Реферат: Фізична реабілітація при гіпертонічній хворобі

Щадний руховий режим. Задачі: нормалізація артеріального тиску; підвищення функціональних можливостей кардіореспіраторної системи; активізація обмінних процесів в організмі; зміцнення серцевого м'яза. Засоби фізичної реабілітації: ЛФК, заняття на тренажерах, дозована ходьба, масаж, фізіотерапевтичні процедури.

Заняття ЛГ проводяться груповим способом в положеннях сидячи і стоячи, призначаються вправи для крупних і середніх м'язових груп, темп повільний і середній. Співвідношення до дихальних — 3:1, число повторень 4—6 разів. В заняття також включаються вправи на розслаблення, рівновагу, координацію рухів. Тривалість заняття — 20—25 хв. Уранішня гігієнічна гімнастика повинна проводитися весь період занять, включаючи 10—12 вправ, які повинні періодично мінятися.

За наявності тренажерів заняття на них найбільш підходять для хворих з ГХ: велотренажер, доріжка, що біжить (темп повільний); крокуючий тренажер. При цьому АТ не повинне перевищувати 180/110мм рт. ст., а ЧСС — 110— 120 уд/хв. Широко використовується дозована ходьба, починаючи з 2—3-м днем — відстань 1—2 км при темпі 80—90 кроків/хв.

Лікувальний масаж: масаж паравертебральних сегментів голови, шиї і комірної зони, тривалість — 10—15 хв, курс лікування — 20 процедур. Корисні загальні повітряні ванни при температурі 18—19 ⁰ С від 15 до 25 хв, купання у відкритих водоймищах при температурі води не нижче 18—19 °С, тривалістю до 20 мін. З фізіотерапевтичних процедур: електросон, сірководневі, йодо-бромисті і радонові ванни, ультрафіолетове опромінювання.

Щадно-тренуючий режим. Задачі: подальша нормалізація АТ; активізація обмінних процесів; зміцнення і тренування серцевого м'яза; підвищення адаптації серцево-судинної системи до фізичних навантажень; підготовка до побутових і професійних фізичних навантажень.

Заняття ЛГ більш інтенсивне, більш тривале — до 30—40 хв, в основному стоячи, для відпочинку — сидячи. При виконанні фізичних вправ беруть участь всі м'язові групи. Амплітуда рухів максимально можлива. В заняття включаються нахили і повороти тулуба, голови, вправи на координацію рухів, загальнорозвиваючі дихальні вправи. Співвідношення ОРУ до ДУ 4:1. Додатково вводяться вправи з тими, що обтяжили (гантелі — від 0,5 до 1 кг, медицинболи — до 2 кг).

Засоби фізичної реабілітації ті ж, що і в щадному режимі, але інтенсивність навантаження і її об'єм зростають. Так, дистанція дозованої ходьби збільшується до 3 км. Вводиться дозований біг «підтюпцем» починаючи з 30 до 60-метрових відрізків, який чергує з ходьбою. Час повітряних процедур подовжується до 1,5 г, а купань — до 40 хв. Також проводяться заняття на тренажерах, сеанси масажу і фізіопроцедури.

Тренуючий руховий режим. Задачі: тренування серцево-судинної і дихальної систем; підвищення фізичної працездатності і витривалості хворого; розширення функціональних можливостей кардіореспираторної системи; адаптація організму до побутових і трудових навантажень; досягнення максимальної індивідуальної фізичної активності.

На заняттях ЛГ застосовуються різні початкові положення, амплітуда рухів максимальна, темп середній, кількість повторень вправ 8—10 разів, КРИЧУ до ДУ — 4:1, тривалість занять — 40—60 хв. Для того, що обтяжив застосовуються гантелі — від 1,5 до 3 кг, медицинболи — до 3 кг. Широко використовуються вправи на координацію рухів, рівновагу, тренування вестибулярного апарату, дихальні вправи. Застосовуються окремі елементи спортивних ігор: кидки, передачі м'яча, гра через сітку, але необхідно пам'ятати про емоційний характер ігор і їх вплив на організм і, отже, про строгий контроль і дозування.

Дистанція ходьби збільшується послідовно в межах від 4 до 8 км, темп складає 4 км/годину. Дозований біг на відстань 1—2 км із швидкістю 5 км/г. Тривалість повітряних процедур — 2 г, купання і плавання — 1 г. Влітку рекомендуються прогулянки на велосипеді, взимку — на лижах.

