Реферат: Інформаційно-правові основи забезпечення безпеки мореплавства
Теоретичну основу дисертації становлять наукові роботи в галузі адміністративного права, інформаційного права, міжнародного права, морського права, загальної теорії права, конституційного права таких вчених як: В.Б. Авер’янов, М.Ф. Аксьонов, С.С. Алексеєв, О.О. Балобанов, Д.Н. Бахрах, Ю.М. Батурін, І.Л. Бачіло, Л.Р. Біла, С.О. Гуреєв, І.П. Голосніченко, Є.В. Додін, Д.П. Калаянов, Р.А. Калюжний, В.Д. Качан, С.В. Ківалов, В.А. Копилов, Б.А. Кормич, Р.М. Короткий, С.О. Кузнецов, В.М. Липинський, В.Н. Лопатін, М.П. Орзіх, В.В. Серафімов, Ю.А. Тихомиров, В.Г. Торський, М.А. Федотов, О.М. Шемякін а також роботи фахівців у галузі філософії та соціології. Вивчення та аналіз їхніх праць дали змогу визначити й оцінити стан досліджуваної проблеми, виявити та дослідити питання забезпечення безпеки мореплавства з погляду їх інформаційно-правового забезпечення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до плану наукової роботи кафедри морського та митного права Одеської національної юридичної академії ”Морське, митне та інформаційне право України у ХХI столітті” і є частиною роботи академії в рамках загальнонаукової тематики ”Правові проблеми становлення і розвитку сучасної української держави” (державний реєстраційний номер 0101U001195).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні на базі комплексного наукового аналізу ролі та місця інформаційного права у сфері забезпечення безпеки мореплавства.
Згідно з поставленою метою в роботі вирішувалися такі основні завдання:
визначити поняття та юридичну природу ”інформаційно-правових відносин” у галузі безпеки мореплавства;
розкрити зміст поняття ”юридико-технічні норми” як окремого виду інформаційно-правових норм;
надати визначення поняття ”інформаційно-правове забезпечення діяльності” та його застосування в галузі пошуку і рятування на морі;
виявити та дослідити ґенезу правового регулювання інформаційно-правових відносин щодо пошуку та рятування на морі;
охарактеризувати особливості правоустановчих актів Міжнародної супутникової системи зв’язку на морі (ІНМАРСАТ);
визначити місце організаційно-правових засад ідентифікації суден в системі безпеки мореплавства;
охарактеризувати мету та склад глобальної морської системи зв’язку під час лиха та для забезпечення безпеки (ГМЗЛБ);
з урахуванням прогалин і колізій у чинній нормативній базі розробити пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання організаційної та інформаційної діяльності органів управління держави, яка регулює здійснення пошуку та рятування на морі.
Об’єктом дослідження є безпека мореплавства.
Предметом дослідження є інформаційно-правові основи забезпечення безпеки мореплавства.
Методи дослідження. В дисертації використовувалася сукупність різних методів дослідження. Основним методом став загальнонауковий діалектичний метод, який дозволив проаналізувати чинне законодавство щодо інформаційно-правових основ безпеки мореплавства. При розгляді складу морської системи зв’язку широко використовувалися методи системного та структурно-функціонального аналізу.
Порівняльно-правовий метод пізнання використовувався як засіб розкриття особливостей використання новітніх інформаційних технико-правових досягнень у забезпеченні безпеки мореплавства в інших країнах, як засіб аналізу, виявлення окремих переваг інформаційної складової пошуково-рятувальних робіт в інших державах і як засіб спроб перенесення їх на вітчизняну дійсність.
Метод конкретно-соціологічного дослідження дозволив застосувати такі прийоми як усне опитування службових осіб органів з безпеки мореплавства, особисті спостереження, співбесіди. Ці прийоми цінні тим, що забезпечують одержання необхідної інформації і фактів безпосередньо із самого життя. Велике значення при використанні методу конкретно-соціологічного дослідження має практика. Саме з матеріалів практики одержувалися фактичні дані, на базі яких перевірялася ефективність діючого законодавства у сфері безпеки мореплавства, формулювалися рекомендації і пропозиції щодо його покращання.
За допомогою історичного та порівняльно-історичного методів ретроспективно, розглядалася історія виникнення та розвитку правового регулювання здійснення інформаційного обміну з метою покращання зв’язку під час лиха та для забезпечення безпеки на морі. У єдності з історичним досвідом враховувалося все позитивне і цінне, що було накопичено наукою протягом усього розвитку правової думки з питань правового забезпечення інформаційної діяльності у пошуково-рятувальних цілях. З’ясовувалося закономірне і випадкове, загальне й особливе у змісті інформаційних правовідносин, що виникають у сфері безпеки мореплавства.
Кожен із методів у кожному конкретному випадку використовувався не окремо, а в поєднанні з іншими. Було здійснено спробу інтегративного підходу дослідження проблем забезпечення безпеки мореплавства на сучасному етапі, який базується на комплексному застосуванні всіх інших методологічних підходів, синтезованих у спеціально-юридичному та соціологічному підходах, які у своїй єдності відобразили багатоаспектне бачення становлення інформаційно-правових засад системи безпеки мореплавства: закономірності її формування та забезпечення державою.
Нормативну та емпіричну базу дисертаційного дослідження становлять Конвенція Організації Об’єднаних Націй з морського права; Міжнародна конвенція з охорони людського життя на морі; Міжнародна конвенція про порятунок; Конвенція про міжнародні правила попередження зіткнення суден у морі; Міжнародна конвенція з пошуку і рятування на морі; Міжнародна Конвенція про стандарти підготовки та дипломування моряків і несення вахти; Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства; Міжнародна конвенція по запобіганню забруднення із суден; Конвенція про міжнародну організацію морського супутникового зв’язку; Угода про міжнародну програму КОСПАС-САРСАТ; Конституція України; Кодекс торговельного мореплавства України та інші чинні міжнародні правові акти та нормативно-правові акти України.
Наукова новизна одержаних результатів. Д исертація є першим комплексним монографічним науковим дослідженням основних проблем у сфері інформаційно-правових основ забезпечення безпеки мореплавства, в якому сформульовано нові наукові положення і висновки, що виносяться на захист, зокрема:
уперше:
визначено поняття та зміст інформаційних правовідносин у сфері безпеки мореплавства, якими є врегульовані інформаційно-правовими нормами інформаційні суспільні відносини з приводу збереження людського життя, захисту морських суден від небезпеки на морі та захисту морського середовища від забруднення із суден, сторони яких є носіями взаємних прав і обов’язків, встановлених і гарантованих інформаційно-правовою нормою. Головною метою інформаційних правовідносин у сфері безпеки мореплавства є додержання вимог до проектування і конструкції суден, придатності їх до плавання, комплектування екіпажем, користування сигналами, підтримки зв’язку, попередження зіткнень, організації пошуку і рятування, розслідування аварій;
запропоновано класифікацію інформаційно-правових норм у галузі безпеки мореплавства згідно з цілями і порядком їх застосування, які можна поділити на п’ять груп: a) інформаційно-правові норми — для забезпечення безпеки з об’єктивної точки зору (тобто правила будівництва суден, мінімальні вимоги, що пред’являються до їх конструкції і оснащення); б) інформаційно-правові норми — для забезпечення безпеки мореплавства із суб’єктивної точки зору (зокрема правила і порядок комплектування екіпажів і перевірки їх професійної підготовки); в) інформаційно-правові норми судноводіння; г) інформаційно-правові норми, спрямовані на збереження морського середовища; д) інформаційно-правові норми, пов’язані з аварійно-рятівною готовністю, пошуком і рятуванням;
розкрито правову природу поняття ”юридико-технічні норми” як окремого виду інформаційно-правових норм, що беруть свій початок в технічних нормах, які діють у сфері техніки, виробничої діяльності людини, дії людини на природу, предмети зовнішнього світу і формуються з технічних норм-стандартів та соціально-технічних норм у випадках: а) коли держава формулює зміст соціально-технічних норм, дотримання яких визнається юридично обов’язковим; б) коли держава відсилає до соціально-технічних норм і встановлює відповідальність за порушення їх змісту – бланкетні норми;
визначено зміст поняття ”інформаційно-правове забезпечення” в діяльності, пов’язаній із пошуком і рятуванням на морі, під яким слід розуміти комплекс заходів щодо збору, обробки, накопичення, зберігання, пошуку, розповсюдження інформації, призначеної для задоволення інформаційних потреб суб’єктів діяльності по забезпеченню безпеки мореплавства;
удосконалено:
характеристику правових засад інформаційної діяльності у галузі безпеки мореплавства;
характеристику правової природи правоустановчих актів Міжнародної супутникової системи зв’язку на морі (ІНМАРСАТ);