Реферат: Функції та принципи цивільного права

б) в спорах, в яких однією або двома сторонами є громадяни, перебіг строку позовної давності переривається здійсненням зобов’язаного особою дій, що свідчить про визнання боргу.

Поновлення . Якщо суд визнає поважною причиною пропуск строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Право приватної власності: суб’єкти, зміст, підстави наб.

Суб’єктами приватної власн. є гром. Укр., іноземні громад. та особи без громад., тобто лише фізичні особи.

Зміст:

1) право володіння;

2) право користування;

3) право розпорядження.

1) Володіння кожен громад. здійснює самостійно або за власною волею спільно з іншими особами.

2) - // - . Може бути позбавл. можливості, всупереч власній волі, користув. своєю власністю (позбав. волі).

3) Воно остаточно утвердж. абсолютну владу гр.-на над майном, дає можливість реалізувати цю владу шляхом тимчасової передачі майна іншим особам або відчуження його за угодою продажу, дарування тощо.

Загальною умовою визнання громадянина власником набутого майна є правомірність його одержання:

1) виникн. пр. власності на доходи, від участі в суспільному виробництві;

2) - // - на доходи гр.-ян від індивідуальної праці та підприємницької діяльності.

3) - // - за договором та іншими право чинами.

4) - // - внаслідок приватизації об’єктів державної власності за приватизаційними майновими сертифікатами.

Право спільної власності

Майно може належати на праві власності не лише одній, а й Кольком особам одночасно.

Об’єднане майно може належати на праві спільної часткової або спільної сумісної власності. З правової точки зору між двома різновидами спільної власності існують певні відмінності. Так, кожен учасник, спільної часткової власності має чітко визначену наперед частку у праві власності на спільне майно. Частки можуть бути рівними і нерівними. У випадку загибелі, пошкодження частини майна, якого користувався один із співвласників, останній не втрачає права спільної власності, оскільки відбувається відповідне зниження часток інших співвласників.

У спільній суміс. власн. її учасники не мають наперед визначних часток. Тут право кожного із співвл. рівною мірою поширюється на все спільне майно. Вони мають рівні права володіння користування, а за певних умов і розпорядження ним.

Частки тут можуть бути визначені при виділі або поділі майна з додержанням принципу їхньої рівності. Крім випадків, прямо передбачених законом.

Цивільно-правові та зобов’язальні способи захисту права власності

Найважлив. цивіл.-правоим засобом захисту права власн. є віндикація – витребування власником майна з чужого незаконного володіння (шляхом пред’явлення позову в суд чи арбітраж).

Віндикаційний позов не може бути задоволений. коли у відповід. речі вже немає.

Коли хтось чинить перешкоди власнику у користуванні або розпорядженні річчю, власник може вимагати усунення порушень його права. (негаторний позов ).

Витрати пов’язані з усуненням порушень прав власника несе порушник.

Віндикаційний і негаторний позови належать до позовів речового характеру.

Якщо речі у незаконного володільця вже немає, не можна і вимагати її повернення. Проте, це не означає. що власник у цих випадках ніяк не може захистити свої інтереси. Він може використати зобов’язально-правові засоби захисту права власності (позов про відшкодування заподіяної шкоди).

Особисті немайнові права фізичних осіб та їх захист

Різні види особистих немайнових прав можна зібрати у 3 правових інститути:

1) право на немайнові блага, втілені у самій особистості:

а) право на ім’я;

б) на товарний знак;