Реферат: Формування національної екологічної мережі та система управління екологічною безпекою

• впровадження ґрунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною організацією території;

• обмеження руйнівного інтенсивного використання екологічно уразливих земель;

• консервація сільськогосподарських угідь із дуже змитими ґрунтами на схилах із крутістю понад 5...7°;

3) у питаннях охорони та відновлення водних ресурсів:

• екологічне оздоровлення природних територій та акваторій, особливо витоків річок, поліпшення стану заплавних екосистем у межах басейнів Дніпра, Дністра, Південного і Західного Бугу, СіверськогоДінця, Дунаю, у тому числі шляхом створення захисних смуг уздовжберегів водних об'єктів, особливо крутосхилих ділянок; впровадження заходів щодо збереження водно-болотних угідь, посилення їхньоїводорегулювальної здатності; ренатуралізація таполіпшення охорони природних комплексів водоохоронних зон;

• розробка та реалізація заходів щодо збереження прибережних ландшафтів Азовського і Чорного морів, створення мережі морських об'єктів природно-заповідного фонду;

4) у питаннях охорони, використання та відновлення ресурсів рослинного і тваринного світу:

• створення в агроландшафтах ділянок лісової та лучної рослинності;

• відновлення (ренатуралізація), де це можливо і доцільно, степових, лучних, водно-болотних та інших природних ландшафтів;

• формування нових ділянок для забезпечення середовищ існування певних видів рослин і тварин, занесених до Червоної книги України, та природних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги Ук-раїни, Європейського червоного списку тварин та рослин, що перебувають під загрозою зникнення у світовому масштабі, а також інших видів рослин і тварин, внесених до переліків міжнародних конвенцій та угод, обов'язкових до виконання Україною;

• оптимізація ведення сільського, лісового, мисливського і рибного господарств з урахуванням умов існування видів місцевої флори та фауни;

• поліпшення стану охорони, збереження та відновлення зелених насаджень і лісів, які входять до складу зелених зон міст та інших населених пунктів;

5) у питаннях збереження біологічного різноманіття:

• збереження, зміцнення та відновлення ключових екосистем та середовищ існування видів рослин і тварин;

• збалансоване управління позитивним потенціалом біологічного різноманіття шляхом оптимального використання соціальних та економічних можливостей на національному й регіональному рівнях;

• врахування цілей у сфері збереження та збалансованого й невиснажливого використання біологічного різноманіття в усіх галузях, що використовують таке різноманіття або впливають на нього;

• здійснення цільових заходів, що відповідають потребам збереження різних типів екосистем (гірських, степових, лучних, прибережно-морських, морських, річкових, заплавних, озерних, болотних, лісових) та грунтуються на правових і фінансових можливостях природокористувачів та органів державної влади.

3. Структурні елементи національної екологічної мережі

До складових структурних елементів екологічної мережі належать:

1) території та об'єкти природно-заповідного фонду як основні природні елементи екологічної мережі — природні заповідники, біосфернізаповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки,заказники (ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні,ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічніта карстово-спелеологічні), пам'ятки природи, а також їхні охоронні зони,штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічніпарки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва);

2) водні об'єкти (ділянки моря, озера, водосховища, річки), водно- болотні угіддя, водоохоронні зони, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів і зони санітарної охорони, що утворюють відповідні басейнові системи;

3) ліси першої групи;

4) ліси другої групи;

5) курортні та лікувально-оздоровчі території з їхніми природними ресурсами;

6) рекреаційні території для організації масового відпочинку населення і туризму;

7) інші природні території (ділянки степової рослинності, луки, пасовища, кам'яні розсипи, піски, солончаки тощо);

8) земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України;

9) земельні ділянки, які є місцями перебування чи зростання видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України;

10)частково землі сільськогосподарського призначення екстенсивного використання — пасовища, луки, сіножаті тощо;