Реферат: Формування банками України обов язкових резервів

Спеціальність 6105 – «Банківська справа» денна форма навчання Курс 4 , академгрупа 5

Реферат

з дисципліни «Банківська справа»

на тему:

«Формування банками України обов’язкових резервів»

студента Бублика Дмитра Валерійовича

Науковий керівник: доцент, канд.екон.наук І.Б. Івасів

Київ 2009

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………….2

1. Сутність обов’язкових резервів……………………………………………3

2. Порядок виконання та контроль за дотриманням банками вимог обов'язкового резервування ………………………………………………..5

3. Еволюція порядку обов’язкових резервних вимог в Україні……………………………………………………………………….9

Висновки………………………………………………………………………..13

Список використаної літератури………………………………………………14

ВСТУП

В Україні в умовах мінливості економічних процесів Національний банк поступово освоює методи регулювання грошового ринку, що притаманні ринковій економіці. У перші роки свого функціонування, коли ринок державних цінних паперів тільки формувався, процентні ставки центрального банку у зв'язку з інфляцією були від'ємними і не могли мати регулятивного впливу, а редисконтні операції банк не міг здійснювати, тому що вексельний обіг був не розвинутий в Україні, Національному банку доводилося робити основний акцент у грошово-кредитному регулюванні на політику резервних вимог.

Політика обов'язкових резервних вимог використовується центральними банками як засіб антициклічної або антиінфляційної політики. Резервні вимоги, звичайно, насамперед пов'язані з показниками грошової маси, і їхня взаємодія з іншими макроекономічними показниками відбувається через трансмісійний механізм впливу змін грошової пропозиції на реальний сектор економіки - на ринок інвестицій, рівень цін тощо. Враховуючи такі властивості резервних вимог, центральний банк із метою стимулювання, наприклад, інвестиційної активності проводить політику, спрямовану на зниження норм резервних вимог, а тимчасове збільшення норми обов'язкового резервування за певних умов спричинює зниження інфляційного тиску, сприяє стабільності курсу національної валюти.
Резервні вимоги використовуються центральними банками як інструмент регулювання банківської ліквідності.

Одним із показників, що характеризує ліквідність, є залишки коштів (резервів) на рахунках комерційних банків у центральному банку. Регулюючи стан банківських рахунків, центральний банк своїми діями намагається підтримувати оптимальну суму коштів на цих рахунках. Він вилучає надлишкові або надає додаткові резерви, використовуючи різні засоби монетарної політики.

1. СУТНІСТЬ ОБОВ’ЯЗКОВИХ РЕЗЕРВІВ

Обов'язкові резервні вимоги вперше були застосовані у Сполучених Штатах Америки. Створена у 1913 р. Федеральна резервна система передбачала, що банки резервують частину залучених коштів (депозитів) у встановленій нормі на рахунках у федеральних резервних банках. Спочатку обов'язкове резервування мало досить вузьку мету – формування страхового фонду для виплати депозитів. Ураховуючи функціональне призначення резервних вимог, Рада керуючих Федеральною резервною системою не змінювала норму обов'язкового резервування до середини 30-х років. Зі створенням у різних країнах розвинутої системи страхування (гарантування) депозитів страхова функція обов'язкових резервних вимог поступово втрачає своє значення.

Сучасне ж трактування обов'язкових резервних вимог передбачає їх використання центральними банками у кількох напрямах, в залежності від мети формування обов’язкових резервів, якою є:

o регулювання грошової маси в обігу;

o забезпечення своєчасності здійснення платежів за вимогами клієнтів;

o підтримання ліквідності комерційного банку.

Це відповідно закріплено законодавцем у нормативно-правових актах, зокрема в положенні «Про порядок формування обов'язкових резервів для банків України» зазначено, що «…Національний банк використовує нормативи обов'язкового резервування як один із монетарних інструментів для регулювання обсягів грошової маси в обігу та управління
грошово-кредитним ринком».

Щодо системи обов’язкового резервування як інструменту регулювання ліквідності банків слід зазначити, що вона є одна з найсуперечливіших проблем у діяльності центральних банків. З одного боку, існування механізму резервування знижує загальний ризик банківської системи і є необхідним елементом макроекономічного регулювання грошової маси.

З іншого боку, така система має істотні недоліки. Значна частина кредитних ресурсів вилучається з банківського, а зрештою і з виробничого сектора. Резервування залучених коштів збільшує їх вартість, що змушує банки встановлювати підвищені вимоги до дохідності активних операцій.

Отже, у найпростішому своєму трактування обов’язкові резерви — це певна сума активів, які комерційний банк згідно з чинним законодавством зобов’язаний зберігати в центральному банку. Роль резервів можуть виконувати лише певні види активів, зокрема, кошти на коррахунку в центральному банку та готівкові кошти в касі комерційного банку.

Обсяг обов’язкових резервів визначається нормами резервування, які встановлює центральний банк, та структурою і обсягом депозитних зобов’язань кожного банку. Як правило, законодавством країни регулюються верхня і нижня межі резервних вимог, у діапазоні яких центральний банк фіксує фактично діючі норми резервування згідно зі станом кредитного ринку та завданнями поточної грошової політики.

Відповідно в Законі України «Про Національний банк України» зазначено, що «…Національний банк встановлює банкам норматив обов'язкового резервування коштів. При цьому:

1) норматив обов'язкового резервування встановлюється єдиним для банків в процентному відношенні до загальної суми залучених банком коштів в національній та іноземній валюті;

2) для різних видів зобов'язань можуть встановлюватися різні нормативи обов'язкового резервування;

3) рішення про підвищення нормативу обов'язкового резервування набирає чинності не раніше ніж через 10 днів після його опублікування».

Отже, резервуванню підлягають кошти, які обліковуються на поточних, вкладних (депозитних) рахунках юридичних та фізичних осіб, а також залучені кошти, що належать юридичним і фізичним особам та відображені в балансі банку на інших рахунках бухгалтерського обліку виходячи із встановлених нормативів обов'язкового резервування у цілому за зведеним балансом банку – юридичної особи з урахуванням усіх філій, за винятком філій банків, створених на території інших держав, що формують обов'язкові резерви відповідно до вимог, визначених чинним законодавством держави за місцезнаходженням філії.

2. Порядок виконання та контроль за дотриманням банками вимог обов'язкового резервування

Обов'язковому резервуванню підлягають усі залучені
банком кошти, за винятком коштів, залучених від банків-резидентів,
міжнародних фінансових організацій, а також коштів, залучених на
умовах субординованого боргу.

Формування та зберігання банками коштів обов'язкових резервів здійснюється в грошовій одиниці України на кореспондентському рахунку банку в Національному банку або на окремому рахунку в Національному банку.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--