Реферат: Інтеракційні механізми соціалізації учнів середньої школи України
Виокремлюються соціалізуючі функції інтеракційного впливу: інформаційно-освітня, організаційно-регулююча, регулятивно-контролююча, стимулююча, прагматична, комунікативно-гедоністична, які виконуються агентами соціалізації, та подається їх змістова характеристика.
Побудовано схему процесу взаємодії агентів соціалізації, що дає змогу описати типову модель інтеракційного впливу представників суспільних інститутів на учнів шкіл, які соціалізуються, при цьому відзначаються сутнісні ознаки прямих та опосередкованих впливових дій. Пропонується типологія опосередкованих впливів за технологічною, характерологічною, морально-ціннісними ознаками; за технологічною ознакою розрізняється одномоментний, ситуативний, систематичний, масований вплив, за характерологічною - формальний, неформальний, компетентнісний, переадресований, авторитарний, маніпулятивний, інтимний, за морально-ціннісною - позитивний, негативний, етичний, неетичний. Розкриваються сутнісні ознаки інтеракцій учнів середньої школи з контрагентами взаємодії (батьками, педагогами, однокласниками, суб’єктами вулиці, представниками ЗМК), характеризуються особливості прямого та опосередкованого впливу цих контрагентів на школярів, а також переважаючі інетракційні механізми, що використовуються ними.
Автор виокремлює такі проблеми первинної соціалізації в сучасному українському суспільстві: девіації у самому суспільстві внаслідок відсутності усталеної системи соціальних норм і послаблення виховного впливу соціальних інститутів на особистість, суперечність між необхідністю соціалізації й тими засобами, що її забезпечують, небезпека негативного впливу якісно нових ідеологічних цінностей в результаті соціальних трансформацій та культурно-інтеграційних процесів, деформації інституту сім’ї, соціальна депривація і наголошує, що наявність цих проблем вимагає конкретно-емпіричних знань стосовно впливу тих чи інших чинників спілкування і взаємодії на процес соціалізації учнів середньої школи.
Другий розділ „Агенти та інтеракції в процесі соціалізації учнів середньої школи” присвячений дослідженню особливостей взаємодії агентів соціалізації на основі емпіричного матеріалу. У розділі міститься обґрунтування вибіркових сукупностей емпіричних досліджень, які були покладені в основу дисертації, а також розкрито особливості побудови інструментарію дослідження.
Здійснено емпіричний аналіз структурних елементів типової моделі соціалізації учнів середньої школи. Виявлено ієрархію контрагентів впливових дій, до якої включено (за ступенем зменшення впливу): друзів (друга, подругу), батьків, однокласників, дорослих знайомих, інших осіб (брат, сестра, кохана людина), вчителів та розкрито характер стосунків з ними.
Порівняння існуючої ієрархії з бажаною виявило суперечність в стосунках з батьками, вчителями й однокласниками. Так, з батьками учні прагнуть зменшити комунікаційну взаємодію, а з вчителями й однокласниками – збільшити, що, на думку здобувача, може бути наслідком неузгодженості змісту і форм інтеракцій з цими контрагентами, а також опору школярів небажаним впливовим діям батьків.
Результати емпіричних досліджень свідчать про те, що пріоритетність і ранжування контрагентів взаємодії більшою мірою залежать від характеру стосунків з ними. Як ідеальні можуть розглядатись стосунки, які відзначаються інтенсивністю, неформальністю (близькість інтересів, довіра), можливістю вільного вибору партнерів по взаємодії, виваженістю змісту й форм спілкування.
Проаналізовано виконання соціалізуючих функцій стосовно учнів шкіл агентами впливових дій. Виявлено значний інформаційно-освітній вплив старшого покоління (батьків, вчителів) на учнів завдяки соціальному досвіду перших. Встановлено, що для організаційно-регулюючої, регулятивно-контролюючої й комунікативно-гедоністичної функцій взаємодії суттєвою є близькість стосунків між агентами, тому її переважно виконують батьки, друзі, дорослі знайомі, з якими учні взаємодіють у позаурочний час, а прагматична функція є пріоритетом родини (не тільки батьків, але й родичів). Виявлено також, що виконання батьками регулятивно-контролюючої функції соціалізації може спотворювати їх стосунки з дітьми і викликати опір останніх.
