Реферат: Інтеракційні механізми соціалізації учнів середньої школи України
- з’ясувати залежність впливових дій агентів взаємодії на учнівську молодь від матеріального стану родини та соціокультурного статусу батьків (рівня освіченості);
- здійснити порівняльний аналіз ставлення учнівської молоді до різних за віком агентів впливових дій і, відповідно, ставлення до них тих чи інших агентів;
- дослідити вікову динаміку вияву самостійності учнів школи в опануванні соціальним досвідом;
- дослідити взаємовплив характеру стосунків учнівської молоді з агентами взаємодії на авторитет та значущість останніх.
Об’єкт дослідження - учні 9-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України.
Предмет дослідження - взаємодія учнів середньої школи з агентами соціалізуючого впливу.
Методи дослідження. Для здійснення теоретичних завдань дослідження застосовувались загальнонаукові методи, а саме: метод аналізу для ознайомлення із станом наукової проблеми та виділення складових елементів інтеракційного механізму і метод синтезу для формулювання дефініції інтеракційний механізм, метод порівняння для співставлення поглядів представників різних наукових течій на провідні інтеракційні механізми, що використовуються в процесі соціалізації, методи класифікації та типологізації для систематизації опосередкованих впливових дій, метод системного аналізу для виділення структурних елементів взаємодії в процесі соціалізації й встановлення їх зв’язків та взаємозалежностей. Основним емпіричним методом, який було використано для збору первинної соціологічної інформації, є опитування.
Емпіричну базу роботи становить соціологічне дослідження інтеракційних механізмів соціалізації учнівської молоді, проведене в лютому-березні 2006 р. за безпосередньої участі здобувача. У вибіркову сукупність увійшли 12 учбових закладів Київської, Дніпропетровської, Вінницької й Полтавської областей (n=1053). Враховуючи масштабність генеральної сукупності, була проведена стратифікація за географічною локалізацією респондентів (районування). Так, південь представлений Дніпропетровською областю, північ – Київською, схід – Полтавською та захід – Вінницькою. Слід зазначити, що обрані області є центральними для названих регіонів і тому усереднюють картину в цілому по Україні, з урахуванням географічних та господарчих характеристик цих регіонів. Була використана багатоступенева районована вибірка типових гнізд (9-11 класів загальноосвітніх шкіл). Вибірка розраховувалась за трьома ознаками: 1) тип регіону: індустріальний, аграрний, змішаний; 2) поселенський тип школи: школи обласного центру; школи міста чи СМТ обласного підпорядкування; сільські школи; 3) академічний рівень школи: школи високого рівня, школи середнього рівня, школи низького рівня (головним пріоритетом рівня школи ми вважали середньовиважену успішність учнів старших класів). Помилка вибірки за кожною з цих ознак варіювалась в межах 1,7% - 2,7%.
Інформаційну базу дослідження становлять нормативні акти України та статистичні дані урядових організацій, результати соціологічних досліджень.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що здобувачем було проаналізовано специфіку дії інтеракційних механізмів соціалізації в середовищі учнів середньої школи. В межах авторського аналізу були отримані результати, що містять в собі необхідні елементи наукової новизни і виносяться на захист:
- подається авторське визначення поняття інтеракційного механізму, в якому поєднано дефініції соціальної взаємодії та соціального механізму з врахуванням специфіки вияву цього соціального феномену в соціалізаційному процесі, що обумовлено відсутністю даного визначення в науковій літературі;
- розроблено структурну модель інтеракційного механізму соціалізуючого впливу у двох його аспектах – суб’єктно-рольовому та змістовно-інформаційному; при цьому з’ясовано, що у суб’єктно-рольовому аспекті сутність інтеракційного механізму полягає, по-перше, у взаємодії двох головних контрагентів – агента-вихователя, який є представником певного суспільного інституту, та агента-вихованця і, по-друге, у наявності безпосередніх впливових дій (учитель-учень, батьки-учень, однокласники-учень тощо) та опосередкованих впливових дій (вчитель-однокласники-учень, вчитель-батьки-учень, батьки-вчитель-учень, батьки-друзі-учень тощо); у змістовно-інформаційному аспекті інтеракційний механізм є сукупністю таких впливових дій, які містять в собі соціальну ідентифікацію, соціальну презентацію, соціальну орієнтацію, навіювання, фасилітацію та інгибіцію;
- запропоновано типологію опосередкованих інтеракційних впливів за технологічною, характерологічною та морально-ціннісною ознаками; за технологічною ознакою розрізняється одномоментний, ситуативний, систематичний, масований вплив, за характерологічною - формальний, неформальний, компетентнісний, переадресований, авторитарний, маніпулятивний, інтимний, за морально-ціннісною - позитивний, негативний, етичний, неетичний;
- здійснено ранжування соціалізуючих функцій агентів впливових дій за інтенсивністю їх вияву, завдяки чому не тільки підтверджено погляди науковців, що визначну роль у виконанні практично всіх функцій (за виключенням комунікативно-гедоністичної) відіграє родина, і в першу чергу мати й батько, але й з’ясовано, що інші агенти взаємодії є найбільш впливовими у виконанні лише окремих функцій: для вчителів це інформаційно-освітня, стимулююча і прагматична функції, для друзів – комунікативно-гедоністична і організаційно-регулююча, для дорослих знайомих, однокласників, інших людей – комунікативно-гедоністична;
- визначено, що основними позиціями, які займає учнівська молодь у взаємодії з особовими агентами, є її негативне ставлення до окремих агентів; байдужість по відношенню до більшості вчителів і однокласників; непослідовність ставлення, характерна для стосунків з батьками, рідними братами і сестрами та іноді з вчителями; позитивне ставлення до друзів і переважної більшості дорослих знайомих, при чому в оцінці школярами ставлення контрагентів до себе виявлено, що чим менш значущими є агенти взаємодії для учнів, тим менш адекватно і більш критично вони оцінюють таке ставлення;
- з’ясовано, що до найбільш ефективних способів впливових дій відносяться інтеракційні механізми соціальної презентації, фасилітації й переконання, а наймеш дієвою є соціальна ідентифікація, при цьому виявлено, що агенти впливових дій використовують провідні інтеракційні механізми.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що проведене дослідження дозволяє визначити ефективні механізми впливових дій у соціалізаційному процесі; результати його можуть бути використані для аналізу сучасних соціокультурних умов соціалізації учнівської молоді, розробки принципів ефективної взаємодії з урахуванням специфіки прояву інтеракційних механізмів.
