Реферат: Формування і функціонування корпоративних структур в економіці регіону
Зміна складу
Ради директорів
х
-
х
-
Твердження
винагороди членам Ради директорів
х
-
х
-
Призначення
аудиторів
Твердження
дивідендів
Реєстрація
акцій
на
пред'явника
реєстрація на
пред'явника
Повідомлення про щорічні збори
акціонерів
30 днів
30 днів
30 днів
45 днів
Зведення про осіб, призначених у Раду
ім'я, вид
діяльності,
кількість акцій,
інші обов’язки
ім'я, вид
діяльності,
інші обов’язки
ім'я, вид
діяльності,
кількість акцій
ім'я, вид
діяльності
Скликати
позачергові збори
10%
10%
10%
10%
Подавати на
розгляд пропозиції
1 акція
5%
1 акція чи
акції =DM1млн.
1 акція
Загальною рисою є порядок створення компаній. У США, Німеччині і Японії перед створенням корпорації (акціонерного товариства) засновники розробляють бізнес-план. Українська модель не передбачає відповідальність засновників у процесі створення акціонерних товариств. Засновники не розробляють бізнес-плани перед створенням акціонерного товариства і стратегію його діяльності, не володіють інформацією про ринки продукції і про можливості майбутніх споживачів у придбанні їхньої продукції. Запропоновано розробляти бізнес-плани для корпоративних структур, які створюються.
На відміну від розвинутих моделей корпоративного управління, в Україні законодавчо не закріплена провідна роль у корпоративному управлінні спостережної ради. Ведучим у корпоративному управлінні акціонерного товариства на практиці є правління, а не спостережна рада, що створює основу для зловживання з боку правління своїми повноваженнями. Пропонується посилити роль спостережної ради.
На початку 90-х років ХХ століття американський корпоративний сектор, а потім і корпоративний сектор інших країн, пережив широкомасштабну трансформацію. Головним і єдиним напрямком діяльності компаній стає одержання прибутку – зараз, негайно, за будь-яку ціну. Усе, що не здатно приносити прибуток у даний момент, з'являється зайвим і негайно відривається. Ці нововведення в корпоративному управлінні, апробовані в американських корпораціях, дали великий економічний ефект. Встановлено, що американська модель усе більш поширюється в інших країнах світового співтовариства, як найефективніша. Вона є найбільш демократичною і прогресивною. Однак заслуговують на увагу окремі елементи корпоративного управління й інших країн. Так, у німецькій моделі становить інтерес участь банків в управлінні корпораціями, у японській моделі – участь держави. На регіональному рівні заслуговує інтерес формування корпорацій у штаті “Делауер” (США). З огляду на конкретні історичні, економічні, політичні, соціальні, культурні особливості країни і регіонів, рекомендовано використовувати досвід зарубіжних країн при формуванні вітчизняної моделі корпоративного управління.
Розділ 3. Підвищення ефективності функціонування корпоративних структур в економіці регіону . Розглянуто державне і корпоративне управління в економіці регіону і країни, шляхи його удосконалення. Визначено роль великих корпоративних структур і їхнє соціально-економічне значення в економіці регіону. Визначено роль акціонерного капіталу, його вплив на корпоративне управління, пропоновано подальші шляхи їх розвитку.
У підрозділі 3.1. “Державне і корпоративне управління в економіці регіону” проаналізовано систему управління державними корпоративними правами в регіоні в сучасних умовах. Актуальним це питання є для Донецького регіону, де функціонують великі акціонерні товариства різних типів, з різною часткою державної власності. Управління державними корпоративними правами можуть передаватися регіональній владі. У Донецькій області повноваження по управлінню державними корпоративними правами передані по 30 відкритих акціонерних товариств. Очікується, що кількість таких підприємств збільшиться до 50. Керує корпоративними правами уповноважена особа, яка призначається державними органами управління. В роботі розглянуто права, обов'язки уповноваженої керуючої особи, виявлено, що вона не має достатніх повноважень по управлінню. Запропоновано розширити права, обов'язки і відповідальність уповноваженої керуючої особи і зафіксувати це законодавчо.
Проаналізовано роботу державних відкритих акціонерних товариств (ДВАТ) у Донецькому регіоні, якими представлена ціла галузь – вугільна промисловість. ДВАТ в основному працюють неефективно, що є однією з актуальних проблем для Донецького регіону.
У табл. 2 представлені показники роботи державних відкритих акціонерних товариств Донецької області, що входять у список 100 найбільших промислових підприємств регіону.