Аналіз референтності агентів взаємодії виявив, що при очікуваній значущості батьків, її визнає лише половина опитуваних, а результати аналізу свідчать про те, що провокуючими чинниками для соціалізуючого впливу є невміння батьків функціонувати у суспільстві, щоб досягти певного економічного й освітнього статусу, причому в першу чергу це стосується батька. Встановлено, що в тому разі, коли батьки неспроможні виконувати свої соціалізуючі функції, їх виконання переходить до представників інших інституцій, зокрема, родичів, вчителів.
У особистому ставленні учнів шкіл до контрагентів взаємодії виявлено залежність позитивного ставлення від рівня навчальних досягнень школярів, який є опосередкованим показником більш високого рівня загальної культури й відкритості, тому учні, які мають високі навчальні досягнення, швидше переймають зразки просоціальної поведінки й в цілому більш приязно ставляться до тих, хто ці зразки транслює. В оцінці школярами ставлення контрагентів до себе виявлено, що чим менш значущими є агенти взаємодії для учнів, тим менш адекватно і більш критично вони оцінюють таке ставлення. З’ясовано, що серед чинників, які негативно впливають на стосунки агентів взаємодії в процесі соціалізації, чільне місце посідають непорозуміння, невміння спілкуватись, нерівність у стосунках.
Результати дослідження свідчать, що до найбільш ефективних способів впливових дій відносяться інтеракційні механізми соціальної презентації, фасилітації й переконання, а наймеш дієвою є соціальна ідентифікація. При цьому виявлено, що агенти впливових дій використовують провідні інтеракційні механізми, що є більш ефективними, порівняно з іншими способами. У впливових діях батьків найбільш ефективними є способи соціальної презентації, для вчителів – способи фасилітації, для друзів – способи соціальної орієнтації, для однокласників і героїв фільмів – способи соціальної ідентифікації.
ВИСНОВКИ
У висновках підбито підсумки проведеного дослідження та представлено результати, що були отримані на теоретичному та емпіричному рівнях.
Відзначається, що жоден представник молодого покоління не залишається поза суспільним та соціально-груповим впливом, але результат цього впливу залежить як від статусних характеристик агентів взаємодії (їх значущості, соціального досвіду, авторитету), так і від характеру їх стосунків, які між ними встановлюються в інтеракціях і можуть стимулювати або гальмувати процес соціалізації. Найчастіше по відношенню до своїх контрагентів учні займають переважно приязну позицію. Проте школярі не завжди можуть об’єктивно оцінити ставлення контрагентів взаємодії до себе: ставлення до себе тих контрагентів, з ким вони взаємодіють за власним бажанням і вибором (дорослі знайомі, друзі), учні оцінюють позитивніше, ніж, навіть, власне ставлення до контрагентів, в той час, як ставлення до себе тих контрагентів, взаємодія з якими є обов’язковою і, навіть, вимушеною, учні оцінюють більш критично і негативно, ніж своє ставлення до них.
Значним фактором соціалізації є соціокультурний статус поселення. в якому мешкають агенти взаємодії. Причому в поселеннях з більш високим статусом не тільки збільшується коло взаємодії за рахунок поширення інформаційного простору, але й змінюється характер стосунків учнів школи з контрагентами, зокрема, учні сільських шкіл більш приязно ставляться до вчителів і однокласників, а учні міських шкіл більш приязно оцінюють стосунки з матір’ю.
В процесі взаємодії соціалізуючі функції інститутів суспільства та їх агентів є взаємозамінними, хоча не можна однозначно сказати, наскільки ефективним і правомірним є штучне перекладання соціалізуючих функцій одних інститутів суспільства на інших, адже намагання деяких інституцій штучно підміняти функції одне одного є не тільки не ефективним, але й недоцільним, так само, як і обмеження соціального досвіду молодого покоління зменшує можливості в соціалізації учнівської молоді.
