Реферат: Гортанна ангіна, набряк гортані, перихондрит

При пери хондриті змертвілий і секвестрований хрящ може тривалий час лежати в закритій гнійній порожнині і давати картину флегмонозного запалення гортані. Ларингоскопічно вхід в гортань різко звужений, у передній комісурі, часто видно грануляції, свищ з якого виділяється гній. При залученні в процес тканин гортаноглотки відмічається вимушене положення голови хворого.

Остаточний діагноз

ангіна набряк гортань перихондрит

На основі проведеного диференційного діагнозу можна виключити у хворого гортанну ангіну, набряк гортані, перихондрит.

З огляду на:

1) скарги хворого: утруднене дихання, лаючий кашель, осиплість голосу, біль при ковтанні, слабкість, підвищення температури;

2) анамнез захворювання:гострий розвиток усіх симптомів;

3) даних об`єктивного дослідження:наявність набряку, гіперемії слизової оболонки глотки, гіперемія голосових складок, неможливість визначити стан під складкового простору, на слизовій оболонці гортані видно місця жовтого просвічування, наявність значних слизових виділень у грушоподібних просторах;за даними клінічного аналізу крові-лейкоцитоз.

Можемо говорити про гострий процес у глотці зі значним набряком і порушенням функцій.

Остаточний діагноз: флегмонозний ларингіт, стеноз гортані III ступеню.

Лікування

З огляду на стан хворого і поверхневе дихання. Хворий займає вимушене положення – напівсидячи, руками намагаючись триматися за спинку ліжка. Гортань здійснює максимальні екскурсії. Обличчя блідо-синюшного кольору, пітливість, ціаноз губ, кінчика носа, нігтьових фаланг, пульс частий. Слід провести негайне оперативне втручання – верхню трахеотомію.

Техніка виконання

Хворий лежить на операційному столі на спині, шия розігнута за рахунок підкладеної під плечі подушки або валика. Розріз шкіри виконують за середньою лінією шиї від верхнього краю персневидного хряща до надгрудинної ямки. Деякі хірурги віддають перевагу поперечному розрізу шкіри посередині між двома вказаними розпізнавальними пунктами (віддається перевага в косметичному відношенні). Розріз поглиблюється шляхом пересічення платизми, поверхневої фасції і глибокої фасції шиї.

Проводять розведення претрахеальних м’язів двома рано розширювальними гачками Фарабефа.

Зміщують перешийок щитовидної залози або його розріз між затискачами і наступним прошиванням кетгутовими швами з метою запобігання кровотечі та потрапляння в рану тироксину (тиреотоксичний криз).

Розтин трахеї проводять так:

· кілька крапель 2%-го розчину дикаїну вводиться в просвіт трахеї шляхом пункції її стінки для зняття кашлевого рефлексу, а іноді - й шоку під час розрізу стінки трахеї;

· дуга персневидного хряща гострим однозубим гачком фіксується в напрямку догори за середньою лінією і припіднімає трахею;

· розтин проводиться між 3-4м кільцями трахеї з розрізанням дуги 3-го кільця і формуванням вікна.

Трахеотомічна трубка повинна відповідати розміру вікна, утвореного в трахеї. Закриття рани здійснюється накладанням швів тільки у нижньому куті та дренуванням для запобігання підшкірній емфіземі.

Подовжена трубка може знадобитися за наявності стенозу в трахеї.

Препарати

1)Етіотропне лікування

Rp. :Ceftriaxoni 1, 0

D. t. d. N10

S. вміст флакону розчинити в 3, 5мл води для ін`єкції і вводити в м`яз 2 рази на день

2)Патогенетичне

Rp. :sol. dexamethasoni 0. 1 % 8, 0