Реферат: Інвестиційна діяльність як об єкт обліку і аудиту
Будова – сукупність будівель та споруд (об’єктів), будівництво, розширення та реконструкція яких здійснюється за єдиною проектно-кошторисною документацією зі зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, на які у встановленому порядку затверджується титул будови.
Черга будівництва – частина будови, визначена проектом. Може складатися з одного або декількох пускових комплексів.
Пусковий комплекс-сукупність об’єктів (або їх частин), що забезпечують випуск продукції або надання послуг, передбачених проектом для даного пускового комплексу.
Об’єкт будівництва – окрема будівля або споруда, на будівництво, реконструкцію або розширення якої повинен бути складений окремий проект і кошторис. Якщо на будівельному майданчику за проектом споруджується тільки один об’єкт основного призначення, то поняття “об’єкт будівництва” збігається з поняттям “будова”.
По напрямкам капітальні вкладенням розподіляються на нове будівництво, реконструкцію, розширення, технічне переоснащення діючих підприємств і об’єктів. До нового будівництва відноситься будівництво об’єктів, яке здійснюється на нових площах з метою створення нової виробничої потужності. Якщо будівництво підприємства або споруди намічено здійснювати чергами, то до нового будівництва відносяться перша й наступні черги до введення в дію усіх запроектованих потужностей. До нового будівництва відноситься також будівництво на новій площі підприємства замість підприємства, що ліквідується. До розширення діючих підприємств відноситься будівництво додаткових виробництв на діючому підприємстві, а також розширення існуючих окремих цехів та об’єктів на території діючих підприємств, з метою створення додаткових або нових виробничих потужностей. До реконструкції діючих підприємств відноситься переобладнання цехів та об’єктів, як правило, без розширення існуючих будівель і споруд, пов’язане з удосконаленням виробництва та здійснюване з метою збільшення виробничих потужностей, поліпшення якості та для зміни номенклатури продукції головним чином без збільшення чисельності працівників. До технічного переозброєння діючих підприємств відноситься комплекс заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв цехів та дільниць на основі впровадження передової техніки та технології та заміни застарілого і фізично зношеного устаткування новим, більш продуктивним. Технічне переозброєння діючих підприємств здійснюється, як правило, без розширення виробничих площ за проектами і кошторисами на окремі об’єкти або види робіт. Капітальні вкладення по призначенню групуються на виробничі, тобто вкладення в об’єкти, що беруть безпосередню участь в процесі виробництва, та невиробничі – вкладення в будівництво об’єктів житлового і соціального призначення, комунальні споруди та інші.
Стаття 1, п.1.2.8.1. Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства” дає визначення фінансовій інвестиції – це господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні.
Про ступені завершеності капітальні вкладення групують на завершені та незавершені.
При здійсненні капітальних вкладень, об’єкти нового будівництва, реконструкції, розширення включають в титульний список. Титульний список – перелік будівництв або реконструкції. В ньому передбачаються терміни будівництва, проектна потужність будівництва, план по запровадженню в дію основних фондів, об’єми капітальних вкладень в залежності від етапів робіт. Поряд з титульним списком замовник складає внутрішньобудівельний титульний список по кожному об’єкті капітальних вкладень.
Фінансові інвестиції – вкладення коштів в різних фінансові інструменти (активи), серед яких найбільш значну частку займають цінні папери.
Цінний папір – це документ, який засвідчує майнове право чи відношення позички власника документа щодо особи, яка випустила такий документ. Цінні папери, як складний об’єкт економічного аналізу, класифікують за численними ознаками.
Одні цінні папери (векселі, депозитні сертифікати та інші короткотермінові папери) обертаються на грошовому ринку як замінники грошей для виконання розрахунків за постачання товарів і платежів за різні зобов’язання, але при цьому виконують також роль засобу для короткотермінового інвестування з метою одержання доходу. Інші цінні папери (акції, облігації, інвестиційні сертифікати та ін.) обертаються на фондовому ринку (іншими словами – ринку капіталів) і служать для фінансування виробництва та іншої комерційної діяльності.
Інвестиційні цінні папери розділяються на пайові, боргові та похідні папери.
Акція – це пайовий цінний папір, що закріплює права його власника на одержання частки прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів і на участь в управлінні цим товариством, а також на частину майна під час його ліквідації. Акція – безстроковий документ і існує стільки, скільки існує акціонерне товариство. Для емітента випуск акцій є джерелом капіталу і його влаштовує те, що він не зобов’язаний повертати інвесторам їх капітал. Інвестор, який купує акції, також дотримується власних інтересів – одержати дохід і брати участь в управлінні акціонерним товариством (пропорційно купленим акціям).
У більшості випадках емісія акцій здійснюється під час акціонування, тобто заснування акціонерного товариства для формування статутного капіталу, перетворення вже існуючої компанії в акціонерне товариство і під час додаткової мобілізації капіталу для збільшення існуючого статутного капіталу.
Дохід від акцій її власник одержує у вигляді дивіденду, отриманого з чистого прибутку, після сплати всіх боргів і відрахувань. Дивіденди виплачуються, таким чином, в останню чергу і їх розмір встановлюється рішенням загальних зборів акціонерів. Доходи акціонера є також і збільшення ринкової вартості акції.
