Реферат: Флотація на фондовому ринку
Номінальна ціна визначається слідуючою формулою:
РН = Ук : К
Ук - уставний капітал акціонерного товариства;
К - кількість випущених акцій.
Номінальна ціна являється базою для визначення емісійної і ринкової ціни, а також розміру дивіденду. Ціна, за якою інвестори можуть придбати акції називається ціною придбання. Якщо акція купується у емітента, тоді ціна придбання являється емісійною ціною. Якщо купується акція на біржовому та небіржовому ринку, то ціна придбання являється ринковою ціною. Ринкова ціна складається з урахуванням співвідношення попиту і пропозиції на акції відповідного класу. Ціну пропозиції установлює продавець, ціну попиту покупець. Різниця між цими цінами утворює маржу (спред).
С = Рmin проп - Р max попиту
Рmin проп - ціна пропозиції мінімальна;
Рmax попиту - ціна попиту максимальна.
Ліквідність акції визначається такою формулою :
|
|
Р max попиту
Найбільш ліквідними являються акції, в яких дане відношення доходить до 3 % . Ринкова ціна акції, в розрахунку на 100 грошових одиниць номіналу, називається курсом акції.
Кр = Рр : Рн х 100 %
Дохідність акції визначається двома факторами:
- Отриманням частини розподіленого прибутку акціонерного товариства, тобто дивідендом.
- Можливості продажу акцій на фондовій біржі за ціною більше ніж ціна придбання.
Дивіденд - це доля розподіленого прибутку акціонерного товариства, яка припадає на одну акцію. Він може задаватися в відсотках чи в грошових одиницях. Дивіденд в абсолютному виразі називається дивідендним доходом, і визначається:
Уд = Ід - Р н
Ід - ставка дивіденда .
Відношення дивідендного доходу до ціни придбання акції визначають її поточну дохідність .
R = Ід : Р прид.
Дохідність характеризує скільки гривень доходу отримано акціонером на кожну інвестовану гривню. Основним джерелом виплати дивідендів являється чистий прибуток акціонерного товариства, який зістається в його розпорядженні після сплати податків, процентів за банківський кредит, виплат по облігаціям, привілейованим акціям, відрахувань на розвиток виробництва, соціальний розвиток, заохочення, формування резервного фонду. Ринкова ціна на акцію складається в результаті попиту і пропозиції певний клас акцій, але при цьому великий вплив на ринкову ціну робить стан економіки країни. Економічний спад спонукає інвесторів вкладати гроші не в банк, а в реальний товар, в тому числі і в цінні папери. В такий період курси акцій акціонерних товариств, випускаючих продукцію, підіймається і суттєво відрізняються від номінальної ціни.
Облігація - цінний папір, який засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента, якщо інше не передбачено умовами випуску. Класифікацію облігацій за різними признаками відобразимо на схемі 3.
Схема 3. Класифікація облігацій за ознаками.
Орієнтиром для визначення доходу облігацій, так як і для акцій являється номінальна ціна паперу, фіксуюча на бланку :
Р нІ = З І : К І , де
ЗІ - сума позики, яка приходиться на всі боргові зобов’язання певного достоїнства;
КІ - кількість емітованих паперів певного достоїнства.
Як правило облігація випускається з високою номінальною ціною, і цим відрізняється від акцій. Ціна первинного розміщення первинних зобов’язань (емісійна ціна) може бути менше, більше або рівна ціні номінальній . Якщо Ре > Рп , то ціна з премією. Якщо,
Ре < Рп , то ціна називається з дисконтом (чи зі скидкою). Ціна, за якою облігація продається на вторинному ринку цінних паперів, називається ринковою або курсовою .
Курс облігації :
К Р = РР : Р н х 100 %
Інвестор купує боргове зобов’язання по ціні придбання: Р ем. та РРин . , а покриває, як правило, по Рном . Дохідність облігації визначається двома факторами:
- винагорода за представлений емітенту займу (купонні виплати);
- різницею між ціною покриття і придбання цінних паперів.
Купонні виплати проводять щорічно (іноді раз в квартал чи в півріччя) і визначають слідуючим чином: