Реферат: Імплікація, умови істинності. Дедуктивні умовиводи

(змінюється кількість суджень – обернення обмежене)

Протиставленням предикату називається переробка судження, в результаті чого суб’єктом стає поняття, що суперечить предикату, а предикатом – суб’єкт вихідного судження.

Протиставлення предикату може розглядатися як результат перетворення і обернення: перетворюючи вихідне судження S – P, встановлюємо відношення S до не-Р, судження, отримане шляхом перетворення, обертається, в результаті встановлюється відношення не-Р до S.

Наприклад:

“Усі лікарі мають медичну освіту.

Отже, жоден з тих, хто не має медичної освіти не є лікарем”.

Поширеним видом опосередкованих умовиводів є простий категоричний силогізм, висновок в якому отримується з двох категоричних суджень.

Наприклад:

Усі студенти нашого інституту вивчають логіку.

Деякі співробітники міліції – студенти нашого інституту.

Деякі співробітники міліції вивчають логіку.

Таким чином, простий категоричний силогізм скрадається з трьох категоричних суджень, два з яких є посиланнями, а третє – висновком.

З істинних посилань не завжди можна отримати істинний висновок. Його істинність обумовлена правилами силогізму. Цих правил всього сім: три з них відносяться до термінів і чотири – до посилань. Знання цих правил дає змогу визначити чи є істинним чи хибним висновок у простому категоричному силогізмі.

Наприклад:

Закони не створюються людьми.

Закон – це нормативний акт, прийнятий вищим органом держ. влади.

Висновок робити не можна (!)

У даному випадку під поняттям “закон” розглядаються два різні поняття: у першому посиланні розуміється об’єктивний закон, існуючий незалежно від свідомості людей (закони природи, закони буття тощо), у другому посиланні – юридичний закон. Тут порушено правило трьох термінів. Отже, висновок робити з даних суджень не можна.

Дедуктивні умовиводи будуються не тільки з простих, але і з складних суджень. Широко використовуються умовиводи, посиланнями яких є умовні і розділювальні судження, що виступають в різних поєднаннях одні з одними або з категоричними судженнями.

Особливості цих умовиводів полягають в тому, що виведення висновків з посилань визначається не відношеннями між термінами, як в категоричному силогізмі, а характером логічного зв’язку між судженнями. Тому при аналізі посилань їх суб’єктивно-предикатна структура не враховується.

Розглянемо деякі виведення зі складних суджень.

Чисто умовні умовиводи – це такі умовиводи, де обидва посилання і висновок є умовними судженнями.

Наприклад:

Якщо погода зіпсується, то екскурсія не відбудеться.

Якщо екскурсія не відбудеться, то ми підемо в театр.

Якщо погода зіпсується, то ми підемо в театр.

Умовно-категоричний умовивід – це умовивід, в якому одне з посилань – умовне, а друге посилання – категоричне судження.

Наприклад:

Якщо позов пред’явлений недієздатною особою, то суд залишає позов без розгляду.