Санаторно-курортне лікування відрізняється більш сприятливими умовами для ефективного застосування найрізноманітніших лікувальних дій (фізіотерапія, ЛФК, теренкур, аутогенне тренування, дієтотерапія і ін.).

Хворі на гіпертонічну хворобу II стадії доброякісної течії без частих гіпертонічних кризів і при недостатності кровообігу не вище I стадії можуть лікуватися в тих же санаторіях, що і хворі ГХ I стадії. Хворим ГХ III стадії санаторно-курортне лікування протипоказано. Якнайкращі віддалені результати відновлення і значне підвищення працездатності наголошуються звичайно у хворих на гіпертонічну хворобу, що лікувалися на курортах і санаторіях, розташованих в зонах, мало відмінних по кліматичній характеристиці від місця проживання. Оптимальною порою року для напряму хворих ГХ на санаторно-курортне лікування є весна, літо і осінь. Якщо у хворого діагностована ГХ I, II стадії, то лікування в санаторії починають з медикаментозної терапії і лише при зниженні артеріального тиску використовують фізичні методи лікування. Бальнеотерапія при гіпертонічній хворобі I, II стадії може поєднуватися з ЛФК, масажем, електросном. Широко використовується фізіотерапія, водолікування і ін. Під впливом фізичних чинників зменшується нервово-психічна напруга, поліпшується функціональний стан ЦНС, сприяючи зниженню тонусу артеріол, підвищенню кровопостачання органів і обмінних процесів в тканинах. Важливу роль в комплексному санаторно-курортному лікуванні грають водні процедури.

Серед інших форм кліматотерапії заслуговують уваги аеро- і геліотерапія, що роблять специфічний вплив на організм. В атмосферному повітрі курортів міститься значна кількість фітонцидів і інших летючих речовин рослинного походження, легких аероіонів, які підвищують окисляючі властивості кисню. У зв'язку з цим сон зовні приміщення знімає перезбуджування нервової системи, нормалізує функцію парасимпатичного і симпатичного її відділів. Геліотерапія приводить до вираженої зміни фізико-хімічних процесів в тканинах, прискорює кровообіг в капілярах, впливає на утворення вітамінів.

Важливу роль в нормалізації порушених функцій у хворих ГХ грає електросон, викликаючи охоронну захисну реакцію, обумовлюючи стан, аналогічний природному сну. Він сприяє пом'якшенню проявів функціональної патології (зменшує безсоння), знижує артеріальний тиск, покращує кіркову нейродинаміку і обмінні процеси.

Практично на всіх курортах хворим ГХ призначають певний комплекс фізичних вправ. Особливо ефективна ЛФК, що проводиться на відкритому повітрі. Вплив кліматичних чинників, живописний пейзаж місцевості, органічно зливаючись з безпосередньою дією гімнастичних вправ, дозволяє досягти позитивного результату. У хворих ГХ в процесі занять збільшується сила і рухливість нервових процесів, поліпшується загальний тонус організму, зменшується збудливість, усуваються невротичні прояви. В умовах курорту ЛФК направлена також на залучення хворих ГХ до рухомого способу життя, навчання їх різним гімнастичним вправам, які вони можуть виконувати і в домашніх умовах. Виразний позитивний ефект спостерігається при тривалому і систематичному застосуванні ЛФК, особливо в амбулаторних умовах. Санаторно-курортне лікування дозволяє значно поліпшити загальний стан хворих ГХ, знизити артеріальний тиск і створити благополучний фон для подальшої терапії в умовах поліклініки.

2.3 Комплекс вправ при ГХ

Вправи 1-го етапу:

Індивідуальне положення сидячи, голова нерухома.

Рухи очима вгору, вниз, вліво, управо.

Узяти в руку невеликий предмет, відвести на відстань 90 см від очей. Наближаючи кульку до себе до 30 см, очима стежити за його наближенням.

Вправи 2-го етапу.

І.П. стоячи, ноги на ширині плечей.

Обертальні рухи голови вліво і управо.

Покласти на підлогу який-небудь предмет (м'яч). Підняти предмет, дивлячись прямо вгору.

Нахилитися вперед. Передача предмету (м'яча) з однієї руки в іншу під колінами.

Вправи 3-го етапу.

І.П. стоячи, ноги на ширині плечей. Руки на поясі.

Відкривати і закривати очі.

Повороти в ліву і праву сторони.

Вправи 4-го етапу ( з партнером).