Реферат: Експериментальні дослідження ефективності тіотриазоліну за умов доксорубіцинової кардіоміопатії
В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, що визначається експериментальним обґрунтуванням доцільності застосування тіотриазоліну для попередження розвитку кардіоміопатії, спричиненої цитостатиком доксорубіцином.
1. ДЛ50 доксорубіцину і натрію фториду при в/о введенні в експериментах на білих мишах становить 12,9 мг/кг і 51,5 мг/кг відповідно. Тіотриазолін при попередньому в/о введенні білим мишам у дозах 100 мг/кг; 150 мг/кг; 250 мг/кг дозозалежно зменшує гостру токсичність доксорубіцину – ДЛ50 = 23,5 мг/кг; ДЛ50 = 28,2 мг/кг; ДЛ50 = 35,7 мг/кг відповідно і натрію фториду – ДЛ50 = 61,8 мг/кг; ДЛ50 = 72,1 мг/кг; ДЛ50 = 118,4 мг/кг відповідно.
2. Доксорубіцин при в/о введенні кролям в дозі 3 мг/кг маси один раз на тиждень протягом 4-х тижнів порушує скоротливу активність міокарда, про що свідчить вірогідне падіння максимального тиску у лівому шлуночку на 20,5%, а також робочого індексу лівого шлуночка та робочого ударного індексу лівого шлуночка на 29,0% і 26,5% відповідно. Меншою мірою такі зміни стосуються показників центральної гемодинаміки: серцевого індексу, систолічного індексу, хвилинного об’єму крові, загального периферичного опору, системного артеріального тиску. Тіотриазолін при курсовому введенні в дозі 125 мг/кг в/м щоденно протягом вказаного терміну запобігає виникненню порушень показників кардіо- і системної гемодинаміки.
3. Натрію фторид в гострому експерименті на кролях (в/в введення натрію фториду в дозі 10 мг/кг) значно змінює показники, які характеризують насосну функцію серця. Так, вірогідно знижуються максимальний тиск у лівому шлуночку на 29,4%, ударний об’ємі крові – на 22,5%, робочий ударний індекс лівого шлуночка – на 20,0%, робочий індекс лівого шлуночка – на 19,0%. Виявляються зміни показників центральної гемодинаміки – хвилинний об’єм крові зменшується на 23,0%, серцевий індекс – на 23,0%, систолічний індекс – на 24,0%. Тіотриазолін при гострій фторидній інтоксикації не проявляє достовірний кардіопротекторний вплив і не запобігає виникненню порушень показників діяльності серця та стану гемодинаміки.
4. Експериментальними дослідженнями встановлена властивість тіотриазоліну нормалізувати процеси енергетичного обміну при доксорубіциновій кардіоміопатії. На фоні застосування тіотриазоліну істотно корегується дисбаланс у системі аденілових нуклеотидів (АТФ–АДФ–АМФ), знижується швидкість витрати АТФ, що попереджає швидке виснаження енергетичних депо клітини.
5. Доксорубіцин в міокарді і печінці щурів активізує ліпопероксидацію. Вірогідно зростає інтенсивність як спонтанного неініційованого ПОЛ, так і ферментативнозалежного ліпопереокислення, а також зменшується активність ферментів антиоксидантного захисту – каталази, супероксиддисмутази. Тіотриазолін виявляє виражений антиоксидантний ефект, відновлює збалансовані зв’язки між оксидантною та ан