Реферат: Геополітична характеристика Кавказько-Каспійського регіону

регіон кавказький каспійський геополітичний

Хронічна військово-політична нестабільність останнього десятиліття на Кавказі і нагнітаються на цьому тлі страхи розпаду регіону, його т.зв. балканізації і т.п. залучає до регіону пильну увагу регіональних держав, світових центрів сили, суб - транснаціональних політичних авантюристів, міжнародних терористичних організацій, іноземних спецслужб. Мабуть, усім здається, що Кавказ і весь Чорноморсько-Каспійський регіон можуть стати для них легкою здобиччю.

Традиційне значення Кавказу і Каспію визначається насамперед його проміжним положенням на стику культур і цивілізацій, на важливому перехресті транспортних шляхів Схід-Захід, Північ-Південь. Кавказ як євразійський пограниччі протягом двох-трьох останніх тисячоліть був ареною суперництва континентальних імперій. Історія боротьби за Північний Кавказ між Росією, Туреччиною та Іраном нараховує кілька століть. Починаючи з ХIХ ст. в цю боротьбу стали втручатися держави Заходу, а з кінця ХХ ст., поряд з новою активізацією ролі Туреччини та Ірану, посилилося участь у регіональних процесах держав з Близького і Середнього Сходу. При цьому учасники кавказької інтриги переслідують різні цілі і реалізують власні стратегії.

Кавказько-Каспійський регіон як геополітична конструкція, з одного боку, є наслідок ланцюгової реакції розпаду СРСР, а з іншого - результат цілеспрямованих зусиль (проектування) ряду регіональних, нерегіональних, глобальних політичних та економічних акторів, спрямованих на політичне та економічне домінування в даному гео стратегічному районі за допомогою різного роду експансій: економічної, духовно-культурної, інформаційної.

Специфіка Кавказько-Каспійський геополітичного конструкту визначається його прикордонним положенням, близькістю до південного флангу НАТО, безпосереднім сусідством з Закавказзям і Центральною Азією, виходами до Каспійського і Чорного морів; близькістю території регіону до нафтовим запасам і до транснаціональних євроазіатських транспортних комунікацій та енерго мостів; особливої ​​стратегічної значимістю регіону для РФ; найвищою концентрацією суб'єктних адміністративно-територіальних утворень в регіоні з високою щільністю населення, наявністю в межах його кордонів вогнищ суспільно-політичної нестабільності, міжнаціональних та релігійних конфліктів.

Сучасна конфігурація Кавказько-Каспійської системи політичних відносин визначається геополітичними (військово-стратегічними, логістскімі), економічними, етно конфесійними, демографічними та екологічними факторами, причому економічна складова відносин не є простою проекцією геополітичної, тому що ряд промислових транснаціональних груп використовують конфликто генну складову цих факторів для досягнення вузько корпоративних інтересів. Специфіка конфігурації політичних відносин в даному регіоні обумовлена, з одного боку, спільністю економічних, культурних, політичних та інших зв'язків, історичних доль, близькістю форм, стандартів і стереотипів поведінки та мислення регіональних акторів, а з іншого - зіткненням глобалізаційних векторів - не ліберального, ісламського , китайського.

Внутрішній контур політико-інтеграційних відносин в Кавказько-Каспійському регіоні визначається процесами внутрішньодержавної, міжрегіональної та між партійної політичної інтеграції, що приводять до того, що проекти, плановані як інтеграційні для одних регіональних авторів, розцінюються іншими як дезінтеграційні, оскільки в структурі мотивації всередині регіональних політичних суб'єктів домінують мотиви неекономічного характеру (історична пам'ять про конфлікти та ін.) Політична інтеграція в Кавказько-Каспійському регіоні є необхідним передумовою економічної, що визначає специфіку інтеграційних процесів в даному регіональному просторі.

Зовнішній контур політико-інтеграційного розвитку регіону, специфіка реалізовувати політичні проектів визначаються системою геополітичних інтересів різно полярних авторів. При всьому різноманітті інтеграційних проектів у Кавказько-Каспійському регіоні найбільш значима їх «поляризація» на основі опозиції «російських» і «антиросійських» геополітичних інтересів.

Умовами успіху російської регіональної політики є: конструювання образу економічно і політично розвиненої країни, що володіє глибоким корінням в регіоні, відповідальної за його долі і що грає роль «мосту», «гаранта» мирного «діалогу цивілізацій»; упереджу вальної активність, спрямована на ідеологічне та інституційне об'єднання реалізованих під російською егідою інтеграційних проектів; залучення в сферу свого впливу не антагоністично орієнтованих по відношенню до неї авторів.

Висновок

Таким чином, нинішні геополітичні процеси, що відбуваються на Північному Кавказі, з усією очевидністю показали провал колишньої кавказької політики Росії. Протягом всього останнього періоду вона характеризувалася коливаннями і непослідовністю, помилками в оцінці ситуації та сумнівними рішеннями, відсутністю політичної волі у досягненні поставлених цілей. В даний час йде складний процес осмислення концепції кавказької політики Росії стосовно життєдіяльності ЮФО, зокрема, Північнокавказького регіону. При цьому західне співтовариство активно намагається брати участь в кавказьких справах, веде пошук і нав'язує своє бачення регіональної системи колективної безпеки, пропонує нові форми співіснування народів, підштовхуючи процеси у вигідному для себе напрямку.

