімітуючий критерій – запах). Новалурон у концентраціях 0,6 та 1,0 мг/дм3 здатний інтенсифікувати процеси біохімічної потреби у кисні, спричиняти фазові зміни процесів нітрифікації азотовмісних органічних речовин, стимулювати розвиток сапрофітної водної мікрофлори, що може призвести до виникнення у воді стану анаеробіозу та зниження інтенсивності процесів самоочищення водойми (рис. 2). Як порогова за загальносанітарною ознакою шкідливості у воді рекомендована концентрація новалурону 0,06 мг/дм3 .
Керуючись методичними підходами до комплексного гігієнічного нормування пестицидів в об’єктах довкілля та враховуючи величину ДДД, була розрахована максимальна недіюча концентрація новалурону у воді за санітарно-токсикологічним показником шкідливості – 0,02 мг/дм3 . Це дозволило обґрунтувати ГДК новалурону у воді водойм господарсько-питного та культурно-побутового призначення на рівні 0,02 мг/дм3 за лімітуючою санітарно-токсикологічною ознакою шкідливості.
На підставі визначення залишкових кількостей новалурону та оцінки його впливу на органолептичні властивості продукції садівництва з урахуванням даних про його токсичність науково обґрунтовано величину МДР новалурону у яблуках та яблучному соку на рівні 0,1 мг/кг (див. табл. 1). Динаміка залишкових кількостей новалурону у плодах яблунь дозволила рекомендувати термін очікування до збирання урожаю – 20 діб після останньої обробки. Ймовірна концентрація новалурону у плодах яблунь на цей час, визначена на основі експоненціальної моделі процесу зникнення, становитиме 0,017 мг/кг, що на 1 порядок нижче за рекомендовану МДР.
У ґрунтово-кліматичних умовах Поліської та Лісостепової зон України новалурон є помірно стійким у ґрунті; період напіврозпаду становить 16,1−16,5 діб. На підставі регресійних моделей, що описують залежність гранично допустимої концентрації хімічної речовини у ґрунті від її нормативів у суміжних середовищах, встановлено величину ОДК новалурону у ґрунті на рівні 0,1 мг/кг.
Гігієнічна оцінка умов праці та професійного ризику при застосуванні досліджуваних пестицидів в яблуневих садах. При вивченні умов праці при використанні препаратів Актара 25 WG, Рімон 10, Циперкіл 250 ЕС, Альфагард 100, Ф’юрі, Флінт 50 і Стробі для обробки яблуневих садів шляхом вентиляторного обприскування в агропромисловому секторі та препаратів Рімон 10, Актара 25 WG, Карате Зеон СS, Флінт 50 і Стробі шляхом ранцевого обприскування в умовах приватного підсобного господарства встановлено, що концентрації д.р. у повітрі робочої зони заправника, тракториста або оператора ранцевого обприскувача, які при цьому реєструються, у 5–200 разів нижчі за затверджені гігієнічні нормативи в повітрі робочої зони. У повітрі в зоні можливого зносу досліджувані д.р. не були визначені.
Показано, що сумарний потенційний ризик шкідливого впливу д.р. на організм працюючих при комплексному надходженні через дихальні шляхи та шкіру, в тому числі й агравований, не перевищує 1, тобто є допустимим (табл. 2). Провідну роль у формуванні професійного ризику в умовах агропромислового сектора відіграє забруднення шкірних покривів, тоді як у операторів ранцевих обприскувачів ризики при перкутанному та інгаляційному надходженні були приблизно однакові.
Таблиця 2