Реферат: Формування і функціонування корпоративних структур в економіці регіону
Досліджено також світовий досвід по формуванню великих корпоративних структур. Встановлено, що їхня роль щорічно зростає. Створюються нові форми господарювання, такі як транснаціональні корпорації. На їх частку приходиться понад ¼ світового валового продукту. Річний оборот цих компаній складає близько 6 трлн. доларів. Держава всіляко сприяє їхньому становленню, і особливо тим структурам, що виходять на міжнародний ринок.
Українська промислова політика часом йде не в руслі світових економічних тенденцій. Дроблення великих цілісних виробничих комплексів в процесі приватизації є недоцільним, бо тільки великі корпоративні структури є найбільш стійкими до економічних потрясінь. Це шлях до дрібнотоварного виробництва і крок назад від світових тенденцій. Запропоновано законодавчо заборонити дроблення великих цілісних виробничих комплексів, а формувати великі корпоративні структури методом злиття і обміном акціями.
Перехід до ринкового господарювання в регіоні ускладнився комплексом специфічних для області соціальних проблем. Встановлено, що в регіоні вирішити соціальні проблеми, що нагромадилися, можливо тільки в сфері матеріального виробництва, і, в першу чергу, ефективним функціонуванням великих корпоративних структур, тому що від їхнього стану залежить і поповнення бюджету, і забезпечення зайнятості населення. Сприяти соціально-економічному розвитку регіону покликана Програма “Донецька область – 2010”.
У підрозділі 3.3. “Модифікація структури акціонерного капіталу – шлях до підвищення ефективності функціонування акціонерних товариств” проаналізовано сучасний стан акціонерної власності, її вплив на корпоративне управління, розглянуто шляхи подальшого їх розвитку. На ефективне функціонування корпоративних структур великий вплив становлять методи корпоративного управління. Основним чинником ефективності управління є структура акціонерного капіталу. Розглянуто структуру акціонерного капіталу в розвинутих країнах і його вплив на ефективне функціонування корпоративних структур. Встановлено, що в другій половині ХХ століття в розвинутих країнах відбулася модифікація акціонерного капіталу при сприянні держави. Становлення моделі корпоративного управління в зарубіжних країнах відбувалося за принципом деякого “консенсусу” між державою, бізнесом і організованою в профспілки робочою силою. У той час власники капіталу зрозуміли, що дійти згоди між працею і капіталом через виплату заробітної плати робітнику неможливо. Необхідно поділятися з робітниками капіталом. Був знайдений і механізм – через продаж акцій робітникам. Робітники-власники акцій ставали співвласниками не тільки капіталу, але й прибутку. Таким чином, між працею і капіталом був знайдений консенсус. Державі такий варіант також вигідний, тому що вона зацікавлена в соціальному благополуччі громадян і в їхньому спокої. Держава через законодавчі акти всіляко сприяла і заохочувала такий розподіл капіталу.
У США для залучення робітників в акціонерний рух була розроблена Програма ESOP (програма розвитку акціонерної власності робітників та службовців). Отримані акції робітники передають у довірче управління пенсійним фондам, що представляють їхні інтереси і здійснюють контроль над управлінням корпорації. Програма ESOP використовується у понад 70 країнах світу, крім того, вона знайшла широке застосування, як метод приватизації, в Польщі, Угорщині, Чехії, Словаччині й інших країнах.
Для структури акціонерної власності в Україні (рис.1) і Донецькому регіоні (рис.2) характерне те, що акції “розпилені” серед робітників. Робітники не можуть орієнтуватися в тонкостях управління акціонерним товариством. Повновладним хазяїном є адміністрація, що володіє набагато меншим пакетом акцій, чим робітники. Безконтрольність діяльності адміністрації (правління) приводить до зловживань, корупції, зниженню ефективності функціонування акціонерного товариства, банкрутству.
Рис. 1. Структура акціонерної власності в Україні
Рис. 2. Структура акціонерної власності в Донецькому регіоні
(на момент реєстрації ВАТ)
Пропонується модифікувати акціонерну власність шляхом передачі акцій робітників у довірче управління пенсійним фондам з метою підвищення ефективності функціонування акціонерних товариств.
Науково обґрунтовані пропозиції і рекомендації з удосконалення функціонування корпоративних структур в регіонах України дадуть можливість зробити крок уперед у розвитку корпоративного руху.
ВИСНОВКИ
Проведене дослідження теоретичних, методичних і прикладних положень щодо формування і функціонування корпоративних структур в економіці регіону дозволило одержати елементи теоретичного, практичного і наукового характеру. Основні з них полягають у наступному:
1. У результаті проведеного аналізу теоретичних основ формування корпоративних структур в економіці регіону, встановлено, що: а) в сучасній науковій економічній літературі відсутнє єдине поняття “регіон” і “регіональна економіка”. Запропоновано авторське визначення поняттю “регіон” і “регіональна економіка”, їхній взаємозв'язок і взаємозумовленість у контексті забезпечення розширеного відтворення; б) складовою частиною корпоративної структури є акціонерне товариство, акціонерна компанія і корпорація. Проаналізовано їхню подібність і розходження, встановлено, що, відповідно до українського законодавства, їх можна трактувати як синоніми; в) зроблено класифікацію підприємств по організаційно-правових формах господарювання в Донецькому регіоні й Україні на базі статистичних даних і визначено, що корпоративний сектор є провідним. В економіці Донецького регіону головну роль грають великі корпоративні структури – акціонерні товариства.
