Реферат: Функції та класифікація адміністративних проваджень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно
В. Н. Карташов вважає, що можливе виділення також інших типів юридичної діяльності, які містять, у свою чергу, значну кількість її різновидів, що мають специфічні властивості, елементи змісту і форм, напрями і способи впливу на суспільні відносини [6, с. 57] .
Врахування наведених наукових думок є достатнім для розуміння юридичної діяльності, її місця в юридичній системі суспільства, що дозволяє виділити її основні типи:
1) правотворчу;
2) інтерпретаційну;
3) засновницьку;
4) координаційну;
5) правоконкретизуючу;
6) правозастосовну;
7) контрольну.
Особливе місце в юридичній системі посідає правотворча діяльність — продуктивно-моделююча діяльність уповноважених органів, пов’язана з розробленням, виданням та вдосконаленням (зміною та скасуванням) нормативних правових актів. Вона направлена на формування позитивного права, встановлення та зміну сфери правового регулювання, нормативної основи державного та суспільного життя, загальнообов’язкових програм державного управління. Правотворчу діяльність можна поділити на окремі види, наприклад правотворчу діяльність, котра здійснюється шляхом референдуму, правотворчість державних органів та органів місцевого самоврядування. У свою чергу, правотворчість державних органів містить законодавчу та іншу правотворчу діяльність. Правотворча діяльність може бути первинною та делегованою.
Вказані різновиди правотворчої діяльності відрізняються суб’єктами та учасниками, обсягом їх повноважень, колом застосовуваних засобів та способів, характером та своєрідністю дій і операцій, юридичною силою та специфікою правових актів, процесуальною формою. Кабінет Міністрів України, здійснюючи правотворчу діяльність в рамках нормативного забезпечення провадження у справах реєстрації речових прав на нерухоме майно, готує і подає на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законів України, що випливають із Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" [13, ч. 4 Прикінцеві положення].
Ю. А. Тихомиров, досліджуючи правотворчість, визначає її як складну конструкцію, що складається з кількох елементів:
— по-перше, це пізнання, вивчення та аналіз процесів, які потребують правової регламентації або допускають її;
— по-друге, визначення органу або іншого суб’єкта, який уповноважений приймати той або інший правовий акт;
— по-третє, вибір форми передбаченого акта;
— по-четверте, підготовка,