Основні положення даного дослідження можуть бути також залучені для розробки вузівських курсів соціології, соціології особистості, соціології освіти, а також в рамках просвітницької роботи з батьками і педагогами.
Особистий внесок здобувача. Усі статті написані автором особисто. Дисертаційне дослідження виконано самостійно.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації докладались автором на науково-прогностичній конференції „Людина – проект світу і смислу: життєтворчі орієнтири для освіти ХХІ століття” (Київ, 2004), науково-практичній конференції „Громадянське суспільство та проблеми становлення особистості” (Кривий Ріг, 2006), V Міжнародній науковій конференції студентів і аспірантів „(Пост)сучасність і наука: соціологія в пошуках себе і суспільства” (Харків, 2007), ІV Міжнародній науково-практичній конференції „Молодіжна політика: проблеми і перспективи” (Дрогобич, 2007).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи висвітлено у трьох статтях у провідних наукових фахових виданнях, матеріалах виступу та двох тезах доповідей на конференціях.
Структура роботи. Дисертація містить вступ, два розділи, висновки, два додатки, список використаних джерел. Обсяг основної частини дисертації – 162 с., 24 табл., 14 рис. Додатки і список використаних джерел (128 найменувань) займають 17 с.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі обґрунтовано актуальність теми, окреслено зв’язок роботи з науковими програмами, сформульовано мету й завдання, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, подана інформація про особистий внесок здобувача, апробацію результатів і публікації.
У першому розділі „Соціалізація як процес соціального становлення особистості у взаємодії з оточуючими” проаналізовано концептуальні засади висвітлення сутності процесу соціалізації з погляду об’єктного (З. Фрейд, Д. Дьюї, Т. Парсонс, Е. Дюркгейм, Е. Еріксон, А. Бандура) та суб’єктного (Ф. Знанецький, У. Джемс, Д. Мід П. Бергер, Т. Лукман, У. Бронфенбреннер, Г. Андрєєва, О. Петровський) підходу до індивіда, який соціалізується.
Систематизовано категоріальний апарат поняття соціалізації як суспільного феномену. Проаналізовано дефініції соціалізації, внаслідок чого автор віддає перевагу тим, де соціалізація розглядається не тільки з точки зору суб’єкт-суб’єктного підходу, але й безпосередньо пов’язана із взаємодією, як необхідною умовою цього процесу. Уточнюється поняттєво-категоріальний апарат процесу соціалізації, зокрема розуміння її змісту й широти. Показано, що зміст соціалізації складають такі компоненти, як комунікативний, пізнавальний, нормативний, аксіологічний, а також те, що він значною мірою визначається віковими особливостями індивіда, який соціалізується. Розкрито особливості змісту процесу соціалізації в залежності від вікового етапу життя особистості.
Відзначається, що становлення особистості в процесі соціалізації відбувається трьома взаємопов’язаними шляхами: стихійно, цілеспрямовано, спонтанно, причому виховання є провідним механізмом цілеспрямованої соціалізації. Наголошується, що найбільше значення має первинна соціалізація, яка завершується в юнацькі роки, тоді як під час вторинної соціалізації інституціональний контекст засвоюється вже соціалізованим індивідом., який входить в нові сектори об’єктивного світу свого суспільства. Уточнюються характерні ознаки цих видів соціалізації, відзначається необхідність емоційної схильності молодої людини, яка соціалізується, до значущих інших в процесі первинної соціалізації та наявність діалектичного зв’язку між впливовими діями агентів соціалізації: активність дитини в процесі соціалізації протистоїть тому, що саме дорослі диктують їй правила.
Окреслено типове коло агентів соціалізації, до яких відносяться батьки, брати й сестри, педагоги, однокласники, друзі поза школою, герої телепередач і кіно, які виступають як представники суспільних інститутів. Проаналізовано їх роль в процесі первинної соціалізації, зокрема, вплив експектацій на індивіда, який соціалізується.
Наголошується, що процес соціалізації можливий лише за умови взаємодії. При цьому відзначається, що результат цього процесу залежить, по-перше, від кількісного складу й особистісних характеристик осіб, які беруть участь в інтеракціях, а, по-друге, від соціально-психологічних механізмів, що слугують в інтеракціях способами впливових дій представників суспільних інститутів на індивіда, який соціалізується. Окреслено структурні елементи процесу соціалізації учнів школи, які передбачають наявність індивіда, що соціалізується, наявність агентів впливових дій та наявність інтеракційних механізмів, які забезпечують процес соціалізації.
Пропонується авторське визначення поняття „інтеракційний механізм”, що обумовлено відсутністю цієї дефініції в сучасній соціологічній та соціально-психологічній літературі, а саме інтеракційний механізм процесу соціалізації визначається як сукупність способів взаємодії, які обумовлюють вплив членів соціальних груп одне на одного з метою вироблення спільних норм і цінностей, засвоєння зразків групової поведінки та встановлення стабільної структури групи.