2. Аналізуючи світовий досвід створення і функціонування корпоративних структур, визначено, що в розглянутих країнах корпоративному сектору належить провідна роль. Існує різноманіття варіантів формування корпоративних структур (акціонерних товариств), які запропоновано використовувати для розвитку корпоративного руху в Україні і Донецькому регіоні. Досліджуючи формування акціонерних товариств у процесі приватизації, відзначено, що в зарубіжних країнах, як правило, приватизуються нерентабельні і збиткові підприємства. В Україні процес приватизації здійснюється за планом, приватизуються, насамперед, високорентабельні підприємства.
3. З кожним роком у результаті приватизації державний сектор економіки зменшується, а недержавний збільшується. Єдиного підходу до визначення питомої ваги державного сектора в економіці країн не існує. Уведено нове поняття – “достатність частки державного сектора” в економіці країни і визначено його критерії. Приватизація великих підприємств ускладнюється тим, що вони, як правило, є монополістами. Пропонується нове трактування монополії, що може стати основою для внесення змін в Антимонопольне законодавство.
4. Аналізуючи досвід формування і функціонування моделей корпоративного управління в промислово розвинутих країнах, встановлено, що у світовій практиці розрізняють три моделі корпоративного управління – американську, німецьку і японську. Найбільш демократичною і прогресивною є американська модель корпоративного управління. У німецькій моделі становить інтерес участь банків в управлінні корпораціями, у японській моделі – участь держави. На регіональному рівні заслуговує інтерес формування корпорацій у штаті “Делауер” (США).
5. Дослідження особливостей становлення і розвитку української моделі корпоративного управління показали: а) спостережна рада функціонує на основі положень про спостережну раду відкритого акціонерного товариства, які є неефективними, вони здебільшого не виконують своїх функцій. Пропонується розширити права, обов'язки і відповідальність спостережної ради й узаконити їх; б) для правління акціонерного товариства, й особисто голови, законодавчо не визначена відповідальність (крім внутрифірмових нормативних актів). Пропонується використовувати досвід зарубіжних країн; в) ревізійна комісія акціонерного товариства не може цілком виконувати свої функції, тому що її члени не є професійними аудиторами. Пропонується замість ревізійної комісії використовувати спеціалізовані аудиторські фірми; г) підвищення ефективності функціонування корпоративних структур у значній мірі залежить від удосконалення вітчизняної нормативно-правової бази.
6. Провівши дослідження державного і корпоративного управління в економіці регіону, встановлено, що а) державні відкриті акціонерні товариства в більшій частині працюють збитково через відсутність сучасних методів управління і висококваліфікованих кадрів. Запропоновано шляхи удосконалення управління ДВАТ і підготовки сучасних фахівців; б) уповноважена особа не має достатніх повноважень по управлінню державними корпоративними правами. Пропонується розширити її права, обов'язки і відповідальність і зафіксувати це законодавчо.
7. Єдиного параметра визначення великої корпоративної структури в Україні немає. Розроблено рекомендації єдиного параметра визначення великого підприємства (великої корпоративної структури). Запропоновано внести доповнення в Господарський кодекс України щодо визначення великого підприємства. Світова економічна тенденція спрямована на створення великих господарчих суб'єктів – транснаціональних корпорацій. Запропоновано законодавчо в Україні скасувати практику дроблення великих цілісних виробничих комплексів, а формувати великі корпоративні структури методом злиття й обміну акціями. Пропонується регіональній владі сприяти в створенні таких корпоративних структур.
8. Досліджуючи модель корпоративного управління на підприємствах Донецького регіону, встановлено, що формування акціонерних товариств в Україні не за класичною схемою, тобто в процесі приватизації, негативно позначається на їхньому функціонуванні. Ефективність функціонування корпоративних структур залежить від структури акціонерного капіталу. Запропоновано модифікувати акціонерний капітал вітчизняних акціонерних товариств, створених у процесі безкоштовної приватизації, шляхом передачі акцій робітників у довірче управління пенсійним фондам, що дасть можливість удосконалити модель корпоративного управління.
СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Савельева Т.М. Совершенствование управления акционерными компаниями // Финансы, учет, банки. – Донецк: ДонНУ, УкрНТЭК. – 2000. – С. 233-239.
2. Савельева Т.М. Корпоративная собственность: особенности становления и развития // Финансы, учет, банки. – Донецк: ДонНУ, УкрНТЭК. – 2001.– С.202-208.
3. Савельева Т.М. Особенности становления и функционирования корпоративных структур в Украине и за рубежом // Прометей: Регион. сб. науч. тр. по экономике - Донецк: Юго-Восток. – 2001. – Вып. 6.– С. 268-274.
4. Савельєва Т.М. Сучасна практика корпоративного управління // Схід. – 2001. – №4 (41). – С. 20-22.
5. Савельєва Т.М. Трансформація державних підприємств регіону в корпорації підприємницького типу // Схід. – 2001. – №5 (42). – С. 25-27.
6. Савельев Л.А., Савельев Н.И., Пляскина Т.Л., Савельева Т.М. Инвестиционная привлекательность корпораций предпринимательского типа // Економіка: п?