Таблиця 2. Показники роботи найбільших державних відкритих
акціонерних товариств Донецької області
(складено по рейтингу “Донбас-100”)
№ п/п | Найменування | Місце у рейтингу | Доход від реалізації, млн.грн. | Прибуток (збиток), млн.грн. | Знос основних фондів,% |
| 1 | ДВАТ “Ш/У Донбас” | 34 | 125,5 | 0,5 | 46,3 |
| 2 | ДП “Шахта ім. Стаханова” | 35 | 120,9 | -15,4 | 18,3 |
| 3 | ДВАТ “Шахта Южно-Донбаська-1” | 36 | 120 | 6,8 | 35,1 |
| 4 | ДВАТ “Шахта “Южно-Донбаська-3” | 38 | 107,2 | 5,3 | 14,9 |
| 5 | ВАТ “ДП “Шахта “Добропільська” | 42 | 95,3 | 8,8 | 18,3 |
| 6 | ДВАТ “ДП “Шахта “Новодонецька” | 44 | 89,4 | -17,4 | 10,8 |
| 7 | ДВАТ “Шахта “Трудівська” | 48 | 84,4 | 9,5 | 29,6 |
| 8 | ДВАТ “ДП “Шахта “Білозерська” | 50 | 81,2 | 2,3 | 5,6 |
| 9 | ДВАТ “Шахта “Жданівська” | 59 | 66,9 | 12 | 4,9 |
| 10 | ДВАТ “ДП “Шахта “Алмазна” | 60 | 66,4 | 4,8 | 21,8 |
| 11 | ДВАТ “Шахта ім. Кірова” | 62 | 62,2 | -10,2 | 14,9 |
| 12 | ДВАТ “Шахта ім. Скочинського” | 71 | 51,5 | -11,8 | 18,5 |
| 13 | ДП “Шахта Центральна” | 77 | 48,8 | -10 | 67,9 |
| 14 | ДВАТ “Шахта “Холодна Балка” | 79 | 47,3 | -4,5 | 40,9 |
| 15 | ДВАТ “ДП “Шахта “Росія” | 83 | 45,7 | -6,1 | 17,8 |
| 16 | ДВАТ “ДП “Шахта “Піонер” | 87 | 42,3 | -2,3 | 9,9 |
| 17 | ДП “Шахта ім. Леніна” ВО “Артемвугілля” | 89 | 40,1 | -9,4 | 37,5 |
| 18 | ДВАТ “Шахта “Октябрський Рудник” | 93 | 38,6 | -6,7 | 20,9 |
| 19 | ДВАТ “Шахта ім. Челюскінців” | 98 | 36,1 | -5,4 | 35,2 |
| 20 | ДВАТ “ДП “Ш/У Шахтарське-Глибоке” | 100 | 35 | -20,1 | 19,6 |
Встановлено, що на ефективність роботи вугільних підприємств впливає не тільки знос основних фондів, але й не відповідні сучасним методам управління менеджмент і маркетинг, а також відсутність висококваліфікованих управлінських кадрів. На тих підприємствах, де маркетинг не відповідає сучасним вимогам, або зовсім відсутній, його роботу виконують посередники. Реалізуючи вугілля через посередників, шахти недоодержують 400-600 млн.грн. у рік. Запропоновано шляхи удосконалення управління ДВАТ і методи підготовки сучасних фахівців.
В останнє десятиліття обговорення проблем корпоративного управління, як у розвинутих, так і в країнах, що розвиваються, помітно активізувалося у зв'язку із створенням зони євро і скасування маси обмежень на вільний перелив капіталу не тільки в Європі, але й у Латинській Америці. Ці й інші обставини представляють нові вимоги до корпоративного управління.
У роботі розглянуто задачі корпоративного управління, роль держави, як великого корпоративного власника. Зроблено узагальнення понять корпоративного управління. Рекомендовано використовувати в діяльності акціонерних товариств принципи корпоративного управління, пропоновані Організацією Економічного Співробітництва і Розвитку.
У підрозділі 3.2. “Формування великих корпоративних структур як необхідна умова соціально-економічного розвитку Донецького регіону” розкрито роль великих корпоративних структур, їх місце, значення і перспективи розвитку. Важливою особливістю Донецького регіону є те, що в ньому переважають великі корпоративні структури, діяльність яких впливає на хід соціально-економічних процесів. Виявлено, що, єдиного параметра визначення великої корпоративної структури (великого підприємства) в Україні немає. Відповідно до Господарського кодексу України, визначення “велике підприємство” не завжди відповідає трактуванню великого підприємства різних організаційно-правових форм господарювання. Автором розроблено рекомендації єдиного параметра визначення великого підприємства (великої корпоративної структури). Запропоновано внести доповнення в Господарський кодекс України щодо визначення великого підприємства.
Встановлено, що формування великих корпоративних структур здійснюється двома способами: шляхом приватизації державного майна і на основі приватного капіталу. У Донецькому регіоні функціонують підприємства усіх форм власності. В області зареєстровано 8738 приватизованих підприємств, з яких 912 є великими корпоративними суб'єктами (акціонерними товариствами відкритого чи закритого типу). У промисловості регіону функціонує 838підприємств, з яких – 613 є недержавними, що складає 73,1%. Серед підприємств корпоративного сектора економіки швидкими темпами розвиваються корпорації, створені не в процесі приватизації державного майна.