За результатами дослідження була підтверджена гіпотеза про те, що у взаємодії з кожним з агентів існують провідні інтеракційні механізми, а також гіпотеза про те, що особисте ставлення до агентів впливових дій може стимулювати, або, навпаки, гальмувати процес соціалізації. Підтвердилась також гіпотеза про те, що інтеракційний механізм соціальної презентації є більш дієвим порівняно з іншими способами впливових дій. Стосовно механізму соціальної фасилітації ця гіпотеза підтвердилась лише частково і була спростована стосовно механізму соціальної ідентифікації (способи наслідування, копіювання). Тому можна говорити про те, що в процесі соціалізації сучасних українських школярів відбувається перерозподіл провідних інтеракційних механізмів, з’являється тенденція становлення нової моделі взаємодії учнів середньої школи з агентами соціалізації.
З огляду на значну роль інституту сім’ї, зазначено, що в умовах системної кризи, руйнування минулої інфраструктури виробництва та культури, його соціокультурна роль в соціалізуючому процесі має зростати, на відміну від інституту освіти, який відходить на другий план, і тому його представникам слід орієнтуватись на виконання інформаційно-освітньої та стимулюючої функцій. Стосовно інституту мас-медіа відзначається, що, хоча його роль в процесі соціалізації школярів більше стосується інформування, проте зразки соціального поводження, ідеали, які пропонуються цим інститутом, повинні мати просоціальну спрямованість, особливо з огляду на той факт, що певна частина школярів прагне свідомо чи несвідомо ідентифікувати себе з героями кіно і телепередач.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Чередник Г. Інтеракційні механізми первинної соціалізації людини // Соціальні виміри суспільства. Випуск 8. – К.: Інститут соціології НАН України, 2005. – С. 286-296.
2. Чередник Г.Ю. Соціальне значення міжпоколінних взаємодій в процесі соціалізації підростаючого покоління // Грані. – № 5 (49). – 2006. – С. 84-89.
3. Чередник Г.Ю. Інтеракційні механізми соціалізації школярів. // Український соціум. – № 5 (16). – 2006. – С. 42-54.
4. Чередник Г. Роль міжпоколінних зв’язків у соціалізації особистості школяра // Громадянське суспільство та проблеми становлення особистості: Наукові доповіді та повідомлення Міжнародної науково-практичної конференції. – Вип. 1/ Редкол. А.С.Лобанова (наук. ред.) та ін. – Кривий Ріг: Видавничий дім, 2006. – С. 135-137.
5. Чередник Г. Значення взаємодії учнівської молоді з основними агентами в процесі її соціалізації // (Пост)сучасність і наука: соціологія в пошуках себе і суспільства // Матеріали V Міжнародної наукової конференції студентів і аспірантів. – Харків, 2007. – С. 127-131.
6. Чередник Г.Ю. Взаємодія суб’єктів молодіжної субкультури в процесі соціалізації учнівської молоді // Молодіжна політика: проблеми і перспективи // Збірник матеріалів ІV Міжнародної науково-практичної конференції, Дрогобич, 10-11 травня 2007 р. / Наук. ред. С.Щудло. – Дрогобич: Вимір, 2007. — С. 194-198.
Чередник Г.Ю. Інтеракційні механізми соціалізації учнів середньої школи України. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології. – Інститут соціології НАН України, Київ, 2008.
Дисертацію присвячено соціологічному аналізу процесу соціалізації українських школярів з погляду їх взаємодії з основними представниками суспільних інститутів та способів впливових дій, які обираються останніми. У дисертації вперше у вітчизняній соціологічній літературі подано дефініцію інтеракційного механізму, систематизовано прямі й опосередковані впливові дії агентів соціалізації на молодь. Запропоновано типову модель взаємодії учнів з агентами соціалізації. Розглядаються проблеми соціалізації в сучасному українському суспільстві. Проведено емпіричний аналіз взаємодії школярів з основними контрагентами. Конкретизовано специфіку дії інтеракційного механізму в процесі соціалізації. Описано основні соціально-демографічні, соціально-статусні та соціально-психологічні чинники, які можуть впливати на результат інтеракцій.
Ключові слова: соціалізація, агенти, впливові дії, взаємодія, інтеракційний механізм.
Чередник Г.Ю. Интеракционные механизмы социализации учащихся средней школы Украины. – Рукопись.