Акції бувають іменні і на пред’явника. У першому випадку ім’я власника обов’язково заноситься до книги реєстрації (реєстр), який веде або сам емітент, або реєстратор чи депозитор. У другому випадку акції не реєструються і досить фактичного володіння акцією для того, щоб її власник підтвердив, що саме він є акціонером даного акціонерного товариства. Акція на пред’явника – на відміну від іменної – меже випускатися як у документальній (паперовій), так і в електронній формі. Вона повинна бути обов’язково оплачена її власником.
За ступенем вільного обігу акції поділяються на відкриті і закриті. Власником відкритої акції може стати будь-який покупець, а закритої – тільки певна категорія. Більше того, випускаються акції, що не мають взагалі ніякого ходіння на ринку.
Звичайно акції продаються, але існують і безплатні акції, які розподіляються серед акціонерів даної компанії пропорційно раніше одержаним ними акціям. Акція може бути засновницькою, тобто такою, яка розповсюджується лише серед засновників акціонерного товариства і дає їм деякі переваги: додаткову кількість голосів, першочергове право на одержання акцій наступних випусків, вирішальну роль з питань діяльності компанії.
З численних класифікаційних ознак помітно виділяється такий комплекс ознак (фіксованість доходу, участь в управлінні та ін.), за яким акції розділяються на звичайні (прості) і привілейовані (преференціальні) акції.
Звичайна акція є такою, якщо вона засвідчує: а) право власника на участь в управлінні справами акціонерного товариства; б) право на одержання дивідендів, причому не гарантованих і не фіксованих; в) право на певну частину майна, яке залишається після ліквідації акціонерного товариства.
Привілейованою акція є, якщо засвідчує: а) право власника на одержання дивідендів, як правило, з фіксованим відсотком, що виплачується незалежно від результатів діяльності акціонерного товариства; б) переважне право (порівняно з власниками звичайних акцій) на першочергове одержання дивідендів і на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства під час його ліквідації (якщо подібний пріоритет передбачений умовами випуску акцій).
Потрібно сказати про два різновиди привілейованих акцій: кумулятивні і конвертовані.
Більшість привілейованих акцій володіють властивістю кумуляції (накопичення) дивідендів, що надає їм підвищену надійність. Правило таке: дивіденди, не виплачені акціонерам протягом деякого періоду, накопичуються і нараховуються власникам привілейованих акцій. Вони одержують дохід в наступному періоді у розмірі накопиченої суми. Проте, власники некумулятивних привілейованих акцій втрачають свій дохід за будь-який період часу, протягом якого не оголошувалася виплата дивідендів.
Кумулятивні привілейовані акції підвищують не тільки надійність, але й додають до справи певну спекулятивність. Справа в тому, що з погіршенням фінансового становища акціонерного товариства заборгованість його перед акціонерами накопичується, а з покращенням – виплата відбувається повністю. Це призводить до того, що зі збільшенням приибутків даного акціонерного товариства зростає попит на кумулятивні акції і заборгованість (так звані “аррії”) одержить той, хто купить кумулятивні акції на момент оголошення дивідендів.
Незалежно від кумулятивних, привілейовані акції можуть бути конвертованими (конвертабельними), тобто мати властивість обмінюватися по обговореній ставці на певну кількість звичайних акцій чи облігацій даного емітента. Неконвертовані акції не змінюють свій статус.
Емітент може залишити за собою право відкликання привілейованих акцій, тобто право будь-коли викупити їх за номінальною ціною з компенсаційною надбавкою.
Облігація – це борговий цінний папір, що визначає боргові відносини між власником (володарем, держателем) облігації та емітентом і підтверджує зобов’язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість в обумовлений термін, а також виплачувати визначений відсоток (винагороду). Відносини між вказаними особами трактуються як позика.
Облігація є такою, якщо вона засвідчує наступне: а) право на одерження у фіксований термін її номінальної вартості або іншого майнового еквівалента; б) право на одержання фіксованого відсотка від номінальної вартості облігації.
Акція та облігація належать до різних видів цінних паперів. Акція – це право на власність, а облігація – право на позику. Власник акції бере участь в управлінні (маються на увазі не привілейовані, а звичайні акції), а власник облігації не бере участі. Але зате останньому гарантовано стабільний дохід (у вигляді твердої відсоткової винагороди), в той час як дивіденди можуть бути як великими, так і малими. І навіть деякий час взагалі не виплачуватися. Акції пов’язані з підвищеним ризиком, хоча, з іншого боку, обіцяють принадливий зиск і тим самим імпонують тим інвесторам, які наважились випробувати своє щастя у грі на фондовому ринку. Вища якість (надійність) облігації супроводжується нижчим відсотком під час виплати з неї. Облігації привабливі для обачного інвестора, тим більше, якщо він не дуже багатий для того, щоб ризикувати. Кожний з цих цінних паперів (акція та облігація) має свій набір достоїнств, вельми різних і таких, які роблять їх не як протистоячими, взаємовиключними, а протилежними і доповнюючими один одного. Одні інвестори віддають перевагу акціям, інші облігаціям. Кому що подобається, кому що до душі, по характеру і можливостях.