Реферат: Гендерні стереотипи в культурі
Жінкам, навпаки, притаманні риси повністю протилежні. Жінки вважаються пасивно-репродуктивним началом, їм притаманна залежність від інших, турботливість, тривожність, низька самооцінка, емоційність [11; с144].
3. Уявлення про розподіл сімейних і професійних ролей:
Жінка – домогосподарка, мати, основним життєвим простором є приватна сфера життя. Іншими словами так зване правило 4 К: Kirche (церква), Küche (кухня), Kinder (діти), Kleid (одяг).
Чоловіки, відповідно створені для суспільного життя. Їм притаманна професійна успішність, на їх плечах лежить відповідальність за забезпечення сім»ї.
4. Специфіка змісту праці.
Жінці притаманний виконавчий характер праці – прислужниця, часто експресивна сфера діяльності. Жіночі професії належать до сфери освіти, медицини, торгівлі.
Чоловікам притаманна творчість та схильність до лідерства, відповідно чоловічими професіями є професії інструментальної сфери діяльності. [11; с.145].
У підручнику з соціальної психології Д.Майєрса наведено результати соціально-психологічних досліджень західних вчених, які доводять, що на загал жінки менш агресивні за чоловіків, більше за них схильні до опіки (турботи) [9; с.229]; жінки більше взаємозалежні, аніж чоловіки, більше орієнтовані на стосунки з людьми, виказують вищі показники конформності [9; с.229-231, 301]; жінки - емоційно чутливіші, більше здатні на емпатію (співпереживання), краще декодують невербальні емоційні повідомлення (міміку, жести, пози) [9; с.231-232]; чоловіки більш домінантні [9; с.232]; чоловіки ініціативніші у статевих стосунках [9; с.235]; жінки частіше звертаються по допомогу і частіше за чоловіків отримують її [9; с.619]. Іншими словами, можна стверджувати, що загалом перераховані стереотипні уявлення відповідають дійсності.
5. Процес формування ґендерних стереотипів. Основні характеристики стереотипів
Стереотипи формуються в продовж багатьох століть, вони глибоко вкорінені в культурі, історії кожного народу, етносу. Посідаючи значну етнокультурну специфіку, сформовані історично, стереотипи фемінінності / маскулінності (стереотипи статі) нерозривно пов'язані із властивою конкретній культурі системою вартостей. То ж головною соціальною функцією ґендерних стереотипів є захист групових цінностей у морально-етичній, релігійній, естетичній сферах [15; с.15].
Формування мужності і жіночності є соціально-культурним конструктом, що формується в процесі взаємного спілкування та обумовлюється соціально-культурними вимогами до чоловіків і жінок. Як вважає Шон Берн, «ґендер перебуває під постійним впливом як культурних норм, так і соціальної інформації [7; с. 293-295].
Однією з визначальних особливостей стереотипів як соціокультурних конструктів, вважає Оксана Кісь, є їх часова стійкість (резистентність) - здатність утримуватись у свідомості багатьох поколінь носіїв етнічної культури. Саме на винятковій часовій тривкості стереотипів та їх здатності до поширення наголошував також у висновках своєї статті "Стереотипи статевих ролей: сучасний зміст" І.Броверман. Інша прикметна риса - ригідність, тобто негнучкість, залежність від раніше сформованих образів та протидія нововведенням. Завдяки цим своїм властивостям стереотипи фемінінності / маскулінності становлять статичну складову ґендеру, відтворюючи та зберігаючи його ключові етнокультурні характеристики упродовж багатьох поколінь[8; с.28]. Прикметно, що стереотипи можуть містити і хибні уявлення, і тези, що відповідають дійсності.
Стереотипи фемінінності/маскулінності є стійким комплексом уявлень, що включають:
- культурні канони (ідеальні образи) чоловіка та жінки;
- уявлення про притаманні кожній статі риси вдачі;
- сфери, способи, стиль самореалізації чоловіка та жінки (в межах конкретного етнокультурного середовища);
- особливості процесів соціалізації хлопчиків та дівчаток;
- поведінкові моделі (норми, приписи, очікування щодо поведінки особи певної статі у стандартній ситуації та соціальні санкції за їх порушення);
- ґендерну стратифікацію (градацію соціальних статусів та ролей чоловіків та жінок, що визначає суспільний престиж статі).
6. Етнічні ґендерні стереотипи
При дослідженні ґендерних стереотипів важливо пам'ятати, що вони є продуктом тривалого культурно-історичного розвитку людства загалом і конкретної етнічної спільноти зокрема, тобто за своєю структурою ґендерні стереотипи мають полістадіальний характер, містять часові нашарування та елементи різних епох. З іншого боку, протягом свого "становлення" стереотипи повсякденної свідомості зазнають впливу різноманітних чинників, трансформуючись під їх дією, сприймаючи нові елементи та змінюючи сенс чи значущість інших. Все це зумовлює мозаїчний, неоднорідний характер стереотипів. То ж аналізуючи окремі складові ґендерних стереотипів важливо з'ясувати час та шляхи проникнення/впливу відповідних уявлень на конструювання образу жінки/чоловіка, їх первісний та сучасний сенс, трансформації та взаємодії з іншими структурними складовими стереотипу.
