Реферат: Громадське телебачення Німеччини
1.Громадське телебачення Німеччини
2. Програмна політика
3. Історичні особливості німецького телерадіомовлення
4. Сучасне положення телерадіомовлення в Німеччині
5. В Німеччині розгортають мобільне телебачення
6. Інтерактивне Телебачення - це реальність
Джерела інформації
1.Громадське телебачення Німеччини
Громадське телебачення Німеччини: першу роль у кадровому питанні грає фаховість, а близькість до партії – лише другу
Після повалення фашизму, німці наприкінці 40-х років минулого століття вирішують зробити телебачення за прикладом Великобританської Бі-Бі-Сі. За такої системи існує один центральний суспільний телеканал, на який працюють громадські регіональні станції, відображаючи розмаїття внутрішнього життя країни та її представників.
Діяльність громадсько-правового мовлення не пов”язана із вказівками законодавчої чи виконавчої влади, орієнтується на суспільні інтереси , виступає як довірена особа суспільства.
На даний момент у Німеччині система ГП мовлення складається з декількох сегментів.
ЦДФ – це громадсько-правова телерадіокомпанія. ФРД – спільнота земельних ГП ТРК, які домовились разом створювати одну спільну телевізійну програму , яка розповсюджується по всій території Німеччини.
Також а території окремих діють свої ГП ТРК
У якості прикладу земельної СП ТРК можна навести устрій Панічно-німецького телебачення та радіо. Такі ТРК діють а підставі договорів. Дак, договір по НДР підписав землі: Вільне Ганзейське місто Гамбург, Макленбург передня Померанія, Нижня Саксонія, і Шлезвіг-Гольштінія.
Для інших ТРК, що діють в інших землях є певна різниця у Державному договорі. Проте є базовий принцип - теле- та радіомовлення в Німеччині здійснюється двома типами станцій: приватними та публічно-правовими. Договір дає загальні рекомендації а також окремі для кожної станції.
Наприклад загальні рекомендації стосуються неприпустимих за змістом передач, регламентації трансляції європейської продукції, регламентації показу реклами. Окремі пункти відносяться до фінансування: податки на радіо та телебачення, прибутки від реклами. Проте приватних ТРК телевізійний податок не стосується.
Діяльність громадсько-правового телебачення регламентується законом про державний договір по телебаченню та радіо від 1991 року., а також статтями до нього, які вступили в силу пізніше: “Федеральний договір про радіо та телебачення”, “Федеративний договір по ARD”, “Федеральний договір по ZDF”, “Федеральний договір з податків на радіо та телебаченні”, “Федеральний договір з фінансування радіо та телебачення ”.
Родзинка системи фінансування полягає у тому, що бюджетні кошти ТРК отримують по незалежним від держави каналам. Загалом фінансування здійснюється не з федерального або з місцевого бюджетів, які затверджуються представницькими органами та виконуються відповідними урядами, а через спеціально введений податок на радіо та телебачення, який сплачує лише господар приймача. Цей податок відрізняється від усіх інших. У Німеччині всі телевізійні та радіо податки збирає саме телебачення. Це спеціальний адміністративний орган – Центр стягнення податків. (ГеЦ).
Цей центр підтримується усіма теле- та радіомовниками земель. Розмір податку вимірюється потребами конкретного мовника.
Фінансові вимоги мають забезпечувати конкурентоспроможність ТРК, виробництво нових програм, потреби у новій техніці.
ЦДФ отримує 39% від цього податку, інші витрати покриваються з прибутків від реклами, а якщо є залишки, то вони розподіляються між іншими громадсько-правовими мовниками для використання на культурні цілі.
Бюджет ЦДФ затверджується Радою за представництвом Адміністративної Ради, яка здійснює контроль за діяльністю керуючого ЦДФ і виконує, господарчі функції. До неї входить 12 людей (представники земель) Термін повноважень складу ради – 5 років.
Рада з телебачення і радіомовлення ЦДФ (Друге Німецьке телебачення) складається з 77 членів.
Завдання цієї ради полягають у напрацюванні директив для передач ЦДФ та консультаціях управляючого з питань програм, затвердження бюджету, звільнення керівництва, давати участь ЦДФ. Ця рада складається по одному представнику від земель, що уклали договір з ЦДФ, трьох представників федерації, яких призначає федеральний уряд, дванадцяти представників партій, які представлені у Бундестазі, двох представників від євангелічної церкви, двох від католицької церкви, одного представника єврейської ради , по одному від Німецької профсоюзної спілки, представника торгівельної спілки, сільського господарства, ремісників. Серед складу ради є представники федерального союзу німецьких газетних видавців, також по одному представнику союзу засобів масової комунікації, друку, паперу, публіцистики та мистецтва тощо. Термін повноважень – 4 роки.
Керуючий та його заступник обираються Радою телебачення і радіомовлення у тому числі за пропозиціями Адміністративної ради. Функції його здебільшого контролюючі та представницькі.
Генеральний директор керує НДР та є її законним представником. Здійснюючи свої повноваження ген директор повинен отримати згоду Адміністративної радим з питань укладання трудових, тарифних договорів, укладання угод щодо реклами тощо.
Кожна земельна студія має свою телераду, яка обирає з поміж своїх членів голову та контролює діяльність гендиректора.
В інтерв”ю “Німецькій хвилі” від 6 березня 2005 року генеральний директор Медіа-Інституту Дюссельдорф-Париж професор Йо Ґребель розповів про те, що німецькі політики майже не мають можливості впливати на роботу Громадського телебачення:
«Навряд чи про це можна говорити як про загальне явище. Але, оскільки представники партій входять до наглядової ради, то вони можуть через своїх людей чинити певний тиск. Але, якщо порівняти з іншими країнами, то я можу чітко сказати, що окремі партії в Німеччині ніколи не мали якогось тривалого впливу на громадське телебачення. Звичайно, під час призначення людей на керівні посади кожна партія намагається захистити свої інтереси. І це не є жодною таємницею, що під час призначення інтенданта – президента телекомпанії – партія, котра перебуває при владі має добрі шанси провести свою людини. Але все ж першу роль у кадровому питанні грає фаховість, а близькість до партії – лише другу. Тобто можна знайти окремі негативні прояви політичного тиску, але загалом я можу впевнено стверджувати, що нині громадське телебачення майже не зазнає політичного контролю».
--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--