Сьогодні ситуація на Півдні помітно змінюється. Це пов'язано з початком реформи влади в Росії, зміцненням її вертикалі, підвищенням ефективності дій влади. Робляться кроки з оздоровлення основ російського федералізму. Приводяться у відповідність з російською Конституцією та федеральними законами конституції і законодавчі акти суб'єктів Федерації. Москва намагається уважно відслідковувати відбуваються в окрузі події і тенденції і своєчасно вживати таких заходів, які не дали б розгойдати суспільно-політичну ситуацію, не давали змоги розвиватися незворотнім, деструктивним процесам.

Геополітичний аспект міжнародних відносин стосовно ЮФО - лише одна зі сторін складної взаємодії інтересів численних учасників, залучених у що відбуваються в регіоні процеси. Як показують події, ці процеси мають як внутрішні, так і зовнішні корені.

Щоб бути ефективною, російська політика на Півдні країни в її геополітичному вимірі повинна спиратися на ясно усвідомлювати і чітко виражені національні російські інтереси, переслідувати чітко визначені цілі і мати реалістичну стратегію їх досягнення. Якщо інтерес Росії полягає в збереженні територіальної цілісності та зміцненні загальнонаціональної єдності, то головним напрямком державної політики має стати активний розвиток федеративних відносин. Мляве реагування на швидко мінливу ситуацію - найгірший варіант дій.

Завдання російської зовнішньої політики і дипломатії - створення сприятливих зовнішніх передумов для реалізації головних цілей, тобто збереження цілісності держави та зміцнення його єдності. Для цього необхідно виробити і реалізувати єдину скоординовану стратегію стосовно ПФО і кавказького регіону.

Її основними напрямками могли б стати:

Підвищення зацікавленості іноземного капіталу в стабілізації ситуації на Північному Кавказі, залучення західних нафтових і газових компаній до реалізації комерційних проектів на території Півдня Росії, включаючи будівництво трубопроводів, експлуатацію ресурсів російського шельфу Каспію, реконструкція та будівництво портів на російському узбережжі Чорного та Каспійського морів; максимальне використання транзитного потенціалу Півдня Росії, активізація участі Росії у проектах ТРАСЕКА; розвиток, у тому числі за участю іноземного капіталу, транспортної, комунікаційної та рекреаційної інфраструктури регіону, реалізація у додаток до ТРАСЕКА ініціативи про розвиток транзитних зв'язків через територію Півдня Росії та Кавказу у меридіональному напрямку; залучення територій ЮФО в проекти, здійснювані в рамках Чорноморського економічного співробітництва; нормалізація відносин з безпосередніми сусідами - державами Закавказзя, відновлення довірчих відносин з Грузією, створення умов для відновлення колишнього прикордонного режиму; активізація зусиль щодо врегулювання грузино-абхазького і грузино – південно осетинського конфліктів; досягнення домовленостей про відновлення транспортних комунікацій Північ-Південь через територію Абхазії. У відносинах з Грузією і Азербайджаном Росія повною мірою повинна використовувати той економічний аргумент, що до цих пір одним з основних джерел життєзабезпечення населення Азербайджану і Грузії є не міжнародні нафти проекти, а торгово-підприємницька діяльність азербайджанців і грузинів на території Росії. Саме російський ринок, а не каспійська нафта залишаться основним джерелом розвитку цих країн і в майбутньому.

Необхідні подальше зміцнення повномасштабного і всебічного співробітництва з Вірменією; постійного політичного діалогу з Іраном і Туреччиною, створення передумов для розуміння керівництвом цих країн користі стратегічного взаєморозуміння з Росією, введення в практику регулярних консультацій на рівні генеральних штабів; здійснення комплексу заходів, спрямованих на перетворення традиційного ісламу на Північному Кавказі в союзника в боротьбі з тероризмом і екстремізмом.

Забезпечення зовнішньополітичних інтересів Росії у зв'язку з Північним Кавказом вимагає координації зусиль федерального Центру і регіонів ЮФО. Не політика переваг для одних народів та обмеження інших, а політика культурного плюралізму та поваги цивільних прав повинна лежати в основі суспільного устрою, що прагне уникнути криз і конфліктів.

Список використаної літератури

1. Аббасбейлі О.М. Проблеми військово-політичної безпеки країн каспійського басейну / / Каспійський регіон: політика, економіка. культура. - 2007. - № 4. - С. 11.

2. Буянов B.C. Росія і Кавказький регіон / / Геополітика: Підручник / За заг. ред. В.А. Михайлова; Відп. ред. Л.О. Тернова, С.В. Фокін. - М.: Изд-во РАГС, 2007. - З 197-218.

3. Буров А.А. Специфіка Кавказько-Каспійського регіону як геополітичної конструкції / / Вчені записки № 4, 2008 - С. 6.

4. Буров А.А. Характеристика внутрішнього контуру політико-інтегрованих відносин Кавказько-Каспійського регіону / / Вісник ПГЛУ. - 2008. - № 3. - С. 353 - 359.

5. Буров А.А. Реалії та тенденції інтеграційного розвитку Кавказько-Каспійського регіону / / Каспійський регіон. - 2009. - № 1 (18). - С. 73 - 79.

6. Військово-політична обстановка в зоні Південного федерального округу Росії. / / Доповідь підготовлена ​​експертами Об'єднаного бюро інформації і стратегічних оцінок "Вектор" / / Журнал теорії і практики євразійства № 12. 2001

7. Гусейнов В. Каспійська проблема: геополітичні та економічні аспекти / / Вісник аналітики. 2001. № 2. С. 89-144.

8. Ісаєв Б.А. Геополітика: Хрестоматія. - СПб.: Пітер, 2007. - 512 с.:

9. Мешканців С.С., Зонн І.С., Ушков А.М. Геополітика Каспійського регіону. - М., 2003. - 280 с.