Цікавим дослідженням у даному співвідношенні є дослідження Оксани Кісь, яка прослідковує проникнення ґендерних стереотипів у культуру із міфології.
Спираючись на твердження О.Кона, вона робить висновок, що у доіндустріальних патріархатних культурах маскулінні та фемінінні риси вважались суворо дихотомічними, взаємовиключаючими, а будь-яке відхилення від нормативу сприймалось як патологія. Традиційно жіночими вважали такі риси як слабкість, залежність, пасивність, м'якість, емоційність, експресивність та орієнтованість на інших, на противагу силі, незалежності, активності, агресивності, раціональності, орієнтованості на індивідуальні досягнення, що їх вважали одвічно-чоловічими прикметами [9; с.30].
Незважаючи на те, що частково доведена відмінність чоловічого способу життя як предметного та інструментального від переважно емоційно-експресивного жіночого стилю, ми не можемо однозначно стверджувати їхню універсальність. Радше навпаки, сама культура формує у її носіїв такі риси, з огляду на прийнятний етнокультурний ґендерний стереотип.
О.Кісь вважає, що уявлення про чоловіче та жіноче зберігається далеко за межами суто соціальних функцій. Численні не пов'язані зі статтю феномени (природа та культура, чуттєвість та раціональність, божественне та земне, духовне та тілесне та ін.) через певний культурно-символічний ряд ототожнюються з "чоловічим" та "жіночим" таким чином, що всередині цих пар понять витворюється своєрідна ієрархія [8; с.32] . Все, що символізує жіноче, тобто промарковане як "жіноче" виявляється інферналізованим у культурі [4; с.55].
У більшості міфологічних сюжетів різних народів чоловіче та жіноче начала розглядаються як полярні (бінарні опозиції), які постають як несумісні, взаємовиключаючі, до певної міри ворожі сутності. Бінарній опозиції статей підлягає вся просторово-часова реальність світу, і життя самих людей. Вписане в архетипову структуру світобудови, репрезентовану образом Світового Дерева, співвідношення "чоловічого" та "жіночого" набуває ієрархічного вигляду: верхня його частина є незмінно позитивно-відзначеною і заповнена парадигматично-тотожніми символами верху - світла -- конструктивного начала -- чоловіка, тоді як нижня негативно-семантизована зона містить відповідні символи низу -- темряви -- хаосу -- жінки [14; с.93-94]. Символізація чоловічого начала повсюдно грунтується на визнанні його соціально-творчої ролі, а жіночого - як природно-пасивної сили.
На ранніх етапах розвитку людства жінці належала визначальна роль у життєзабезпеченні (мотичне землеробство та збиральництво), природному відтворенні (дітонародження), структурі спорідненості (матрилінійність), і головне - у системі вірувань (культ Великої Матері), що дозволило вченим висунути гіпотезу про особливий період людської історії, що був епохою домінування жінки -- матріархат. Провідна роль жінок в архаїчних ритуалах та магічних практиках (особливо тих, що мають відношення до життєво-вікового циклу та сімейної сфери) збереглась в українців аж до кінця XIX ст. [9; с.39].
Усі світові релігії, збудовані на протиставленні чоловічого та жіночого начал, репрезентують патріархатну модель світотворення і світобудови, в якій першорядною і конструктивною є саме чоловіча роль Жінці відводиться навпаки деструктивна роль, усе, що пов’язане із хаосом і безладом. Навіть християнська доктрина закріплює ієрархію стосунків між статями із характерним чоловічим домінуванням. У базових текстах християнського вчення отримує значний розвиток негативна настанова щодо земної жінки [9; с.43]. Пізнавши стать, Єва порушила головну вимогу - безумовної покори, що дає підстави деяким дослідникам говорити про те, що перша жінка (а відтак і все жіноцтво) була проклята і покарана саме за вияв надмірної (у порівнянні з чоловіком) активності та ініціативи. Гріховність жіноцтва визнається підставою причиною для обґрунтування особливих вимог до її моральності, аргументом на користь її вторинності щодо чоловіка, пониженого суспільного статусу та неповноцінності як соціальної істоти. Якщо християнство і визнає рівність чоловіка та жінки, то виключно як рівність їх перед Богом, але не між собою: земне призначення жінки - підлеглість і служіння чоловікові. Джерелом жіночої гріховності постає саме жіноче тіло. Жіноча плоть - осередок зла і спокуси, його слід соромитись, контролювати і приховувати самій жінці. Єдине, що виправдовує жіноче існування - це здатність жінки народжувати, і саме визначається християнством за головне її призначення і покликання перед Богом і перед людьми (тобто - чоловіками).
Християнська традиція у трактуванні земного жіночого покликання лягла на добрий ґрунт язичницьких уявлень, що зосереджували головну увагу на репродуктивному потенціалі жіноцтва. Зведення суспільної ролі жінки до народження та виховання нащадків є виявом властивої для всієї історії людської цивілізації тенденції ототожнювати жінку з Природою.